ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 р. Справа № 2-а-2057/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Жученко Т.П., Мазуренко А.Ф. - представники за дорученнями;
відповідача : Ільницька Ю.Ю. - представник на підставі довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
про: стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені
ВСТАНОВИВ :
В травні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення Фонду) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі - СТОВ "Колос") із вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх наступним.
Згідно з поданим СТОВ "Колос" звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 95 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", самостійно відповідачем не розрахована.
Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме не забезпечено встановленого нормативу 4-ох робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а також не розраховано та не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій, яка у відповідності до ст.20 вищевказаного Закону становить 48480,00 грн.
У строк, визначений ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем сплачена не була, що спричинило нарахування позивачем пені у розмірі 508,9 грн. з 16.04.2010 року. Адміністративно-господарські санкції та пеня у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі.
Представник відповідача надала суду свої заперечення на позовну заяву (а.с.30-32), які в судовому засіданні підтримала та пояснила, що з нарахуванням штрафних санкцій та пені підприємство не погоджується, оскільки СТОВ "Колос" вживало протягом 2009 року всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів. Крім того, зазначив, що товариство протягом 2009 року повідомляло Шаргородський районний центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць саме для працевлаштування інвалідів, про що свідчать відповідні звіти про наявність вакансій, які були долучені до матеріалів справи.
Так, протягом 2009 року СТОВ "Колос" було створено та атестовано чотири робочих місця для працевлаштування інвалідів. Оскільки в самому селі Хоменки Шаргородського району Вінницької області проживає незначна кількість людей, які є працездатними інвалідами, самостійно підприємство не змогло здійснити працевлаштування таких людей, в зв'язку з чим у лютому та травні 2009 року до Шаргородського районного центру зайнятості було надіслано листи з проханням направити для працевлаштування на вакантні і атестовані робочі місця осіб з числа працездатних інвалідів. Однак, на звернення підприємства орган зайнятості осіб з числа інвалідів для працевлаштування не направляв.
Окрім того, представник відповідача зазначила, що підприємство було учасником семінарів, які проводились у квітні, серпні та жовтні 2009 року Шаргородським районним центром зайнятості, а відтак зі свого боку СТОВ "Колос" повністю виконало вимоги законодавства України, які ставляться перед підприємствами щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 95 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", самостійно відповідачем не розрахована (а.с.4,5).
На запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/666-26/18 від 06.05.2010 року (а.с.5) Шаргородський районний центр зайнятості у Вінницькій області надав відповідь за вих. №01-16/958 від 13.05.2010 року (а.с.6), згідно з якою СТОВ "Колос" у 2009 році регулярно подавало звіти за формою №3-ПН щодо інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.7-18).
За даними Шаргородського районного центру зайнятості жодного направлення для працевлаштування інвалідів з числа безробітних на СТОВ "Колос" видано не було у зв’язку з відсутністю безробітних інвалідів по місцю проживання.
До того ж, Шаргородський районний центр зайнятості у згаданому листі повідомив, що з даним підприємством постійно проводяться інформаційні заходи щодо сприяння у працевлаштуванні інвалідів. Кожного місяця надсилаються листи з інформацією про освітньо – кваліфікаційний склад інвалідів з числа безробітних. У квітні, серпні та жовтні 2009 року було проведено семінари за участю підприємств району, в тому числі СТОВ "Колос" с. Хоменки на тему "Працевлаштування безробітних з числа інвалідів", "Ознайомлення з порядком надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів", "Результати спільної діяльності центру зайнятості і роботодавців у сприянні працевлаштуванню, посиленню соціального захисту безробітних громадян, в тому числі інвалідів". Поряд з цим, у травні 2009 року на даному підприємстві було проведено такий захід, як ярмарка вакансій.
Суд встановив, що відповідачем подавались звіти про наявність вакансій станом на 28.01.2009 року, 28.02.2009 року, 28.03.2009 року, 28.04.2009 року, 28.05.2009 року, 28.06.2009 року, 28.07.2009 року, 28.08.2009 року, 28.09.2009 року, 28.10.2009 року, 28.11.2009 року, 28.12.2009 року, згідно з якими є потреба у працевлаштуванні осіб – інвалідів на постійну роботу зі звичайними умовами праці (а.с.7-18).
Судом досліджено розрахунки адміністративно-господарських санкцій та пені (а.с.19,20), згідно з якими розмір адміністративно-господарських санкцій становить 48480,00 грн., пені –508,9 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити в 2009 році 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але на підприємстві за вказаний період не було працевлаштовано жодної особи-інваліда.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, оцінюючи доводи сторін та надані ними докази, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Суд встановив, що відповідачем виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Наказом Міністерства праці та соціального захисту політики України №223 від 15.05.2007 року затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.
Згідно з наданими суду документами, зокрема, звіту підприємства-відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2009 році на підприємстві становила 95 осіб, згідно зі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році не визначена. Фактично, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача, складає 0 осіб.
Судом було досліджено відповідь Шаргородського районного центру зайнятості за вих. №01-16/958 від 13.05.2010 року, згідно з якою за 2009 рік жодного направлення для працевлаштування інвалідів з числа безробітних на СТОВ "Колос" видано не було.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Виходячи з вимог ст. 71 КАС України суд повинен всебічно перевіряти всі обставини справи. В даному випадку, досліджуючи спірні правовідносини, суд враховує, що працевлаштуванню інваліда передує створення роботодавцем робочих місць відповідно до розрахованого нормативу та інформування органів з працевлаштування про наявність таких робочих місць.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" щодо створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується наявними доказами у справі.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства-відповідача, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відносно відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" відсутні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Представником відповідача було надано достатньо доказів, котрі свідчать про вжиття відповідачем можливих заходів щодо працевлаштування необхідної кількості інвалідів.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволені позову до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (23544, с. Хоменки, вул. Шаргородський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03728245) про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 12.07.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна