У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
Головуючого Присяжнюк Т.І.,
Суддів Філатова В.М., Пошви Б.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 січня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27.06.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.10.2006 р..
Цим вироком засуджені:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, громадянин України, раніше судимий вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.06.2003 р. за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст, 189 ч.2, 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 Кк україни ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки
за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ст. 188 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі;
за ст. 15 ч.3 -188 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено покарання - 6 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.06.2003 р. та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання - 7 років позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянин України, раніше судимий - останній раз - вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.03.2001 р. за ст. 140 ч.3 КК України 1960 р. із застосуванням ст. 42 ч.3 Кк України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності
за ст. 309 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі;
за ст. 188 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 Кк України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання 6 років позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3народження, громадянин України, раніше несудимий
за ст. 188 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.10.2006 р. вирок суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.
05.06.2003 р. приблизно о 23 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп”яніння за попередньою змовою з ОСОБА_5, який засуджений за цей злочин вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26.05.2004 р., повторно проник в АДРЕСА_1, у якій розташований храм Криворізько-Нікопольської єпархії церкви “ Вхід господній у Ієрусалім”, звідки викрали майно настоятеля храма ОСОБА_6 на суму 520 грн..
10.10.2004 р. приблизно о 23 год. ОСОБА_2, перебуваючи в районі кінотеатру “Юність” у м. Кривому Розі у невстановленої слідством особи незаконно придбав та зберігав особливо небезпечну наркотичну речовину - опій ацетильований об”ємом 3,8 мл для власного вживання.
У першій декаді грудня 2004 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 проникли до підвального приміщення АДРЕСА_2, де демонтували та викрали майно ЦЕС № 1 ВАТ “Укртелеком” - телефонний кабель на загальну суму 555 грн. 69 коп...
На початку другої декади грудня 2004 р. приблизно о 17 год. ОСОБА_1, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 проникли до підвального приміщення АДРЕСА_3, де демонтували та викрали майно ЦЕС № 1 ВАТ “Укртелеком” - телефонний кабель на загальну суму 563 грн. 57 коп..
У другій декаді грудня 2004 р. приблизно о 17 год. ОСОБА_1, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 проникли до підвального приміщення АДРЕСА_4, де демонтували та викрали майно ЦЕС № 1 ВАТ “Укртелеком” - телефонний кабель на загальну суму 804 грн. 58 коп..
04.01.2005 р. приблизно о 8 год. ОСОБА_1 проник до підвального приміщення АДРЕСА_3, де демонтував та намагався викрасти майно ЦЕС № 1 ВАТ “Укртелеком” - телефонний кабель на загальну суму 440 грн. 17 коп., проте свій злочинний намір до кінця не зміг довести з причин, що не залежали від його волі.
У касаційних скаргах:
Засуджений ОСОБА_1 не погоджується з постановленими щодо нього судовими рішеннями та вказує на те, що під час досудового слідства до нього застосовувалось насильство зі сторони працівників міліції, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочинів. Стверджує, що судом безпідставно не вирішено питання про можливість закриття справи на підставі ст. 7-1 КПК України по епізоду викрадення майна у потерпілого ОСОБА_6. Вважає, що по епізоду від 04.01.2005 р. він не демонтував кабель телефонного зв”язку, а вчинив крадіжку вже зрізаного кабелю, тому просить за цим епізодом перекваліфікувати його дії зі ст. 15 - 188 ч.1 КК України на ст. 15, 185 КК України. Вважає, що матеріали справи сфальсифіковані працівниками міліції, а суд всупереч вимогам ст. 22 КПК України не вжив всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного та об”єктивного розгляду справи та дійшов до передчасного висновку про його винність у вчиненні злочинів, за які він засуджений. Крім цього, вказує на те, що під час досудового слідства та в суді було порушено його право на захист. Важає, що судом призначено суворе покарання.
Засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження за ст. 309 ч.1 КК України, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення в частині його засудження за ст. 188 ч.2 КК України та направити справу у цій частині на нове розслідування, оскільки вважає, що суд обгрунтував висновки про доведеність його у вчиненні злочинів на сфальсифікованих матеріалах справи - показаннях, даних ним під час досудового слідства з порушенням вимог закону, не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Засуджений ОСОБА_3 просить скасувати постановлені по справі судові рішення у зв”язку з неповнотою досудового та судового слідства, вважаючи, що суд визнав його винним у злочинах, які він не вчиняв. Вказує, що під час досудового слідства до нього були застосовані недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він був вимушений визнати себе винним. Крім цього, вказує на те, що кількість демонтованого та викраденого кабеля не співпадає ні у кількості, ні у сумі, ні у часі вчинення злочинів з матеріалами перевірок ВАТ “Укртелеком”.
Захисник ОСОБА_4 порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень, оскільки вважає, що матеріали справи сфальсифіковані, на досудовому слідстві до її сина - ОСОБА_1 застосовувались незаконні методи ведення слідства. По епізоду викрадення ОСОБА_1 з іншою особою майна у потерпілого ОСОБА_6 захисник вважає, що суд не встановив дійсну вартість викраденого майна, що істотно, на її думку, вплинуло на обгрунтованість притягнення до кримінальної відповідальності. Вважає, що винність ОСОБА_1 у демонтажі та викраденні кабеля не доведена судом, не встановлена дійсна вартість викраденого, не встановлено час вчинення крадіжок. Вважає, що по епізоду від 04.01.2005 р. засуджений може нести відповідальність лише за ст. 15, 185 КК України і у зв”язку з неправильним, на думку захисника, визначенням вартості кабелю, який ОСОБА_1 намагався викрасти, за цим епізодом вчинений засудженим злочин підлягає декриміналізації. Крім цього, вказує на те, що судом при призначенні засудженому ОСОБА_1 міри покарання не враховано ряд обставин, які пом”якшують його покарання.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення.
Викладені в скарзі засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4 доводи про те, що судом безпідставно не вирішено питання про можливість закриття справи по епізоду викрадення майна у потерпілого ОСОБА_6 на підставі ст. 7-1 КПК України за примиренням сторін, а також доводи захисника про те, що судом не встановлена дійсна вартість викраденого у потерпілого майна перевірені і визнані безпідставними.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, грунтуються на сукупності зібраних та перевірених в судовому засіданні доказах, а саме: показаннях ОСОБА_1, даних ним під час досудового слідства, про те за яких обставин він разом з ОСОБА_5 вчинив крадіжку майна з проникненням до квартири, де знаходиться храм “Вхід Господній у Ієрусалім”, показаннях ОСОБА_5, який також підтвердив про те, що за попередньою змовою з ОСОБА_1 вчинив крадіжку майна з храму, показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те, що в нього було викрадено майно на суму 520 грн., а також іншими доказами, яким судом дана належна оцінка.
Викладені в скарзі захисника ОСОБА_4 доводи про те, що у справі є нескасована постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за вказаними обставинами, перевірені і визнані безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що на а.с. 193 т. 1 міститься постанова слідчого від 17.03.2005 р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 304 КК України.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.1 КК України, грунтуються на сукупності зібраних та перевірених в судовому засіданні доказах, що не оспорюється засудженим у скарзі.
Викладені в скаргах засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захиника ОСОБА_4 доводи про безпідставність засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених ст. 188 ч.2 КК України, перевірені і визнані безпідставними.
Під час досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в тому числі і за участю захисників, підтвердили про свою причетність до вчинення за попередньою змовою між собою демонтажу та викрадення кабелю у першій, на початку другої та у другій декаді грудня 2004 р, викриваючи один одного у вчиненні цих злочинів. Ці обставини засуджені підтвердили в ході відтворення обстановки та обставин події.
Суд обгрунтовано визнав ці показання достовірними та поклав їх в основу вироку, оскільки вони підтверджуються, матеріалами ВАТ “Укртелекому” про вчинені крадіжки, довідками про заподіяну шкоду у зв”язку з демонтажем та викраденням ліній зв”язку, актами технічної інвентарізації та про пошкодження кабельних ліній.
З матеріалів справи вбачається, що судом були ретельно перевірені докази, які підтверджують розмір викраденого кабеля, час вчинення злочинів, дана їм належна оцінка і сумніватися у їх правильності у колегії суддів підстав немає.
Викладені в скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4 доводи про неправильну кваліфікацію дій засудженого по епізоду від 04.01.2005 р. та необхідність їх перекваліфікації на ст. 15, 185 КК України у зв”язку з тим, що на їх думку, ОСОБА_1 не демонтував кабель, а вчинив крадіжку вже зрізаного кабелю, перевірені і визнані безпідставними.
Судом в обгрунтування винності ОСОБА_1 за вказаним епізодом підставно покладені показання, дані засудженим під час досудового слідства про те, що він демонтував приблизно 20 м кабеля, обмотав його навколо себе, проте вийти на вулицю не зміг, оскільки був затриманий, показання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили показання засудженого, дані протоколу огляду особистих речей та одягу ОСОБА_1, а також інші докази, яким дана належна оцінка.
Не знайшли також підтвердження викладені в скарзі захисника ОСОБА_4 доводи про те, що суд засудив ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за тими злочинами, від яких відмовився прокурор згідно з постановою про зміну обвинувачення від 27.04.2006 р..
Суд відповідно до вимог ст. 22 КПК України вжив всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного та об”єктивного розгляду справи, дав належну оцінку всім доказам, зібраними по справі, та обгрунтовано визнав винними ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені.
Викладені в скарзі засудженого ОСОБА_1 доводи про те, що він заперечував проти участі захисника ОСОБА_11 при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи у порядку ст. 218 КПК України та що його не було ознайомлено з матеріалами справи перевірені і визнані безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надав слідчому заяву про те, що він не заперечує проти призначення йому у якості захисника ОСОБА_11, який, як вбачається з протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства та пред”явлення йому матеріалів справи, разом з ОСОБА_1 ознайомилися з матеріалами кримінальної справи у повному обсязі, не мали ніяких заяв та клопотань, що засвідчили своїми підписами.
Перевіркою матеріалів справи не знайшли свого підтвердження викладені в скаргах засуджених доводи про застосування до них під час досудового слідства незаконних методів ведення слідства, внаслідок чого вони були вимушені обмовити себе у вчиненні злочинів, за які засуджені..
Дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кваліфіковані правильно.
Викладені в скаргах захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_1 доводи про суворість обраного ОСОБА_1 покарання, перевірені і визнані безпідставними.
При призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання суд у повній мірі врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, дані про його особу, обтяжуючі покарання засудженого обставини, що відповідає вимогам ст. 65 КК України..
Міра покарання, обрана засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Колегія суддів вважає, що обране засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 покарання є достатнім для їх виправлення, а тому підстав для його пом”якшення не вбачає.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових рішень не встановлено.
Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України, колегія суддів
У х в а л и л а :
У задоволенні касаційних скарг засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захиснику ОСОБА_4 відмовити.
С У Д Д І :
Присяжнюк Т.І. Філатов В.М. Пошва Б.М.