Справа № 2-248/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

13 березня 2007 р.                                                                                                  мЗапоріжжя

Жовтневий районний суд мЗапоріжжя в складі:

головуючого судді                            СТРАТІЙ Є.В.

при секретарі                                    МОРОЗ Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про вта-новлення факту проживання однією сім"єю, визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частину квартири, та по зустрічному позову ОСОБА_2до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, усунення перешкод в користуванні власністю, про розподіл сумісно нажитого майна, розірвання шлюбу та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про розір­вання шлюбу, розподіл майна та витребуванні майна з чужого незаконного володіння.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні власністю.

Протягом розгляду справи сторони неодноразово змінювали позовні вимоги.

На час ухвалення рішення позовні вимоги виглядали таким чином.

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2. просив встановити факт його проживання з відповідачкою однією сім"єю до укладення шлюбу, визнання АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності та визнання за ним права власності на 1/2 частину цієї квартири.

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 просила усунути перешкоди в користуванні її власною АДРЕСА_1,всели-ти її в спірну квартиру, зобов'язати ОСОБА_1 провести заміну заварених металевих две рей та замків, надати їй ключи, стягнути квартплату та комунальні послуги за період з листо­пада 2002 p., усунути перешкоди в користуванні дачею та зобов'язати відповідача виселити з дачі робітника, який там проживає, стягнути платежі в садівницький кооператив з жовтня 2002 p., надати ключі від дачі, стягнути на її користь 1/2 частину вартості майна, яке придбано в період шлюбу, в розмірі 53676,75 гр., розірвати шлюб, стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 гр. та судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 наполягали на задовлен-ні позовних вимог позивача за первісним позовом, проти зустрічного позову заперечували.

Відповідачка проти основного позову заперечувала, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Судом встановлені такі факти та відповідні ш правовідносини.

Згідно до свідоцтва про одруження (серія І-ЖС № НОМЕР_1, видане 16.02.2001 р. відді­лом РАГС Жовтневого РУЮ м.Запоріжжя) між ОСОБА_1 та ОСОБА_216 лютого 2001 р. зареєстрований шлюб, актовий записНОМЕР_1, заява про реєстрацію шлюбу за­реєстрована за НОМЕР_2

 03 лютого 2001 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2було укладено договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, договір пос-відчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий НОМЕР_3 Право власності на квартиру зареєстровано ОП ЗМБТІ 05.02.2001 р. за реєстровим НОМЕР_4у реєстровій книзіНОМЕР_12.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що квартира була їй подарована ОСОБА_1, так як вона звільнялась з посади державного службовця, і це було компенсацією, крім того, при розподілі майна при попередньому шлюбі довгий час тривав спір за розподіл житла, аби вона не хвилювалась в майбутньому за житло, квартиру позивач ш подарував. В судовому засіданні 12.08.2003 р. ОСОБА_2 пояс-нювала, що кошти для купівлі квартири вона позичала у ОСОБА_1 і потім мала намір повернути кошти (а.с.47об.). Також вона пояснила, що ОСОБА_1 був дуже обережною людиною, всі угоди, навіть позику грошей дітям оформлював письмово, тобто ці пояснення суперечать доводам самої відповідачки стосовно того, що договір дарування було укладено в усній формі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні (а.с.47об.-48) пояснював, що при оформлен-ні договору купівлі-продажу квартири в нотаріальній конторі гроші в розмірі 7000 $ надавав ОСОБА_1, цей факт відповідач не оспорювала.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (ас.48-49) поснювали суду, що вони роби-ли ремонт в квартирі по вул.Казача в М.Запоріжжя, розраховувався з ними ОСОБА_1, а свідок ОСОБА_8 пояснила, що господарем квартири вважала ОСОБА_1

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що до укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом з вересня 2000 р. до реєстрації шлюбу (а.с.230-231).

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Сімейним ко-дексом України з 01 січня 2004 р., суд вважає на необхідне керуватись положеннями Кодек-су про шлюб та сім"ю України (в редакції 1963 p.), відповідно до п.6 Прикінцевих положень якого Сімейний кодекс регулює відносини, які виникають, починаючи з дня набрання ним чинності

Відповідно до ст.24 КпШС України (в редакції 1969 р.) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар, або в порядку успад-кування, є власністю кожного із них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття, тощо), хоча б вони і були придбані під час шлю-бу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідну до ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступи-ти від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, або інте-реси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, яке набуте кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Відповідно до ст.29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя, або одного з них, суд може постано-вити рішення про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарсько-го призначення, про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кож-ного із подружжя в спільному майні, про присудження майна в натурі одному із подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. По-діл майна може бути проведений, як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 р. „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю України" передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з"ясовувати

джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що від­повідно до ст.ст .22 ,25,27-1 КпШС України спільного сумісною власністю подружжя є на­жите ними в період шлюбу рухоме та нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приват-ної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припинені шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом), або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цін-ність істотно збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі та еадові будинки, транспортні засоби та інше. Якщо якийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження, або було одержано ним під час шлюбу в дар, у порядку успадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість май-на до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст.25 КпШС України) мають враховуватись при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст.28 КпШС України).

При цьому суд враховує доходи, отримані кожним із подружжя за період сумісного проживання (а.с.28-29).

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до укладення шлюбу проживали однією сім"єю, спірна квартира була придбана за кошти, що належали ОСОБА_1, ремонт в квартирі для подальшого сумісного проживання робив­ся за спільні кошти, що підтверджується контрактом НОМЕР_5про виго­товлення металопластикових вікон та показаннями свідків, тому АДРЕСА_1 слід визнати об'єктом спільної сумісної власності. Суд вважає недоведеними доводи відповідачки про те, що позивач чинить перешкоди у корис­туванні квартирою, оскільки, як зазначила ОСОБА_2 квартира знаходить­ся в стані не придатному для проживання.

В судовому засіданні сторони пояснювали, що в спірній квартирі ніхто не проживав і не проживає до теперішнього часу. Суд вважає, що ОСОБА_2 не надано доказів про сплату комунальних послуг та квартплати, тому безпідставними є вимо­ги про стягнення цих платежів в повному розмірі з ОСОБА_1

На підтвердження позовних вимог про належність позивачці за зустрічним позовом дачної ділянки, розташованої в садівницькому кооперативі „Композит" в АДРЕСА_2, на­дані копії заяв про обмін ділянками, про включення до членів товариства, копія членської книжки (ах. 164,164,166). Представник ОСОБА_1 пояснив, що той ніякої дачі в АДРЕСА_2 не має, відповідно чинити перешкоди не може, ключів від дачі також у нього немає. При цьому, крім пояснень, ОСОБА_2., її' доводи в цій частині не підтверджені та не доведені іншими доказами, в тому числі і сплачений розмір платежів, які вона просить стягнути з ОСОБА_1

ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на 1А частину спільного майна, придбаного в період шлюбу, а саме: комп'ютер „Самсунг" вартістю 780 $, комп'ютерне крісло - 250 гр., комп'ютерну підставку - 1000 гр., комп'ютер - 800 $, м"які меблі - 750 $, диван - 250 $, телевізор „Рейнфорд" - 250 $, автомобіль „Міцубісі Кафізма"-91812 гр., та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь Уг частину вартості придбаного майна в розмірі 53676,75 гр., при цьому доказів того, що зазначене майно дійсно було прид-бано і знаходиться у відповідача за зустрічним позовом, дійсної вартості майна суду не нада-но, оскільки, сама позивачка зазначила, що не бажає отримати майно в натурі, так як воно вже не має первісної цінності, також вона пояснювала, що шлюбні стосунки фактично були припинені в листопаді 2002 p., а автомобіль придбаний 29.12.2003 р. за договором НОМЕР_6отриманий згідно до акту прийому-передачі 09.02.2004 р. При цьому представник ОСОБА_1 пояснив, що автомобіль дійсно був придбаний, але після розірвання шлюбних сто-сунків із відповідачкою, в зв'язку із хворобою і неможливістю використовування був про-даний.

На підтвердження позовних вимог про розірвання шлюбу ОСОБА_1

наданий лист заступника начальника Запорізького міського управління юстиції НОМЕР_7

від 06.12.2006 p., зі змісту якого вбачається, що в актовому записі про шлюбНОМЕР_1 від

16.02.2001 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2відмітка про розірвання шлюбу

відсутня.

Відповідно до ст.44 КпШС України (в редакції 1963 р.) шлюб вважається припине-ним з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Рішенням Жовтневого районного суду М.Запоріжжя від 11 лютого 2004 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Доказів того, що зазначене рішення скасовано суду не надано.

ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь мо-ральну шкоду в розмірі 5000 гр., так як вона перенесла мікроінсульт, їй була зроблена опе-рація на око, надані медичні документи на підтвердження цього, але суд вважає, що по-зивачкою не доведена вина відповідача у спричиненні моральної шкоди та причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими, доведеними та такими, Що підлягають задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2. суд знаходить не доведеним та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України суд також відмовляє ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 судових витрат.

Керуючись ст.ст.10, 11,89,209,214,215,217,218 ЦПК України, ст.ст.22, 24,25,27-1, 28,29,40 КпШС України (в редакції 1963 p.), ст.1167 ЦК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1з ОСОБА_2однією сім"єю до реєстрації шлюбу.

Визнати АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на % частину АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_2до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, усунення перешкод в користуванні власністю, про розподіл сумісно нажитого майна, розірвання шлюбу та стяг­нення моральної шкоди, стягнення судових витрат залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорі­зької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголо­шення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.