Справа № 2-331
2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2009 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
судді Рідник І.Ю.
при секретарі Данько Т.В.
за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – Ко-мінтернівського районного бюро технічної інвентаризації і реєстрації об’єктів нерухомості, про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку дійсною і визнання права власності на даний будинок та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Комінтернівського районного бюро технічної інвентаризації і реєстрації об’єктів нерухомості, про визнання спадкоємцем, визнання права власності на спадкове майно та зобов’язати вчинити певні дії,
встановив:
У травні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до фінвідділу Комінтернівської райдержадміністрації, за участю третьої особи, про визнання дійсною угоди купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, яка була укладена між нею та власником будинку ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року, без нотаріального посвідчення, та визнання за неї право власності на цей будинок.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.06.2006 року, яке було скасовано ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 22.11.2006 року, позов був задоволений в повному обсязі.
При новому розгляді справи були визначені належні сторони та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Комінтернівського бюро технічної інвентаризації і реєстрації об’єктів нерухомості про визнання спадкоємцем, про визнання права власності на спадковий будинок з господарчими будівлями, розташований в АДРЕСА_2 Одеської області по АДРЕСА_1, що залишився після ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В подальшому зустрічний позов ОСОБА_4 був доповнений вимогами про скасування реєстрації права власності на спірної будинок за ОСОБА_3 та про зобов’язання РБТІ вчинити реєстрацію право власності на будинок за неї.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_1, позовні вимоги своєї довірительниці підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, а в зустрічному позові ОСОБА_4 відмовити на підставі того, що операція купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 Одеської області між власником будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_3 була оформлена в домашніх умовах тільки тому, що у ОСОБА_5 не було оформлено належним чином право власності на будинок. Але, відповідно до вимог закону, дана угода була оформлена в письмовій формі в присутності свідків та в присутності свідків продавцю були передані гроші у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень. Згідно до окремих умов договору ОСОБА_5 повинен був оформити правовстановлюючі документи на будинок після чого договір купівлі-продажу будинку буде оформлений нотаріально. Однак зробити цього ОСОБА_5 не зміг, так як у жовтні-листопаді 2005 року захворів, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Оскільки у ОСОБА_3 на руках залишився письмовий договір купівлі-продажу будинку, вона звернулася до суду з позовом про визнання договору дійсним та визнання за неї права власності на куплений будинок. Про те, що ОСОБА_4 претендує на спірній будинок ОСОБА_3 відомо не було. Враховуючи те, що на день смерті ОСОБА_5 умови договору купівлі-продажу будинку з боку ОСОБА_3 були частково виконани і вона на законних підставах в судовому порядку доказує своє право власності на нього, просить ОСОБА_4 в позові відмовити.
Позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, а у зустрічному позові ОСОБА_4 відмовити.
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 не визнала та просила в його задоволенні відмовити, а її позовні вимоги задовольнити пояснівши суду, що ОСОБА_5 доводиться їй рідним дядьком. ОСОБА_3 є племінницею померлої дружини ОСОБА_5 та ніякого відношення до ОСОБА_5 не має та ніяких стосунків, після
- 2 -
смерті ОСОБА_6, з ним не підтримувала. Своїх дітей у подружжя ОСОБА_6 не було, тому вона, оскільки була єдиною племінницею у свого дяді, дуже часто зі своєю сім’єю приїжджала до них у гості з м.Донецька. Коли у 1992 році тітка ОСОБА_6 дуже захворіла, вони з чоловіком матеріально допомагали дяді її лікувати, а потім, коли вона так і не одужала, за свій рахунок помогли йому її поховати. Після смерті тітки її сім’я ще більш часто стала приїжджати до ОСОБА_5 та допомагати йому як матеріально, так і по утриманню будинку. ОСОБА_3 або членів її сім’ї в нього вони ніколи не бачили.
ОСОБА_3 приїхала в м.Одесу з Закарпаття на початку 1980-х років, але спочатку проживала на квартирі, а після одруження та народження у неї дитини тітка ОСОБА_6 уговорила дядю пустити сім’ю ОСОБА_3 декілька пожити у них. Для проживання сім’ї ОСОБА_3 була надана літня кухня, в якої вони зробили косметичний ремонт. Зі слів дяді їй відомо, що він дав згоду на прописку ОСОБА_3 тимчасово. Через невеликий період часу між дядею та ОСОБА_3 почалися сварки, а після того, як чоловік позивачки – ОСОБА_7, заявив дяді що він має від його імені заповіт на будинок, тоді дядя їх вигнав з двору і після цього вони більше не спілкувалися і ніякі відношення не підтримували. Це було ще при житті ОСОБА_6 Тому, коли у 1992 році померла тітка ОСОБА_6, її сім’я помогла дяді в її похованні. Про те, що помер дядька їй зателефонувала його сусідка ОСОБА_8, яка останній рік, за її проханням, допомагала ОСОБА_5 по господарству. ОСОБА_5 вона хоронила також за свій рахунок, так як у нього зовсім грошей не було. ОСОБА_3 або кого-небудь з членів її сім’ї на його похоронах не було. Про те, що ОСОБА_5 збирається продати або подарувати свій будинок ОСОБА_3, він їй про це ніколи не говорив, а навпаки завжди говорив, що вона його єдина спадкоємиця. В встановлений законом строк вона звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, однак потім дізналася, що ОСОБА_3 вже оформила будинок ОСОБА_5 на себе. При зверненні до Комінтернівської державної нотаріальної контори з питанням на підставі чого на ОСОБА_3 була оформлена спадщина, їй було рекомендовано звернутися до суду, де вона дізналася, що ОСОБА_3 це зробила на підставі рішення суду. У зв’язку з викладеним, просить в позові ОСОБА_3 відмовити повністю, а її позов, з урахуванням уточнень, задовольнити.
Представник ОСОБА_4 підтримав вимоги своєї довірительниці та просив їх задовольнити.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.
В судовому засіданні встановлено, що наказом дирекції радгоспу ім.50-річчя Великого Жовтня від 21.02.1972 року №15 ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка за №13 площею 0.06 га в АДРЕСА_2 Одеської області під забудову житлового будинку /8/.
Згідно запису у погосподарській книзі №26 Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, особовий рахунок №НОМЕР_1 на будинок по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 Ко-мінтернівського району Одеської області відкритий на ОСОБА_5 /а.с.12/.
Як убачається з копії актового запису про смерть за №4 від 10.01.2006 року, виданого виконкомом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 75 років /а.с.10/.
Враховуючи те, що ОСОБА_6, дружина ОСОБА_5, що підтвердили в судовому засіданні сторони, оскільки свідоцтво про шлюб суду надано не було, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року /а.с.6/, тому після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на цілий житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1, в АДРЕСА_2 Одеської області і згідно технічному паспорту, виготовленому Комінтернівським РБТІ 25.05.2006 року на його ім’я, складається з: житлового будинку – літ. «А»; надвірних господарчих будівель і споруд: літ. «а» - веранди, літ. «Б» - літній кухні, літ. «Б1» - прибудова; літ. «В» - котельна; І-цистерна; ІІ-брукування; №1-3 – огорожа /а.с.25-34/.
12.05.2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, яка відбулася 25.09.2005 року між неї та ОСОБА_5, дійсною на підставі ч.2 ст.220 ГК України, та визнання за неї права власності на даний будинок, надав суду в якості письмового доказу договір купівлі-продажу приватного домоволодіння, оформлений у побутових умовах в присутності свідків /а.с.21/.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, вказані в договорі купівлі-продажу від 25.09.2005 року, підтвердили що були присутніми при укладенні договору та передачі грошей за будинок ОСОБА_3 ОСОБА_5
Проаналізувавши письмові доказі та пояснення свідків, щодо вимог позивача ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку дійсною та визнання за неї права власності на житловий будинок, в їх сукупності, суд відмовляє в задоволенні позову за наступними підставами.
Як передбачено ст.28 ЦПК України та ст.25 ЦК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч.1 ст.29 ЦПК України).
- 3 -
Відповідно з ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
На час звернення позивача ОСОБА_3 до суду з позовом про визнання угоди дійсною, фізична особа – ОСОБА_5, з яким, за ствердженням ОСОБА_3, був укладений договір купівлі-продажу будинку, вже помер та не міг підтвердити або спростувати в суді ствердження позивача про існування між ними угоди купівлі-продажу будинку, тобто не міг бути стороною у справі та мати права та обов’язки як учасник цивільних відносин.
Таким чином, у зв’язку з відсутністю особи, яка мала нести відповідні обов’язки перед позивачем, останній був позбавлений можливості звернення до суду з даними позовними вимогами.
Крім цього, згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто, правочин купівлі-продажу відноситься до двосторонніх договорів, оскільки права і обов’язки виникають у обох сторін (продавця і покупця). Він завжди відплатний, оскільки покупець обов’язково винагороджує продавця за отриманий від нього товар, а продавець передає покупцю не тільки товар, в даному випадку - нерухоме майно, а і право власності на нього. Таким чином, продавцем нерухомого майна може бути тільки власник цього майна (ст.658 ЦК України).
Як встановлено в судовому засіданні і позивачка цього не заперечувала, ОСОБА_5 на 25.09.2005 року не мав оформленого належним чином права власності на свій будинок, тому не міг ним розпоряджатися за власним розсудом.
Згідно ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Для договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлені особливі правила визначені у ст.657 ЦК України, згідно якої договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як передбачає ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В таких випадках правочини не мають юридичної сили і, таким чином, не породжують тих прав і обов’язків, на встановлення яких були направлені.
Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначені у ст.220 ЦК України відповідно до якої, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним /ч.1 ст.220 ЦКУ/.
Однак, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним /ч.2 ст.215 К України/.
Відповідно із ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Проте, це можливо тільки при наявності наступних умов: сторони домовилися відносно усіх істотних умов договору (ст.638 ЦК України); така домовленість підтверджується письмовими доказами (ст.59 ЦПК України); відбулося повне або часткове виконання договору; одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення. При відсутності цих умов правило ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується і правочин, укладений без нотаріального посвідчення буде вважатися нікчемним.
Суд не бере до уваги і не дає правової оцінки показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на підставі ст.59 ЦПК України.
Таким чином, на підставі зазначеного вище, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 необґрунтовано звернулася до суду з вимогами про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання за неї права власності на це нерухоме майно.
Щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2, який рахувався за ним на підставі запису у по господарський книзі сільської ради.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини (ст.1222 ч.1 ЦК України).
- 4 -
Тобто особа, яка може бути спадкоємцем - визначена законом, тому не може визначаться судом або іншим органом, у зв’язку з чим вимоги ОСОБА_4 про визнання її спадкоємницею ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що на-лежали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи те, що при житті заповідального розпорядження ОСОБА_5 залишено не було право на спадкування виникло у спадкоємців за законом (ст.1223 ЦК України).
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередній черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що крім племінниці ОСОБА_4 інших спадкоємців у ОСОБА_5 на день його смерті не було /а.с.6, 106, 107, 108, 123, 194/, у якої виникло право на спадкування за правом представлення (ст.1266 ЦК України).
Як убачається зі спадкової справи №238/2006 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, яка була відкрита Комінтернівською державною нотаріальною конторою 23.06.2006 року, ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після її померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року дядька ОСОБА_5, проживаючого в АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1, Комінтернівського району Одеської області, звернулася до нотаріальної контори за місцем свого проживання 13.06.2006 року /а.с.92-95/, тобто в встановлені ст.1270 ЦК України строки.
На підставі того, що спадкодавцем не було належним чином оформлено своє право власності на збудований ним на законних підставах житловий будинок, що позбавляє спадкоємця оформити своє право на спадщину в нотаріальної конторі, суд задовольняє вимоги позивача ОСОБА_4 про визнання за неї права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 Одеської області, що належав ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно письмових пояснень 3-ої особи – КП «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації», на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.06.2006 року за ОСОБА_3 21.06.2006 року було здійснено реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 Одеської області, реєстраційний номер 15150804, номер запису 1065, в книзі 201 /а.с.175/.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 22.11.2006 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.06.2006 року було скасовано, а справа направлена на новий розгляд /а.с.85-87/.
Згідно ч.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладання іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.
Відповідно з п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі-БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно п.1.12 Тимчасового положення рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі-реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
У разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстровано в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.
На підставі зазначеного, суд відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні вимог щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірної об’єкт нерухомого майна та зобов’язання РБТІ провести за неї реєстрацію права власності на цей об’єкт нерухомого майна, оскільки це входить до компетенції реєстратора прав на речове майно.
На підставі ст.ст.25,203,209,215,220,638,655,658,1216,1218,1222,1223,1258,1266,1270 ЦК України, ст.ст.28,29,59 ЦПК України, ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952-ІУ, п.1.3, п.1.12 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно і керуючись ст.ст.10,11,209,212-215 ЦПК України, суд –
вирішив:
- 5 -
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – Комінтернівського районного бюро технічної інвентаризації і реєстрації об’єктів нерухомості, про визнання операції купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області дійсною і визнання права власності на даний будинок відмовити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи - Комінтернівського районного бюро технічної інвентаризації і реєстрації об’єктів нерухомості про визнання спадкоємцем, визнання права власності на спадкове майно, скасування реєстрації на житловий будинок та про зобов’язання РБТІ вчинити реєстрацію права власності задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 Комінтернівського району Одеської області, що залишився після ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 судовій збір на користь держави у розмірі 312.00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до 31.08.2009 року до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя