Судове рішення #10098250

                                                Справа № 2-497\10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 липня 2010 року                                                  

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді      Денисової Т.С.

з участю секретаря                Тимківа Б.М.

позивача                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої щомісячної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и в :

               

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача   управління Пенсійного Фонду України в Борщівському районі Тернопільської області, в якому просить визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006,2007,2008,2009 роки – протиправною, зобов»язати управління Пенсійного Фонду України в Борщівському районі нарахувати їй, як дитині війни, невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 року, та стягнути з управління Пенсійного Фонду України в Борщівському районі Тернопільської області на його користь невиплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006–2009 року і забезпечити її виплату в подальшому.  

Позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, а також просить стягнути з відповідача судові витрати у справі – 8.50 грн. сплаченого нею судового збору та 120 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

Представник відповідача управління Пенсійного Фонду України в Борщівському районі в судове засідання не з»явився, від управління надійшла письмова заява, в якій просять справу слухати у відсутності їх представника.

Відповідач, що вбачається з письмового заперечення, позов не визнає. Зокрема зазначив, що питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, яку необхідно застосовувати для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлено статус «дитина війни», ще не вирішено у законодавчому порядку. З державного бюджету виділено кошти на виплату особам, які мають статус «діти війни», тільки в 2007 році у розмірі 50% від розміру надбавки встановленої для учасників війни тим «дітям війни», які мають інвалідність, та у 2008 році всім особам із статусом «діти війни» у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка відповідно становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає фінансування державних соціальних гарантій з державного бюджету, тільки після прийняття відповідного законодавчого акту можна буде провести підвищення пенсій зазначеним особам за попередні роки. Також вважає, що позивачі пропустили строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України.  

Вислухавши пояснення позивачки, врахувавши письмове заперечення відповідача та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 має статус «Дитина війни» відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі Закон № 2195-ІV). Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданим управлінням Пенсійного фонду України в Борщівському районі, в якому є відбиток штемпеля «Дитина війни»

Статтею 6 Закону № 2195-ІV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач не здійснював позивачу зазначені виплати в 2006-2007 роках, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус «Діти війни», а з січня 2008 року виплачує зазначене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму у відповідності до внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-ІУ від 28 грудня 2007 року змін в термін «мінімальна пенсія за віком», де «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. А для учасників війни, згідно ч.4 ст.14 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з наступними змінами та доповненнями, таке підвищення передбачене в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року позивачці виплачено підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 47,00 грн., з 01 квітня 2008 року 48,10 грн. і з 01 липня 2008 року виплачується в розмірі 48,20 грн.  

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195-ІV.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням статті 111 цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 6 Закону № 2195-ІV викладена в новій редакції, і відповідно до неї «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалося підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме, відповідно до частини 4 пункту 20 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни до ст.6 Закону № 2195-ІV, внесені відповідно до частини 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» також визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Будь-яких інших змін до Закону № 2195-ІV з 22 травня 2008 року внесено не було, а отже діє на день розгляду справи в суді діє ст.6 зазначеного Закону в редакції від 18 листопада 2004 року.  

Таким чином пенсія позивача, як «дитині війни» підлягає перерахунку з урахуванням підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону № 2195-ІV на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень і до дня винесення судом рішення.

Щодо вимоги про стягнення підвищення до пенсії за 2006 рік, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, оскільки Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги «дітям війни», передбачені ст.6 Закону № 2195-ІV у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодження Комітету Верховної Ради з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Законом № 2195-ІV запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки до 19 січня 2006 року її дію було зупинено, а потім, передбачені нею виплати, не запроваджені.

Стосовно заперечень відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

У відповідності до ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.

А тому доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус «дитина війни» не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ суд вважає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Наявність норми, на яку посилається відповідач, а саме абзац 1 частини 1 статті 28 вищевказаного Закону та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону № 2195-ІV.

Думки відповідача, що викладена в письмовому запереченні щодо застосування строку позовної давності, суд до уваги не приймає, оскільки в своїх запереченнях відповідач послався на строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Що стосується вимог позивача зобов»язати відповідача виплачувати їй щомісячної державну допомогу відповідно до Закону № 2195-ІV при нарахуванні пенсії в подальшому, суд зазначає наступне.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду є обов»язкова наявність порушених прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері цивільних  правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

При цьому, суд вважає, що оскільки правовими підставами для звернення до суду є захист порушених прав, свобод та інтересів, то право на позов до особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.      

З урахуванням наведеного, суд дійшов до переконання, що відповідач є територіальним органом, який законами уповноважений державою призначати, нараховувати, перераховувати пенсії та надбавки до пенсії, передбачені чинним законодавством, кожному пенсіонеру у відповідному районі, веде облік пільгових категорій пенсіонерів, тому має здійснити належний розрахунок надбавки до пенсії позивачам з дня ухвалення рішення Конституційним Судом до закінчення відповідного бюджетного року.  

Судові витрати по справі, понесені позивачем, слід розподілити відповідно до ст.88 ЦПК України.    

На підставі вищенаведеного, ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст.ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст.3,8,10,16,11,60,88,212 ЦПК України, суд

 в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день прийняття судом рішення протиправними.

Зобов’язати  управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці АДРЕСА_1 Тернопільської області, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по день прийняття судом рішення, а саме, 13 липня 2010 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі в користь позивача ОСОБА_1 37 (тридцять сім) гривень сплачених нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

Стягнути з державного бюджету в користь позивача ОСОБА_1 8 (вісім) гривень 50 коп. сплаченого нею судового збору.

Інші судові витрати по справі покласти на сторони в межах, в яких вони їх понесли.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області та апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в такому ж порядку.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Борщівського районного суду                      Денисова Т.С.

Примітка: Постанова не набрала законної сили.    

Суддя Борщівського районного суду                      Денисова Т.С.

  • Номер: Б/н 942
  • Опис: про усунення перешкод набуття права власності, визнання договору цільової позики попереднім договором, зобов»язання не чинити перешкод в укладенні основного договору та укласти основний договір купівлі-продажу
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 2-497/10
  • Суд: Дарницький районний суд міста Києва
  • Суддя: Денисова Тамара Степанівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Зареєстровано
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 08.10.2015
  • Дата етапу: 08.10.2015
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація