Справа № 1-45/10

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого          Денисової Т.С.

з участю секретаря             Тимківа Б.В.

з участю прокурора             Носовського М.В.

представника потерпілих        ОСОБА_1

потерпілих                     ОСОБА_2, ОСОБА_3

законних представників неповнолітніх потерпілих

                               ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисника                      ОСОБА_6  

розглянуши у відкритому судовому засіданні в м.Борщеві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, уродженця с.Микуличин Надвірнянського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, приватного підприємця, депутата сільської ради, жителя АДРЕСА_1, не судимого в силу ст.88 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_7 09 серпня 2008 року близько 10 год.30 хв., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, з двома пасажирами, рухався автодорогою сполученням Тернопіль-Скалат-Жванець з боку с.Гермаківка Борщівського району в напрямку м.Борщів. На 139 км+140 м вищезазначеної автодороги після зупинки керованого ним транспортного засобу на правому узбіччі, виконуючи маневр розвороту, маючи об”єктивну можливість бачити автомобіль, який наближався в попутному з ним напрямку, в порушення вимог п.9.2.а,б та п.9.4, не увімкнув завчасно показчика лівого повороту, порушуючи вимоги пунктів 1.10, в частині поняття «небезпека для руху» та „дати дорогу”, 10.1, 10.4 ч.2 Правил дорожнього руху України, не дотримуючись вимог п.1.5 ПДРУ, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався в попутному з ним напрямку, розпочав рух з виїздом на проїзну частину дороги, перетнув вузьку суцільну лінію 1.1 п.1 розділу 34 ПДР горизонтальної дорожньої розмітки, яка ділить транспортні потоки протилежних напрямків і яку перетинати заборонено, чим створив водію ОСОБА_2 аварійну ситуацію, при якій позбавив водія ОСОБА_2 технічної можливості запобігти пригоді та допустив зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_8 загинула на місці, ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи від 31 жовтня 2008 року № 2194, отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_10, що вбачається з висновку судово-медичної експертизи від 30 січня 2009 року № 183 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, водій ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи від 23 жовтня 2008 року № 2193 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Порушення вимог пунктів 1.5., 1.10. в частині поняття «небезпека для руху» та „дати дорогу”, 9.2.а,в, 9.4, 10.1, 10.4 ч.2, вимог горизонтальної розмітки 1.1 п.1 розділ 34 Правил дорожнього руху України, допущені підсудним ОСОБА_7, знаходяться в причинному зв”язку з наслідками, що наступили.

Підсудний ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав частково і суду пояснив, що 09 серпня 2008 року близько 10 год. 30 хв. разом із своєю дружиною ОСОБА_11 та сином ОСОБА_12 виїхав власним автомобілем із с.Гермаківка Борщівського району в напрямку м.Борщів з подальшим виїздом у с.Микуличин Яремчанського району Івано-Франківської області. Після того, як проїхали 3-4 км, розпочався дощ. Він увімкнув габаритні вогні автомобіля. Коли знаходились між селами Гермаківка та Кривче розпочався сильний дощ, видимість стала погана. Увімкнувши правий покажчик повороту, зупинив керований автомобіль на узбіччі, двигун транспортного засобу при цьому не вимикав, увімкнув аварійну сигналізацію. Десь через 2 хв. до дружини на мобільний телефон зателефонувала дочка ОСОБА_13 та повідомила, що дружина забула дома сумочку. Перечекавши дощ близько 5-6 хв., дощ трохи був стих, вирішив повернутися додому. Вимкнув аварійну сигналізацію, увімкнув лівий покажчик повороту і, переконавшись, що попереду та позаду немає транспортних засобів, виїхав на проїзну частину дороги. Проїхавши близько 8-10-12 метрів вздовж, як тепер вияснилося, осьової лінії, знав, що попереду є поворот, а тому лінія має бути переривиста, і став виконувати маневр розвороту. При цьому він бачив позаду себе на відстані 250 м автомобіль ОСОБА_14 і був впевнений, що ОСОБА_14 без перешкод проїде повз нього своєю смугою руху і що він ОСОБА_14 ніяких перешкод не створює. Пересікаючи суцільну лінію розмітки на автомобіль ОСОБА_14 не дивився, а коли вже виконував розворот на зустрічній смузі побачив, що автомобіль ОСОБА_14 рухається по середині проїзної частини дороги, на якій відстані не може ствердити, можливо 120-90 м. Як відбувся удар не пам»ятає. Він втратив свідомість. Через деякий проміжок часу з допомогою дружини прийшов до свідомості та зрозумів, що сталася дорожньо-транспортна пригода. Вину визнає у порушенні вимог ПДРУ в частині виконання маневру розвороту в ділянці дороги з нанесеною суцільною лінією дорожньої розмітки. Вважає, що вина в дорожньо-транспортній пригоді є також і водія – потерпілого ОСОБА_2 В ситуації, що склалася, не створював водію ОСОБА_14 небезпеки. Останній повинен був зменшити швидкість і проїхати своєю смугою руху, а не виїжджати на зустрічну. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в частині відшкодування матеріальної шкоди визнає повністю. Повністю не визнає позов потерпілого ОСОБА_2, вважає, що той теж винен в ДТП. Щодо відшкодування моральної шкоди погодиться із її розміром, визначеним судом. Зауважив, що розвертаючись з узбіччя він би автомобілем не виїжджав на протилежне узбіччя, а так, розвертаючись від осьової лінії змушений був зачепити узбіччя, що і зробив.

Суд, об”єктивно дослідивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази, прийшов до переконання про доведеність обвинувачення підсудного у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В цьому суд переконали наступні докази.

Так, потерпілий ОСОБА_2, що вбачається з оголошеного в судовому засіданні протоколу допиту потерпілого (т.1 а.с.81), та протоколу додаткового допиту потерпілого (т.5 а.с.91), показав, що 9 серпня 2008 року він керував автомобілем НОМЕР_4, який належить його батькові ОСОБА_15. Він внесений до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу як особа, яка має право керування. Має посвідчення водія категорії «А,В,С» та стаж керування транспортними засобами більше 5-ти років. ОСОБА_14 був технічно справним, він тверезий і не втомлений, вантажу не було. В автомобілі він перевозив пасажирів, племінницю ОСОБА_9, яка сиділа на передньому сидінні, ОСОБА_10 і її матір ОСОБА_8, які сиділи на задньому сидінні. ОСОБА_14 рухався з с.Гермаківка до м.Борщева. Перед селом Кривче вів автомобіль із швидкістю 80-90 км/год., з увімкненими фарами ближнього світла. Йшов дощ, але видимість дороги була добра і складала більше 100 м. Він уважно слідкував за дорогою і від керування автомобілем не відволікався. На правому узбіччі дороги побачив автомобіль моделі Джип, який переднім бампером був повернутий в сторону м.Борщева та стояв біля самої межі проїзної частини дороги паралельно до її краю. В тому автомобілі були увімкнуті габаритні вогні. Передбачаючи можливість виходу із автомобіля Джип водія чи пасажира на проїзну частину дороги, вирішив проїхати повз того з більшим інтервалом. Коли дещо повернув рульове колесо вліво, маючи намір об»їхати автомобіль Джип, останній раптово, без увімкнення показчика повороту, виїхав на проїзну частину дороги і став розвертатися, при цьому рухався досить швидко. Як тільки автомобіль Джип при розвороті почав виїжджати на проїзну частину дороги, він застосував екстрене гальмування. Через незначну відстань між транспортними засобами і швидкоплинність подій, він діяв так, як за наявних обставин оцінив ситуацію. У зв’язку з тим, що рульове колесо було повернено дещо вліво, його автомобіль, гальмуючи, став зміщатись на ліву смугу руху, де і відбулось зіткнення з Джипом. На момент зіткнення Джип був по відношенню до його автомобіля лівою стороною, практично під прямим кутом. Обидва автомобілі рухались. До якої величини він зменшив швидкість руху, сказати не може. Що було далі не пам’ятає, оскільки втратив свідомість і прийшов до тями лише в лікарні. Цивільний позов підтримує. Просить підсудного суворо покарати.    

Потерпіла ОСОБА_9, допитана на досудовому слідстві, покази якої оголошені в судовому засіданні (т.1 а.с.92), показала, що в день ДТП вона разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в автомобілі, яким керував її дядько ОСОБА_2, їхали з с.Гермаківка до м.Борщева. Падав дощ. Вона сиділа на передньому сидінні пасажира, а інші пасажири - на задньому, тому мала змогу слідкувати за дорогою та показниками спідометра. Швидкість автомобіля була 80-90 км/год. Перед с.Кривче вона помітила на правому узбіччі автомобіль Джип, який передньою частиною був направлений до м.Борщева. ОСОБА_2 повернув кермо вліво, щоб минути вказаний автомобіль. В цей момент Джип виїхав на дорогу і став розвертатися в зворотну сторону. ОСОБА_2 натиснув на гальма, але їхній автомобіль продовжував рухатись лівою смугою дороги, де і відбулось зіткнення. Від удару вона вдарилась головою в лобове скло, а потім, коли звільнилась, почала допомагати ОСОБА_2 вийти з автомобіля. Не знайшовши дверної ручки, щоб відкрити автомобіль, поповзла по автомобілю до вікна і побачила, що ОСОБА_8 не рухалася, а ОСОБА_10 була затиснута сидінням водія.

Потерпіла ОСОБА_3 показала, що в день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода була на місці пригоди. Її попросили впізнати жінку, яка загинула в ДТП. В одній з машин була її дочка ОСОБА_8. Від присутніх дізналася, що онука її ОСОБА_10, що також їхала з матір»ю в тій машині, знаходиться в лікарні. Онуку лікують до цих пір. Цивільний позов свій підтримує. Щодо покарання, просить як найбільш сувору міру в разі не відшкодування коштів на лікування онуки ОСОБА_10  

Законний представник неповнолітньої потерплої ОСОБА_9 – ОСОБА_4 показала, що прибувши 09 серпня 2008 року до реанімаційного відділення Борщівської ЦРКЛ, де після ДТП на лікування поступила її дочка ОСОБА_9, остання, розповідаючи про події, повторяла кілька раз, що вони їхали автомобілем з ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) і перед ними розвернувся автомобіль. Підсудний її дочку не провідував, до неї не підходив. Заявлений цивільний позов підтримує. Просить застосувати сувору міру покарання.  

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 – ОСОБА_5 показав, що в час дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинула його дружина ОСОБА_8 та отримала тяжкі тілесні ушкодження дочка ОСОБА_10, перебував на роботі в м.Києві. Дитину лікує до цих пір. Остання потребує лікування за кордоном. Вітчизняна медицина відмовилася від дитини. Цивільний позов підтримує. Йому важливі кошти на лікування дочки за кордоном. Впевнений, що якби підсудній приклав всіх зусиль для лікування своєї похресниці, а його дочки, відразу після ДТП, він би в судовому засіданні не просив того суворо покарати.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що 09 серпня 2008 року біля 10 год. 30 хв., коли вони виїхали власним автомобілем під керуванням чоловіка ОСОБА_7 та з сином ОСОБА_12 з с.Гермаківка в с.Микуличин Івано-Франківської області на весілля, за селом почав падати сильний дощ. Підсудний зупинив автомобіль, з’їхавши на праве узбіччя, увімкнув аварійну сигналізацію. Тоді зателефонувала дочка ОСОБА_13 і повідомила, що вона забула дома свою сумочку. Про це вона сказала чоловікові. Простоявши ще кілька хвилин, підсудний вирішив їхати далі, двигун автомобіля не був вимкнутий. ОСОБА_7 увімкнув лівий показчик повороту та вимкнув аварійну сигналізацію, скерував автомобіль га проїзну частину дороги, виїхав на неї і рухався вперед. Потім чоловік прийняв автомобілем крайнє ліве положення, автомобіль рухався паралельно суцільній лінії дорожньої розмітки, проїхав при цьому ще кілька метрів і став робити розворот. Тоді ж вона відчула удар в їх автомобіль. Попутного автомобіля тоді вона не бачила і не точно відбувся удар. Чи втрачала вона після даного зіткнення свідомість, вказати не може. Коли вийшла з автомобіля, побачила, що він стоїть повністю на узбіччі, автомобіль ОСОБА_14 був на зустрічній смузі руху. Будучи в свідомості відразу стала надавати допомогу синові, чоловікові, а потім людям, що були в іншому автомобілі.

ОСОБА_16, опитаний в судовому засіданні як свідок, показав, що в той день він разом із батьками виїхали власним автомобілем з дому до с.Микуличин. Він сидів на задньому сидінні пасажира з лівого боку, біля нього мати, за кермом був батько ОСОБА_16 ОСОБА_12 За с.Гермаківка розпочався сильний дощ. Батько зупинив машину, увімкнувши правий показчик повороту, вирішив перечекати дощ. Простоявши кілька хвилин, зателефонувала сестра, сказавши, що мама забула свою сумочку. Після цього батько розпочав рух далі. Він увімкнув лівий показчик повороту та виїхав на дорогу. Проїхавши кілька метрів, став робити розворот, а потім він відчув сильний удар в автомобіль з його сторони. Після цього втратив свідомість на короткий час. Отямився вже на узбіччі і побачив, як його мати намагається витягти з автомобіля батька. Потім мати допомагала пасажирам з іншого автомобіля.  

Свідок ОСОБА_17, що вбачається з оголошеного в судовому засіданні протоколу допиту (т.4 а.с.134), показав, що 09 серпня 2008 року біля 11 год. разом із дружиною власним автомобілем їхав з с.Кривче до с.Гермаківка. За 100 м перед собою на своїй смузі руху побачив автомобіль марки Джип. Згодом зрозумів, що сталася дорожньо-транспортна пригода. В автомобілі, що належав підсудному, був увімкнений двигун та горів показчик лівого повороту. Він негайно вимкнув двигун автомобіля і поїхав до с.Кривче за медичною допомогою. Його дружина залишилася надавати потерпілим допомогу.  

Із протоколу огляду місця події від 09 серпня 2008 року (т.1 а.с.17) вбачається, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є пряма ділянка дороги, а саме, 139 км+140 м автодороги сполученням Тернопіль-Скалат-Жванець з боку с.Гермаківка Борщівського району в напрямку м.Борщів, поза межами населених пунктів, з двостороннім рухом, на якій нанесена суцільна лінія горизонтальної розмітки, що розділяє зустрічні смуги, шириною 7,87 м. Асфальтобетонне покриття проїзної частини дороги мокре. Праве узбіччя шириною 3,90 м, ліве – 3,20 м. Дорожні знаки відсутні. Слідів гальмування коліс не виявлено. ОСОБА_14 «Hyundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_5 знаходиться на лівому узбіччі, автомобіль НОМЕР_2 – на лівій смузі руху. Також на лівій смузі руху виявлено за 1,6 м від узбіччя, біля задньої частини автомобіля  «CHERY AMULET» декоративну пластмасову деталь, а біля передньої частини вказаного автомобіля відокремлені частини автомобіля на площі розміром 6,0 х 4,5 м.

З протоколів огляду транспортних засобів від 09 серпня 2008 року вбачається, що в автомобілі «Hyundai Tucson» (т.1 а.с.23) виявлені пошкодження локалізовані в його лівій бічній частині, а в автомобілі «CHERY AMULET» (т.1 а.с.24) виявлені пошкодження локалізовані в передній частині автомобіля.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи від 22 вересня 2008 року № 5-392\08 (т.1 а.с.178) виявлені несправності (пошкодження) автомобіля «CHERY AMULET» спричинені зіткненням в ході ДТП, не носять експлуатаційного характеру і водій не мав можливості їх виявили до настання ДТП.  

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи від 22 вересня 2008 року № 5-395\08 (т.1 а.с.196) технічних несправностей (невідповідностей) досліджуваних систем в автомобілі «Hyundai Tucson» не виявлено.

З висновку експерта від 15 вересня 2008 року № 5-391\08 (т.2 а.с.9) при проведенні транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що кут розміщення повздовжніх осей автомобілів «CHERY AMULET» та «Hyundai Tucson» в первинний момент контакту при зіткненні був в межах 83 +\- 3 градусів. Зіткнення автомобілів відбулось на смузі руху до с.Гермаківка Борщівського району в межах осипу відділених частин автомобілів. Обидва автомобілі в момент зіткнення перебували в рухомому стані.

Експерт у висновку зазначає, що зіткнення автомобілів за своїм механізмом було перехресне за напрямком руху, попутне за характером взаємного зближення, косе за розташуванням поздовжніх осей, блокуюче за характером взаємодії при зіткненні, ексцентричне за напрямком лінії зіткнення. В момент первинного контакту транспортних засобів виникає руйнування переднього бампера, передньої панелі, передньої кромки капоту та передніх крил автомобіля CHERY, а також задньої та передньої лівих дверок, порогу лівих дверок автомобіля Hyundai. У даному випадку ДПТ під дією імпульсу кількості руху, яка є векторною величиною, і залежить від напрямку вектора швидкості руху автомобіля, відбувається незначне розвертання автомобіля CHERY за напрямком проти руху годинникової стрілки із подальшим відкиданням його до кінцевого місця розташування після ДТП. ОСОБА_14 Hyundai під дією імпульсу кількості руху, розвернуло за напрямком руху годинникової стрілки із подальшим переміщенням його до кінцевого місця розташування після ДТП. При цьому виникає осип скла та декоративних частин транспортних засобів.

З висновків судової автотехнічної експертизи від 03 листопада 2008 року № 2084 (т.2 а.с.86), проведеної експертами Тернопільського відділення КНДІСЕ за вихідними даними, що встановлені також при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_2, додаткової судової автотехнічної експертизи від 05 березня 2009 року № 172 (т.3 а.с.14), проведеної експертами Тернопільського відділення КНДІСЕ за вихідними даними, що встановлені також при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_9, судової автотехнічної експертизи від 19 травня 2009 року № 1324 (т.3 а.с.136), проведеної експертами Львівського НДІСЕ за вихідними даними, що встановлені також при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_9, а також підсудного ОСОБА_7, вбачається, що виходячи з умови, що на момент виникнення небезпеки для руху віддалі від автомобіля «CHERY AMULET» до місця зіткнення складали (відповідно до показів водія ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_9.) 59.7 м або 57.35 м, а швидкість руху цього легковика складала 80…90 км/год. (згідно показів водія ОСОБА_2.), то при таких вихідних даних вказаний водій не мав технічної можливості зупинити свій автомобіль, своєчасно застосувавши екстрене гальмування.

При умові видимості у напрямку руху автомобіля «CHERY AMULET» не менше, ніж 100 м, то при такій видимості допустима швидкість руху вказаного легковика у даній дорожній ситуації могла б бути не меншою, ніж 93…111 км/год. (тобто навіть перевищувати максимально допустиму при русі поза населенними пунктами у 90 км/год. (згідно вимог п.12.6(підпункту «г») ПДР)).

При таких вихідних даних про обставини зіткнення, які вказані водієм ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_9 для водія ОСОБА_2, з моменту початку виконання автомобілем «HYUNDAI TUCSON» маневру розвороту виникла, одночасно із небезпечною, ще й аварійна дорожня ситуація (в умовах якої події розвиваються поза волею людей і діями водія, для якого ця ситуація створена).

Через останні обставини дії такого водія в умовах аварійної дорожньої ситуації технічними вимогами ПДР не регламентуються, а тому дана експертиза не має підстав стверджувати, що у даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_2 суперечили вимогам ПДР (зокрема п.п. 1.2; 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху»); 12.3 та дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія)).

У даній дорожній ситуації (обставини якої розглядаються по технічно обґрунтованих обставинах, якими можуть бути дані, задані водієм ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_9.) водій ОСОБА_7 у відповідності до вимог п.34 (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузької суцільної лінії)) ПДР, з технічної точки зору, не повинен був виконувати маневр розвороту на даній ділянці дороги.

Якщо ж розглядати дії цього водія після невиконання ним наведених вище вимог, тобто безпосередньо пов’язаній із маневром розвороту, то вже у цьому випадку водій ОСОБА_7 у відповідності до вимог п.п. 1.5; 1.10 (в частині визначення понять «дати дорогу», «небезпека для руху»); 10.1; 10.4 ПДР повинен був, з технічної точки зору, перш ніж розпочати його виконання, дати дорогу автомобілеві «CHERY AMULET» під керуванням водія ОСОБА_2

Оскільки водій ОСОБА_7 у даній дорожній ситуації (тобто при таких вихідних даних, які можуть бути технічно спроможними) діяв не у відповідності до наведених вище технічних вимог ПДР, то, з технічної точки зору, невідповідність дій цього водія наведеним вище вимогам, з технічної точки зору, і є причиною настання даної ДТП. І, при цьому, наслідком цієї невідповідності дій водія ОСОБА_7 було, з технічної точки зору, створення аварійної ситуації для водія ОСОБА_2.

Згідно вищезазначеної судової автотехнічної експертизи від 19 травня 2009 року № 1324, проведеної експертами Львівського НДІСЕ., комплекс вихідних даних про обставини зіткнення, заданий водієм ОСОБА_7 (згідно якого, зокрема, швидкість руху автомобіля «CHERY AMULET» перед зіткненням мала б складати 157 км/год., а швидкість руху автомобіля «HYUNDAI TUCSON» - 4.2 км/год.), не може бути технічно спроможним. А вихідні дані стосовно віддалі від автомобіля «CHERY AMULET» до місця зіткнення у момент виникнення небезпеки для руху та час існування небезпеки, задані водієм ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_9 (а саме: віддалі 59.75 м; та часи 3.17 с; 3.07 с), можуть бути технічно спроможними.

З висновків судової автотехнічної експертизи від 16 квітня 2010 року № 5-143\144\10 (т.5 а.с.41), та додаткової комісійної комплексної судової автотехнічної та транспотно-трасологічної експертизи від 21 квітня 2010 року № 5-164\165\10 (т.5 а.с.72), проведених експертами НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, за вихідними даними, що встановлені також при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_9, а також при проведенні повторного відтворення обстановки та обставин події за участю підсудного ОСОБА_7, а також за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_16, вбачається, що показання водія ОСОБА_7 щодо розвитку подій під час скоєння ДТП, з технічної точки зору не спроможні та суперечливі, а тому не можуть братись до уваги, так як можуть призвести до хибного висновку, оскільки, об»єктом судової експертизи є комплекс (сукупність) фактичних даних про обставини дорожньо-транспортної пригоди, пов»язаних з механізмом ДТП.

Показання пасажирів ОСОБА_11 та ОСОБА_16 щодо розвитку подій під час скоєння ДТП, а саме, його другої стадії (місце зіткнення, відносно елементів проїзної частини дороги; взаємне розташування транспортних засобів у первинний момент зіткнення) є також технічно неспроможними, та як вони (їх показання) підтверджують дослідження, що проведено за показанням водія ОСОБА_7

Показання водія ОСОБА_14 в частині другої стадії ДТП, можуть бути технічно спроможними. В показаннях потерпілої ОСОБА_9, щодо розвитку подій під час скоєння ДТП, стосовно її механізму, а саме, його другої стадії, дані відсутні, тому підтвердити чи спростувати її показання в цій частині не надається можливим.

Показання водія ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_9 з технічної точки зору, щодо механізму розвитку ДТП (в частині розташування автомобіля «CHERI» до місця зіткнення в момент виникнення небезпеки для руху та часу існування небезпеки) можуть вважатися технічно спроможними.

При заданому слідством розвитку дорожньо-транспортної пригоди, по технічно спроможних вихідних даних, в умовах дорожньої ситуації, що склалася, водій ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.1.10 в частині визначення поняття «небезпека для руху»; 12.3, 12.6.г, ПДРУ, додатку 2 до Правил дорожнього руху 34 «Дорожня розмітка. 1.Горизонтальна розмітка, 1.1 (вузька суцільна лінія).

При заданому слідством розвитку дорожньо-транспортної пригоди, в умовах дорожньої ситуації, що склалася, водій ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.1.5 ч.1, 1.10 в частині визначення поняття «дати дорогу», 9.2.а, 10.1, 10.4, 15.1 ПДРУ, додатку 2 до Правил дорожнього руху 34 «Дорожня розмітка. 1.Горизонтальна розмітка, 1.1 (вузька суцільна лінія).

При заданому слідством комплексі технічно спроможних вихідних даних, невідповідностей в діях водія ОСОБА_2 технічним вимогам п.п.1.10 в частині визначення поняття «небезпека для руху», 12.3 ПДРУ не вбачається.

При заданому слідством комплексі технічно спроможних вихідних даних, з технічної точки зору, невідповідностей в діях водія ОСОБА_2 вимогам п.12.6.г ПДРУ не вбачається.

На момент проведення експертизи, при заданому слідством комплексі технічно спроможних вихідних даних, не відомі будь-які причини технічного характеру, які б завадили водію ОСОБА_7 діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 1.5 ч.1, 1.10 в частині визначення поняття «дати дорогу», 10.1, 10.4 ПДРУ, отже його дії в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди не відповідали вимогам зазначених пунктів Правил.

В даній дорожньо-транспортній ситуації, невідповідність дій водія ОСОБА_7 зазначеним технічним вимогам Правил, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв»язку з настанням даної ДТП.

При заданому слідством комплексі технічно спроможних вихідних даних, причиною настання даної ДТП – зіткнення транспортних засобів, з технічної точки зору є обставини, які пов»язані із невідповідністю дій водія ОСОБА_7 технічним вимогам п.п.1.5 ч.1, 1.10 в частині визначення поняття «дати дорогу», 10.1, 10.4 ПДРУ України.

Підсудний ОСОБА_7 керував автомобілем «HYUNDAI TUCSON», 2008 року випуску, р.н.НОМЕР_5, маючи при собі посвідчення водія, серії НОМЕР_6, технічний паспорт автомобіля серії НОМЕР_7 (т.1 а.с.25,30).

Згідно висновку судово–токсикологічної експертизи № 1908 від 27 серпня 2008 року (т.1 а.с.132) при газохроматографічному дослідженні взірця крові підсудного ОСОБА_7, спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Згідно з висновком амбулаторної судово–психіатричної експертизи № 658 від 12 грудня 2008 року ОСОБА_7 у період інкримінованих йому діянь ознак хронічного психічного захворювання не виявляв, не виявив ознак жодного тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними; у даний час виявляє ознаки поскоммоційного синдрому, які не досягають рівня психозу або недоумства, може давати звіт своїм діям і керувати ними; застосування примусових заходів не потребує.

З висновку судово-медичної експертизи № 110 від 20 вересня 2008 року (т.1 а.с.126-128) вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення шиї з ушкодженням гортані та стравоходу, від якого настала смерть, садна на лівій половині обличчя, передній поверхні грудної клітки в ділянці грудинно-ключичного зчленування та правій молочній залозі. Масивність, множинність, різноманітний характер тілесних ушкоджень, локалізація ушкоджень по передній поверхні тіла в сукупності свідчать про те, що в даному випадку мала місце транспортна травма, зокрема травма пасажира в салоні легкового автомобіля в момент зіткнення двох транспортних засобів. За ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення, стосовно живих осіб, ушкодження шиї кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Факт смерті ОСОБА_8 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8, виданим Гермаківською сільською радою 11 серпня 2008 року, актовий запис № 24 (т.1 а.с.51).

Висновком судово-медичної експертизи від 30.01.2009 року № 183 (т.2 а.с.130-134) підтверджується, що пасажир автомобіля «CHERY AMULET» ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови у вигляді ран лівих лобно-скроневої ділянки та щоки, синців на обличчі, забою головного мозку важкого ступеня з крововиливом під його м’яку оболонку та глибоким порушенням функції кори півкуль, синці шиї та кінцівок, які  відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Виникнення зазначених вище ушкоджень у ОСОБА_10 внаслідок обставин дорожньо-транспортної пригоди 09 серпня 2008 року – при зіткненні транспортних засобів, пасажиром яких була потерпіла, не виключається.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 31.10.2008 року № 2194 (т.2 а.с.67) потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 2-ї п’ясткової кістки правої кисті, чисельні садна і рани із проявами забою м’яких тканин і оголенням кісток та «роздробленням» хрящів носа, синець із забоєм м’яких тканин (набряк) нижньої третини лівого плеча, які відносяться до середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров»я. ушкодження обличчя не виключено виникли від удару до вітрового скла автомобіля, інші – при ударі до інших частин салону автомобіля.

Виявлені у ОСОБА_9 при її судово-медичній експертизі наслідки загоєння ран на обличчі – рубці з ділянками деформацій м’яких тканин, зважаючи на їх виразність, розміри і властивості, є невиправними. Відповідно до п.2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - наказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, ці тілесні ушкодження можуть бути розцінені як тяжкі, якщо будуть визнані такими, що знівечили обличчя.

 Висновком судово-медичної експертизи від 23.10.2008 року № 2193 (т.2 а.с.58) підтверджується, що водій автомобіля «CHERY AMULET» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня із крововиливом під м’яку мозкову оболонку, закриту травму грудної клітки, забій грудної клітки і правої легені з правобічним пневмогемоториксом та із зовнішніх ушкоджень – чисельні садна лобової ділянки голови справа, садно грудей, садна із проявами забою верхньої повіки правого ока, які відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я. Виникнення цих ушкоджень в результаті дорожньо-траспортної пригоди експертом не виключається.  

    Тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримали і підсудний ОСОБА_7 та його син – пасажир автомобіля «HYUNDAI TUCSON», ОСОБА_16

Підсудний ОСОБА_16 згідно висновку судово-медичної експертизи від 09 січня 2009 року № 2700 (т.2 а.с.121) отримав тілесні ушкодження у вигляді неврологічних проявів забою головного мозку легкого ступеня із крововиливом під м»яку мозкову оболонку, забою лівої нирки, синця із проявами забою м»яких тканин лівої половини обличчя та крововилив у сполучні оболонки лівого ока, що кваліфікуються як середньої тяжкості, оскільки потягли за собою тривалий розлад здоров»я.  

Пасажир ОСОБА_16, що вбачається з висновку судово-медичної експертизи від 20 травня 2009 року № 861 (т.3 а.с.120) отримав синець лівої половини обличчя у лобно-скроневій ділянці, забій носа, забій м»яких тканин із саднами та синцями лівої нижньої кінцівки, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

    Покази підсудного ОСОБА_7, дані в судовому засіданні, суд оцінює критично, оскільки вони протиречиві, суперечать фактичним обставинам справи, дані з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Так, при відібрані пояснення 09 серпня 2008 року (т.1 а.с.36) підсудний пояснив, що при виїзді з узбіччя на проїзну частину дороги після зупинки автомобіля на правому узбіччі, увімкнув лівий показчик повороту і став виїжджати на проїзну частину дороги. Як сталося зіткнення не пригадує.

У власноручно написаному поясненні від 30 березня 2009 року (т.3 а.с.63) підсудний вказав, що маючи намір продовжити рух, переконався, що позаду нікого немає, виключив аварійку, включив лівий поворот і почав рух в сторону Борщева. Проїхавши біля 10-15 метрів, знаючи, що в даному місці обгін заборонений, старався проїхати якомога ближче до переривистої лінії. Прижавшись до середини дороги, почав маневр повороту вліво, не вимикаючи лівого повороту та переконавшись перед тим, що ні зі сторони Борщева, ні зі сторони Гермаківки машин не має. В момент, коли його автомобіль був практично посередині зустрічної смуги, побачив як зі сторони Гермаківка на великій швидкості рухається машина. Чому вона рухалася по зустрічній смузі не зрозумів. Удар при зіткненні відбувся в той момент, коли його автомобіль був на краю дороги, а в іншому реченні вказав, що в момент, коли передні колеса автомобіля були на узбіччі.

06 жовтня 2008 року при допиті як свідка т.1 а.с.53) та 05 грудня 2008 року при допиті в якості підозрюваного ОСОБА_7 від дачі показів відмовився (т.2 а.с.113).

Будучи допитаним в якості обвинуваченого 18 грудня 2008 року (т.2 а.с.150), 12 лютого 2009 року (т.2 а.с.188), 26 березня 2009 року (т.3 а.с.50), 23 квітня 2010 року (т.5 а.с.99) ОСОБА_7 вину свою не визнав та від дачі показів відмовився, користуючись правом, передбаченим ст.63 Конституції України.

Будучи допитаним на досудовому слідстві як обвинувачений, протокол допиту від 06 квітня 2009 року (т.3 а.с.87), підсудний показав, що увімкнувши лівий показчик повороту та виїхавши на проїзну частину дороги, проїхав 8-10 метрів, розташувався паралельно суцільній лінії дорожньої розмітки з подальшим рухом вперед, проїхав ще близько 20 метрів, переконався ще раз у безпеці руху, і став виконувати маневр розвороту. Попутній автомобіль помітив за 250 м перед перетином суцільної лінії розмітки. Він проїхав ще кілька метрів, попутній автомобіль наблизився і тоді він побачив, що останній їде по зустрічній смузі руху, де і відбулося зіткнення з його автомобілем.

Відповідаючи на запитання в цьому ж допиті показав, що вперше побачив попутній автомобіль в дзеркалі заднього виду коли керований ним автомобіль ще був на смузі руху в напрямку м.Борщева, до перетину осьової лінії. В момент зіткнення колеса його автомобіля були на узбіччі.

Даючи покази в попередньому судовому засіданні (т.4 а.с.135) ОСОБА_7 показав, що помітив попутній автомобіль до перетину суцільної лінії, коли останній був на відстані 250 м. Перед самим розворотом ще раз подивився на попутній автомобіль, той був на віддалі 100 м від нього. З моменту виїзду на проїзну частину дороги і до моменту виконання повороту було 10-15 м. Самого удару не пам»ятає.

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події (т.5 а.с.7) підсудний знову все пригадав та в деталях показав розміщення транспортних засобів на момент зіткнення, траєкторію руху свого автомобіля від місця зупинки до місця зіткнення, місце знаходження автомобіля ОСОБА_18 в той момент, коли він останнього побачив.  

З підсудним двічі проводилось відтворення обстановки та обставин події.

При проведенні відтворення обстановки та обставин події 15 квітня 2009 року (т.3 а.с.106) підсудний ОСОБА_7 показав суперечливі дані в порівнянні із відтворенням обстановки та обставин події 30 березня 2010 року (т.5 а.с.7), а саме:

-   на момент виявлення ним автомобіля CHERI, ліве переднє колесо його автомобіля було на віддалі 16,2 м від базової лінії в бік с.Гермаківка / на віддалі 11,2 м, а ліве переднє колесо автомобіля CHERI на віддалі 213,3 м від базової лінії у бік м.Борщева та 245, 9 м від місця зіткнення / відповідно, 165,3 м та 200,65 м.

-   на момент зіткнення ліве переднє колесо його автомобіля знаходилось на узбіччі на віддалі 0,4 м від лівого у напрямку його руху краю проїзної частини дороги та віддалі 33.6 м від базової лінії у бік с.Гермаківка, ліве заднє колесо його автомобіля на віддалі 2,23 м від лівого у напрямку його руху краю проїзної частини дороги / відповідно, 0,85 м., 36,7 м, 36,36 м у бік с.Гермаківка.

-   від місця зупинки перед виїздом на проїзну частину дороги до місця зіткнення його автомобіль проїхав віддаль 38,0 м / 42,4 м;

-   час руху його автомобіля з моменту виїзду на зустрічну смугу до моменту зіткнення при виконанні маневру розвороту 3,98 с / 3,71 с.

Однак, згідно матеріалів судових автотехнічних експертиз № 1324 (т.3 а.с.136), № 5-143\144\10 від 16 квітня 2010 року (т.5 а.с.42) та № 5-164\165\10 (т.5 а.с.72) комплекс вихідних даних згідно показань водія ОСОБА_7 та встановлених при проведенні відтворень обстановки та обставин події з участю ОСОБА_7, протоколи від 15 квітня 2009 року (т.3 а.с.102) та від 30 березня 2010 року (т.5 а.с.7) щодо розвитку подій під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, не спроможні, а тому не були використані для експертного дослідження, оскільки могли призвести до помилкового висновку.  

Посилання підсудного на той факт, що він перешкоди для водія ОСОБА_14 не створював, що водій ОСОБА_2 також порушив вимоги правил дорожнього руху і що причиною ДТП є перевищення водієм ОСОБА_18 швидкості руху та виїзд на зустрічну смугу руху з пересічення судільної лінії дорожньої розмітки, суд до уваги не бере, оскільки вони повністю спростовані доказами по справі.

Покази членів сім»ї підсудного дружини ОСОБА_11 та сина ОСОБА_16 також слід оцінювати критично.

Даючи пояснення 10 серпня 2008 року (т.1 а.с.38) ОСОБА_11 пояснила, що не пам»ятає чи чоловік виключав двигун, зупинившись на узбіччі. Далі вона, їй видається, нагнулась до панелі автомобіля, після чого втратила свідомість. Не може стверджувати чи рухався їх автомобіль в момент ДТП, чи були увімкненні габаритні вогні чи аварійна сигналізація, чи були інші транспортні засоби.

Будучи допитаною в якості свідка 18 вересня 2008 року (т.1 а.с.76) ОСОБА_11 заперечила свої попередні пояснення від 10 серпня 2008 року та відмовилася від дачі показів.

При допиті в якості свідка 20 лютого 2009 року (т.2 а.с.203) ОСОБА_11 показала, що двигун автомобіля при зупинці був увімкнений, сам автомобіль частково був на узбіччі та на проїзній частині дороги. При виїзді на дорогу чоловік включив лівий поворот та габаритні вогні. Удар відчула в той момент, коли їх автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, не доїжджаючи до узбіччя. ОСОБА_14 не бачила. Пояснити причину розбіжностей з її поясненнями 10 серпня 2008 року не змогла. Показати траєкторію руху їх автомобіля на місці події не зможе.

Даючи покази як свідок 03 квітня 2009 року (т.3 а.с.83) ОСОБА_11 дала детальні відповіді на запитання слідчого щодо дій свого чоловіка під час керування автомобіля та руху їх автомобіля до моменту зіткнення і відтворила обставини ДТП при проведення відтворення обстановки та обставин події (т.5 а.с.13)  

Даючи покази в даному судовому засіданні свідок зазначила, що не бачила попутного автомобіля, не бачила самого удару, лише відчула удар. На запитання захисника підтвердила, що не бачила моменту удару, не може прив»язати місце зіткнення до елементів дороги, а на запитання головуючого ствердила, що точно запам»ятала місце зіткнення, а саме, коли передні колеса їх автомобіля були на лівому узбіччі, а сам автомобіль на зустрічній смузі руху, що і показала при відтворенні, оскільки слідкувала за виконанням розвороту.

 Будучи допитаним як свідок 18 вересня 2008 року (т.1 а.с.78) ОСОБА_16 показав, що про факт ДТП і його наслідки не може нічого повідомити, оскільки нічого не пам»ятає.

16 квітня 2009 року під час допиту в якості свідка (т.3 а.с.113) ОСОБА_16 розповів про обставини до моменту зіткнення. Повідомив, що під час зупинки в автомобілі були увімкнені габаритні вогні, аварійна сигналізація і при виїзді на дорогу батько увімкнув лівий показчик повороту. Розпочавши рух з узбіччя їх автомобіль проїхав невеликий проміжок часу до моменту удару. Розповісти про сам факт ДТП не може, бо не бачив.      

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події (т.5 а.с.17) свідок ОСОБА_16 все пригадав та в деталях показав розміщення транспортного засобу на момент зіткнення, траєкторію руху свого автомобіля від місця зупинки до місця зіткнення, місце знаходження їх автомобіля в момент зупинки на узбіччі.  

Відповідаючи на запитання в даному судовому засіданні свідок показав, що не чітко бачив елементи дороги при виконанні батьком розвороту автомобіля і на відтворенні віддалі зазначав приблизні.  

Однак, згідно матеріалів судових автотехнічних експертиз № 1324 (т.3 а.с.136), № 5-143\144\10 від 16 квітня 2010 року (т.5 а.с.42) та № 5-164\165\10 (т.5 а.с.72) комплекс вихідних даних згідно показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_16 та встановлених при проведенні відтворень обстановки та обставин події з участю ОСОБА_11 та ОСОБА_16, протоколи від 30 березня 2010 року (т.5 а.с.7,13) щодо розвитку подій під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, не спроможні, а тому не були використані для експертного дослідження, оскільки могли призвести до помилкового висновку.  

Суд не бере до уваги посилання підсудного на покази свідка ОСОБА_17, що оголошені в судовому засіданні, щодо підтвердження того факту, що в автомобілі підсудного на час його приїзду на місце ДТП був увімкнений показчик повороту, оскільки свідок не був безпосереднім очевидцем обставин дорожньо-транспортної пригоди.  

Суд погоджується із висновками експертів при проведенні автотехнічних експертиз і вважає, що діями підсудного в момент виконання розвороту на проїзній частині дороги, що містить суцільну лінію дорожньої розмітки, яка ділить транспортні потоки протилежних напрямків і яку перетинати заборонено, а саме дії останнього не відповідали Правилам безпеки руху, створена для водія ОСОБА_2 аварійна ситуація, при якій останній не мав технічної можливості запобігти ДТП і остання стала неминучою.  

Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, суд вважає, що підсудний грубо порушив п.п.1.5; 1.10 в частині тлумачення „небезпека для руху”, „дати дорогу”; 9.2 підпункти «а», «б»; 9.4; 10.1; 10.4 ч.2 та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 п.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть ОСОБА_8, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10, середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_2, а тому дії підсудного ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України.

    При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_7 суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, його позитивну характеристику по місцю проживання, роботи, як пом»якшуючу покарання обставину, перебування на утриманні підсудного малолітньої дитини, часткове відшкодування суми заподіяної потерпілій ОСОБА_10 шкоди, а також бере до уваги думку потерпілих, які просять суворої міри покарання для підсудного, вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_3 пред”явила до ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування 100 тисяч гривень моральної шкоди.

Потерпілій ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду. Загинула її дочка ОСОБА_8 Смерть близької людини для неї є тяжкою втратою, що принесла в сім”ю горе, душевну біль та постійний смуток. В особі дочки втратила опору і надію у старості. Такі втрати порушили її нормальну життєдіяльність, порушився спокій, пережила нервовий стрес, відчуває тугу, тривогу, пригнічення настрою, загальну слабкість, появився страх за життя рідних, з»явилися головні болі, стала погано спати. Значні емоційні страждання призвели до значного погіршення психологічного здоров»я.

При визначенні розміру суми відшкодування суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи всі обставини справи, те, що злочин вчинено підсудним з необережності,  матеріальний стан відповідача, вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме, на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 визначити у сумі 50 тисяч гривень.

Законний представник неповнолітньої ОСОБА_9 – ОСОБА_4  пред”явила до підсудного ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування 2518 гривень 57 коп. матеріальної шкоди та 100 тисяч гривень моральної шкоди.

Оцінюючи докази, представлені законним представником неповнолітньої потерпілої та цивільним позивачем ОСОБА_4, а також визнання підсудним позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до задоволення.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 в результаті дорожньо-транспортної пригоди знаходилася на лікуванні в анестезіологічному відділенні Борщівської ЦРКЛ з 09 по 12 серпня 2008 року. За час лікування, згідно довідки від 20 лютого 2009 року № 36 (т.2 а.с.170)  та фіскальних і товарних чеків (т.4 а.с.20-27), були придбані медикаменти за власний рахунок на суму 291,38 грн.

Під час лікування в Тернопільській обласній комунальній дитячій клінічній лікарні з 12 серпня до 02 вересня 2008 року, згідно довідки від 17 лютого 2009 року № 80-01\18 (т.1 а.с.159) та фіскальних чеків (т.4 а.с.20-27) були придбані медикаменти за власний рахунок на суму 2227,19 грн.

Потерпілій ОСОБА_9 заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в заподіянні внаслідок отриманих тілесних ушкоджень сильного фізичного болю, перенесені істотних переживань за своє життя та здоров»я. Перенесла вона і душевні страждання, оскільки внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які були надзвичайно небезпечними та привели до непоправного знівечення обличчя, останні завдають їй нестерпний психологічний тиск, у зв»язку з чим відчуває постійне пригнічення. Отримані тілесні ушкодження, необхідність лікування обмежили її вільне пересування, змінили звичний спосіб життя, позбавило можливості вільного спілкування з рідними, близькими. Перенесла дитина нервовий стрес, появився страх, порушився її звичний ритм життя, погано спить.

При визначенні розміру суми відшкодування суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи всі обставини справи, те, що злочин вчинено підсудним з необережності,  матеріальний стан відповідача, вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме, на відшкодування шкоди неповнолітній ОСОБА_9 слід визначити у розмірі 25 тис. грн.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 – ОСОБА_5 пред”явив до підсудного ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування 15598 гривень матеріальної шкоди та 150 тисяч гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні цивільний позивач змінив позовні вимоги та пояснив, що оскільки підсудний добровільно відшкодував на лікування дитини 34 тисячі гривень, зменшує розмір моральної шкоди до 116 тис.грн.

Оцінюючи докази, представлені законним представником неповнолітньої потерпілої та цивільним позивачем ОСОБА_5, а також визнання підсудним позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до задоволення.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 в результаті дорожньо-транспортної пригоди знаходилася на лікуванні в анестезіологічному відділенні Борщівської ЦРКЛ з 09 по 11 серпня 2008 року. За час лікування, згідно довідки від 20 лютого 2009 року № 33 (т.2 а.с.172)  та фіскальних і товарних чеків (т.4 а.с.32-46), були придбані медикаменти за власний рахунок на суму 351,03 грн.

11 серпня 2008 року ОСОБА_10 була госпіталізована у відділення анестезіології та інтенсивної терапії Тернопільської обласної комунальної дитячої клінічної лікарні, де перебувала до 24 вересня і була переведена в хірургічне відділення, звідки виписана 14 жовтня 2008 року.

З 14 до 28 жовтня 2008 року неповнолітня перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні.

28 жовтня 2008 року ОСОБА_10 поступила на подальше стаціонарне лікування в неврологічне відділення ТОКДКЛ під нагляд невролога, нейрохірурга та офтальмолога, де лікувалася до 17 грудня 2008 року (т.2 а.с.144).

За час лікування, згідно довідок від 17 лютого 2009 року № 81-01\15 (т.2 а.с.157), від 16 лютого 2009 року № 246 (т.2 а.с.166-168) та фіскальних чеків, накладних, товарних чеків (т.2 а.с.173, т.4 а.с.32-47) були придбані медикаменти за власний рахунок на суму 15246,97 грн.

Потерпілій ОСОБА_10 заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в заподіянні внаслідок отриманих тілесних ушкоджень сильного фізичного болю, після отримання ушкоджень внаслідок ДТП і до сьогодення дитина продовжує стаціонарне лікування, вона не може самостійно пересуватись та розмовляти. Ця обставина змінила її звичний спосіб життя, позбавила вільного спілкування з рідними. Дитина потребує стороннього догляду. Такий стан створює психологічний тиск і постійне пригнічення, продовжує відчувати сильний фізичний біль і душевні страждання. В результаті ДТП загинула її мати. Загибель матері стала важким ударом для дитини, лягла тягарем на серце на все свідоме життя. Дитина втратила єдину найріднішу і люблячу людину, порадницю.

При визначенні розміру суми відшкодування суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи всі обставини справи, те, що злочин вчинено підсудним з необережності,  матеріальний стан підсудного, вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме, на відшкодування моральної шкоди неповнолітній ОСОБА_10 слід визначити у розмірі 100 тисяч гривень та врахувати відшкодовані підсудним 34 тис.грн., а тому до стягнення призначити 66 тис.грн.

Потерпілий ОСОБА_2 пред”явив до підсудного ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування 7995,26 гривень матеріальної шкоди та 20 тисяч гривень моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди знаходився на лікуванні в анестезіологічному відділенні Борщівської ЦРКЛ 09 серпня 2008 року. За час лікування, згідно довідки від 20 лютого 2009 року № 35 (т.2 а.с.171) та фіскальних чеків і накладних (т.4 а.с.50-53), були придбані медикаменти за власний рахунок на суму 76,44 грн.

09 серпня 2008 року ОСОБА_2 був госпіталізований в у відділення анестезіології та інтенсивної терапії ТОККЛ (т.2 а.с.2). 11 серпня 2008 року хворий переведений для лікування в нейрохірургічне відділення ТОККЛ, де лікувався по 28 серпня 2008 року. За час лікування, згідно фіскальних чеків і накладних (т.4 а.с.50-53), були придбані медикаменти за власний рахунок на суму 1180,10 грн.

Крім того, ОСОБА_18, як власнику автомобіля НОМЕР_6, внаслідок пошкодження останнього при ДТП, завдані матеріальні збитки у сумі 6738,72 грн., що підтверджується висновком судової авто товарознавчої експертизи № 7-117\08 від 19 вересня 2008 року (т.1 а.с.167).

Потерпілому ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в перенесенні істотних переживань за своє життя, перенесенні внаслідок отриманих тілесних ушкоджень сильного фізичного болю. Переніс він і душевні страждання, тривале лікування викликало переживання з приводу ускладнень та подальшого стану здоров»я. його періодично турбують головні болі, болі в правій половині грудної клітки, в місцях забоїв, ускладнилось дихання, погіршився сон. З»явився страх, порушився його звичний ритм життя, тривале лікування позбавило можливості вільного спілкування з рідними.

При визначенні розміру суми відшкодування суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи всі обставини справи, те, що злочин вчинено підсудним з необережності,  матеріальний стан підсудного, вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме, на відшкодування шкоди ОСОБА_2 слід визначити в розмірі 10 тисяч гривень.

По справі проведені судові експертизи, вартість яких підлягають стягненню з підсудного, окрім вартості автотоварознавчої експертизи автомобіля підсудного.  

Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_6, який знаходяться на зберіганні в Борщівському РВ УМВСУ слід: передати потерпілому ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Обрати засудженому ОСОБА_7 міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили тримання під вартою, взявши його під варту з залу суду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 в користь потерпілої ОСОБА_3 50 000 (п»ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 в користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 2518 (дві тисячі п»ятсот вісімнадцять) гривень 57 коп. матеріальної шкоди, 25000 (двадцять п»ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 в користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 15598 (п»ятнадцять тисяч п»ятсот дев»яносто вісім) гривень матеріальної шкоди, 66000 (шістдесят шість тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 в користь потерпілого ОСОБА_2 7995 (сім тисяч дев»ятсот дев»яносто п»ять) гривень 26 коп. матеріальної шкоди, 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 в користь НДЕКЦ при УМВСУ 1501,44 грн. за проведення судових автотехнічних, товарознавчої, транспортно-трасологічної експертиз, перерахувавши їх на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області: код ЕДРПОУ 24524727 банк одержувач – УДК в Тернопільській області МФО-838012 рр 35221003000215.

Стягнути з ОСОБА_7 в користь НДЕКЦ при УМВСУ 1407,60 грн. за проведення судових комісійної комплексної судово-автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи та додаткової комісійної комплексної судово-автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи, перерахувавши їх на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області: код ЕДРПОУ 24524727 банк одержувач – УДК в Тернопільській області МФО-838012 рр 31256272210463.

Стягнути з ОСОБА_7 в користь Тернопільського відділення КНДІСЕ 1740 грн. за проведення судової автотехнічної та додаткової автотехнічної експертиз, перерахувавши їх на рахунок Тернопільського відділення КНДІСЕ: код ЕДРПОУ 21157361, банк одержувач – ГУДК в Тернопільській області, МФО-838012 рр 352220001000122.

Речовий доказ по справі - автомобіль НОМЕР_6 - передати потерпілому ОСОБА_2

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області через Борщівський районний суд протягом п”ятнадцяти діб з дня його проголошення, а для засудженого – цього ж строку з дня одержання копії вироку.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Борщівського районного суду                     Денисова Т.С.