Справа № 1-25/10

                                       В И Р О К
                              І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

08 липня  2010 року                                                                 смт. Шацьк        

Шацький районний суд  Волинської області в складі:

головуючого-судді -                     Храновської Н.В.,

при секретарі -                     Мохончук Т.,

за участю прокурора -                 Грицюка Р.П.

підсудного -                         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Шацьк кримінальну справу про обвинувачення:

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з середньою освітою,  непрацюючого, неодруженого, на утриманні якого є одна  малолітня дитина,  судимого – 27.05.2008 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.. 75, 76 КК України, звільненого з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого                              ч.3 ст. 185 КК України,

                               В С Т А Н О В И В:

    17 березня 2008 року в період часу з 01 до 04 години ОСОБА_1, будучи раніше судимим за грабіж, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи корисливі наміри, шляхом відкриття металевої защіпки, що закриває вхідні двері підсобного приміщення, яке знаходиться у користуванні громадянки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 Шацького району Волинської області, проник в дане підсобне приміщення, звідки таємно викрав двох коней віком чотири роки, вартістю по 12000 гривень кожен, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 24000,00 гривень

    Допитаний в судовому засіданні з приводу інкримінованого злочину, підсудний суду показав, що своєї винуватості у вчинені інкримінованого злочину не визнає, оскільки коней не викрадав, а перевозив, на прохання громадянина РБ ОСОБА_3 по кличці ОСОБА_3, для продажу. Про продаж коней він з останнім домовлявся по телефону, так як ОСОБА_3 в 20-х числах лютого 2010 року телефонував до нього на мобільний номер НОМЕР_1.  17.03.2010 року він, попередньо домовившись з ОСОБА_4, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які надавали йому транспортні послуги, близько 01 години приїхав в с. Ростань, де хлопці його залишились чекати, а він пішов в с. Перешпа за кіньми. Близько 03 години він підвів коней до хлопців і вони стали їх вантажити на автомобілі, при цьому кінь сивої масті вирвався і втік, якого вони не стали розшукувати. По дорозі в ході розмови, йому ОСОБА_6 запропонував, що забере коня для свого батька на хутір, який його купить за 6 тис. гривень. На запитання чи було йому відомо кому належать коні, відповів, що коні були ОСОБА_3 перевезені з РБ і за ними хтось доглядав. Кому належали коні, він ніколи не цікавився, оскільки знав, що коні ОСОБА_3.

    Незважаючи на невизнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину підсудним, його винність доводиться зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами.

    Так, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які, кожен зокрема, показали, що на прохання ОСОБА_1,  17.03.2010 року поїхали в Шацький район і забрали одного коня, так як другий втік, для того щоб перевезти в Ратнівський район для продажу. ОСОБА_1 їм пояснював, що коні належать його дядькові, який попросив його їх продати, тому навіть не підозрювали, що вчиняється крадіжка.

    Показання підсудного в тій частині, що він ніколи не цікавився кому належать дані коні, спростовуються показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, який показав, що в грудні 2009 року в с. Ростань зустрів ОСОБА_1, з яким був раніше знайомий. В ході розмови, коли вони їхали в ліс заготовляти дрова, ОСОБА_1 почав в нього запитувати кому належать два коня сивої та чорної масті, на що він йому відповів, що коні належать ОСОБА_2, а з питань їх продажу потрібно звертатись до її сина, який проживає в РБ.  ОСОБА_1 попросив його, що як побачить сина ОСОБА_2, то щоб запитав чи не продасть він коней. Тоді 8 Березня 2010 року він знову в с. Ростань зустрів ОСОБА_1, який в нього запитав, чи не цікавився він в сина ОСОБА_2 про продаж коней.

    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, колишня дружина підсудного, суду показала, що ОСОБА_1 в с. Ростань з’являється рідко, останній раз, що їй відомо – 8 Березня 2010 року, а також взимку 2009 року та 2010 року,  коли її чоловік їздив в ліс заготовляти дрова.

    Крім цього, винуватість ОСОБА_1 у вчинені даного злочину повністю доведена зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

    Так, приводом для порушення кримінальної справи за даним фактом і відносно підсудного  став протокол усної заяви ОСОБА_2, яка 23.03.2010 року повідомила в Шацький РВ УМВС України у Волинській області про вчинення крадіжки з підсобного приміщення  2 кобил чорної та сивої масті, віком  4 роки кожна  / а.с. 2/.

    З протоколу огляду місця події від 23.03.2010 року вбачається, що в ході огляду домогосподарства, яке знаходиться в с. Теребовичі Ратнівського району Волинської області та належить    громадянину ОСОБА_9, було виявлено та вилучено кобилу чорної масті з білою плямою на лобі, яку, зі слів останнього, йому привіз син ОСОБА_6 разом із ОСОБА_1 /а.с. 12/.

    Допитана на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_2, протокол допиту якої був досліджений в судовому засіданні /а.с. 19-20/, показала, що  в с. Перешпа з хліва,  який знаходиться в її користуванні, 17 березня 2010 року зникли 2 кобили сивої та чорної масті віком  4 роки кожна, які належать їй. Претензій матеріального характеру до підсудного немає, оскільки коні повернуто.

    З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 12.04.2010 року /а.с. 40/ вбачається, що в ході відтворення ОСОБА_1 розповів та показав на місці обставини вчинення даного злочину.

    Також вина підсудного доводиться показаннями свідка ОСОБА_3, які були оголошені в судовому засіданні /а.с. 103/, який в ході допиту на досудовому слідстві показав, що з                      ОСОБА_1 він знайомий, останній раз його бачив 2 роки тому, коли був в с. Ростань. До ОСОБА_1 він ніколи не телефонував, оскільки ніяких відносин з ним не підтримував, номер його телефону йому не відомий. Про коней  з підсудним у нього розмови ніколи не було.

    Крім того, показання підсудного в тій частині, що до нього в 20-х числах лютого 2010 року на мобільний телефон, номер НОМЕР_1 телефонував з мобільного номера оператора Республіки Білорусь ОСОБА_3 спростовуються інформацією, яка міститься в довідці філії ЗАТ «Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ» м. Львова від 16.06.2010 року № 921 про відсутність вхідних та вихідних з»єднань на даний номер з номера оператора РБ.  

    Таким чином, показання підсудного ОСОБА_1 про те, що він коней не викрадав, повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

    На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразились в таємному викрадені чужого майна поєднаним з проникненням в приміщення, вчиненими повторно, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

    Суд, обговорюючи питання про вид і міру покарання підсудному враховує, що вчинений ним злочин відноситься до тяжких, дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, маючи  не погашену і не зняту в установленому законом порядку судимість, знову вчинив умисний корисливий злочин /ар.сп. 86-87/, за місцем проживання характеризується негативно, за станом здоров’я є здоровим та працездатним  /ар.сп. 83/, а також враховує письмову думку потерпілої, яка претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має.

    Обставин, які б  пом’якшували покарання підсудного, суд не вбачає.

До обставин, які обтяжують покарання підсудного, суд відносить вчинення ним злочину в стані алкогольного сп»яніння. Рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання підсудного, суд з обвинувачення виключає, оскільки вона охоплюється кваліфікуючою ознакою – повторність за ч. 3 ст. 185 КК України, за якою кваліфіковано дії підсудного.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, тому йому слід призначити покарання за даний злочин у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 3  статті 185 КК України, а при призначенні покарання за ст.. 71 КК України, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, що буде необхідним і достатнім для його виправлення.  

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,-

                                      З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1  винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч.3              ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк  4  (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків  до  покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно  призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки і 6 місяців.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати  з часу затримання - 09 квітня 2010 року.

Речові докази:

 Коня сивої масті та коня чорної масті -  повернути ОСОБА_2

Автомобіль марки «Вольксваген ЛТ-45», державний номер НОМЕР_2 – повернути                  ОСОБА_6

    На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з часу його проголошення через Шацький районний суд, а засудженим – у той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий:

суддя                                                                                                                     Н.В.Храновська