Справа № 11 - 389/07 Головуючий по І інстанції Корнелюк B.C.
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач Бешта Г.Б.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 17 серпня 2007
року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Бешти Г.Б
суддів: Польового М.І., Опейди В.О.
за участю прокурора: Черняк Л.Й.
захисника: ОСОБА_1
представників цивільного відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6
законного представника
неповнолітньої потерпілої: ОСОБА_7
представника потерпілих: ОСОБА_8
перекладача: ОСОБА_9
засудженого: ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_10, цивільного відповідача -Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів на вирок Локачинського районного суду від 24 квітня 2007 року, яким ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Горохів, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною вищою освітою, пенсіонер, одружений, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до 510 (п'ятсот десяти) грн. штрафу.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироку законної сили залишено підписку про невиїзд.
Стягнуто з Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів в користь: ОСОБА_5 4 000 (чотири тисячі) грн. моральної шкоди, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 5 000 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за те, що він 08 лютого 2006 року, біля 12 год., керуючи автомобілем марки "ВАЗ -21099" р.н. НОМЕР_1, який належить Волинському обласному управлінню у справах захисту прав споживачів, на 42 км. дороги Устилуг-Рівне, порушив вимоги пунктів п.п. 10.1, 12.3, 13.1 ПДР України, а саме не врахував кліматичні умови і дорожню обстановку та не переконався, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху де відбулося зіткнення з автомобілем "Шкода-Філіція" р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ВАЗ -21099 ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та пасажири автомобіля "Шкода-Філіція" - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
В особистій апеляції засуджений, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій, просить зменшити призначене йому покарання, врахувавши при цьому розмір його пенсії, яка становить 356 грн., а також те, що після дорожньо-транспортної пригоди він постійно знаходиться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.
В апеляції цивільний відповідач просить вирок Локачинського районного суду в частині задоволення цивільних позовів про стягнення моральної шкоди скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд. Вважає, що з Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів безпідставно стягнуто моральну шкоду в сумі 4 000 грн. та 5 000 грн. в користь потерпілих, відповідно ОСОБА_5 та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 -ОСОБА_7
В апеляції ставиться під сумнів заподіяння потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Зазначає, що оскільки винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнаний ОСОБА_10, а належний управлінню автомобіль застрахований в страховій компанії "Гарант-Авто", яка при настанні страхового випадку зобов'язана відшкодувати моральну шкоду в межах обов'язкового ліміту відповідальності, то саме з них і повинна бути стягнута зазначена шкода.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_10 та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого та прохали її задовольнити, а апеляцію представника цивільного відповідача залишити без задоволення, представників цивільного відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які апеляцію ОСОБА_2 підтримали, а щодо апеляції засудженого - покладаються на розсуд суду, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представників ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які апеляції засудженого та цивільного відповідача вважають безпідставними і прохають відмовити в їх задоволенні, міркування прокурора, який вважає,
що вирок в частині цивільних позовів та призначення покарання засудженому законний, а тому в задоволенні апеляцій слід відмовити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.
Злочинні дії ОСОБА_10 судом першої інстанції за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно.
Висновок суду про вчинення засудженим злочину, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні міри покарання ОСОБА_10, судом першої інстанції враховано: тяжкість скоєного ним злочину, дані про його особу, те, що злочин вчинив він вперше, з необережності, позитивну характеристику за місцем роботи, судом враховано і ту обставину, що засуджений являється особою пенсійного віку та інвалідом другої групи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_10 судом першої інстанції призначено правильно і мінімально можливо передбачене санкцією статті, за якою він засуджений, воно відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно ст. 323, 334 КПК України п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року №3 "Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а його мотивувальна частина повинна містити підстави для задоволення або відхилення цивільного позову. При цьому суд повинен з'ясувати характер і розмір заподіяної шкоди та вирішити позов у відповідності з законом, з посиланням на норми матеріального права.
Дані вимоги закону судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову дотримано.
При задоволенні позовних вимог цивільних позивачів в частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, судом у вироку вмотивовано її розміри, вказано в якій частині ці позовні вимоги задовольняються, а в якій їх частині у задоволені відмовлено. При визначені розміру відшкодування моральної шкоди враховано вимоги розумності і справедливості.
Безпідставними є твердження в апеляції представника Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів про те, що воно не є належним цивільним відповідачем, так як, дана шкода була спричинена діями ОСОБА_10, який керував транспортним засобом, власником якого є відповідач з яким засуджений перебував у трудових відносинах.
Згідно ч. 2 ст. 1167 та ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою не
залежно від вини, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, власником автомобіля, яким керував засуджений 08 лютого 2006 року, являється цивільний відповідач, а тому судом першої інстанції правомірно стягнуто завдану потерпілим під час ДТП шкоду з Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, як власника джерела підвищеної небезпеки.
Не заслуговують також на увагу твердження апелянта і про те, що завдана потерпілим під час аварії моральна шкода, повинна стягуватися з страхової компанії "Гарант-Авто", оскільки саме в ній застрахований автомобіль цивільного відповідача, а при настанні страхового випадку відшкодування моральної шкоди повинен здійснити страховик.
В даній ситуації страхова компанія "Гарант-Авто" не є цивільним відповідачем у справі. Відносини між Волинським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів та страховою компанією "Гарант-Авто", як страхувальника та страховика, носять цивільно-правовий характер, а тому вирішуються в цивільно-правовому порядку.
Крім цього, будь-яких доказів щодо укладення угоди між відповідачем і страхувальником щодо відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з настанням страхового випадку, в матеріалах справи немає.
З врахуванням зазначеного, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_10, а також скасування вироку в частині задоволення цивільного позову і направлення справи на новий судовий розгляд колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Локачинського районного суду Волинської області від 24 квітня 2007 року, відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_10 та цивільного відповідача - Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів - без задоволення