Справа № 1-30/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2010 року                 Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді             Овсієнка А.А.

за участю: секретаря             Веремчук Л.Ю.

прокурора                     Веніславського С.В.

потерпілих                     ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с.Полапи Любомльського району Волинської області, жителя  АДРЕСА_1, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, працюючого заточувальником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБА Сервіс», що в м.Нововолинськ Волинської області, інваліда ІІІ групи, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.345 КК України,

в с т а н о в и в :

12 січня 2010 року приблизно о 16 год. 10 хв., ОСОБА_3, підозрюючись у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.122, ст.122-2 КУпАП, а саме в тому, що приблизно о 16 год. 00 хв. цього ж дня він, керуючи власним автомобілем марки «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на 15 км автодороги Р-15 в с.Селець Турійського району Волинської області рухався зі швидкістю 125 км/год, перевищивши встановлене п.12.4 Правил дорожнього руху України обмеження швидкості більш ніж на         50 км/год, і при цьому не зупинився на вимогу працівника міліції, після переслідування його та зупинки на вул.Паралельній в смт.Турійську Волинської області категорично та з використанням ненормативної лексики відмовився виконувати законні вимоги інспекторів ДПС взводу № 3 ДПС ДАІ (для обслуговування доріг державного значення) (підпорядкованого УДАІ УМВС України у Волинській області) старшого сержанта міліції ОСОБА_1 та сержанта міліції ОСОБА_2 надати документи, які посвідчували б його особу та право керування вищевказаним транспортним засобом, а також слідувати до службового автомобіля для встановлення особи, огляду на предмет вживання алкоголю та складання протоколу про адміністративне правопорушення і при цьому, не бажаючи бути підданим адміністративному затриманню, вчинив активну фізичну протидію даним працівникам міліції, а саме - штовхав їх руками та шарпав за формений одяг, пошкодивши ОСОБА_1 формену куртку.

Підсудний ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та суду показав, що дійсно 12 січня 2010 року приблизно о 16 год. 00 хв. він керував власним автомобілем марки «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою сполученням Ковель-Львів в напрямку м.Володимир-Волинський Волинської області. Проїхавши с.Селець Турійського району він звернув з траси в смт.Турійську та зупинився на вул.Паралельній аби в безлюдному місці справити свої природні потреби. Однак зі службового автомобіля, який майже відразу зупинився позаду його автомобіля, вибігли інспектори ДАІ ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які, не назвавшись та не пояснивши причину своїх дій, почали хапати його за руки та силоміць тягнути до службового автомобіля. При цьому, ОСОБА_1 завдав йому кілька ударів по тулубу й один удар в обличчя, а ОСОБА_2 застосував сльозогінний газ. Він же ніякого опору даним працівникам міліції не чинив, погроз в їхню адресу не висловлював.

Незважаючи на такі показання, винність ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного злочину у повній мірі доведена зібраними в ході досудового слідства та дослідженими судом доказами.

Так, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду показали, що 12 січня 2010 року вони перебували на патрулюванні на 15 км автодороги Р-15 в с.Селець Турійського району Волинської області. Приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 за допомогою радіолокаційного вимірювача швидкості «Беркут» було зафіксовано факт руху автомобіля марки «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зі швидкістю 125 км/год. На поданий ОСОБА_1 сигнал жезлом про зупинку водій вищевказаного автомобіля не відреагував та продовжив рух. Увімкнувши проблискові маячки вони вдвох почали переслідувати службовим автомобілем даний транспортний засіб і наздогнали його лише на вул.Паралельній в смт.Турійськ Волинської області. На вимогу ОСОБА_1 надати документи та слідувати до службового автомобіля водій ОСОБА_3 відповів категоричною відмовою, використовуючи при цьому ненормативну лексику. Намагаючись затримати ОСОБА_3 для встановлення його особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зупинив підсудного, який, залишивши свій автомобіль, прямував у невідомому напрямку, однак той почав вириватись, шарпати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за формений одяг, штовхати їх. В результаті шарпанини було пошкоджено формену куртку ОСОБА_1

Такі показання потерпілих є детальними, чіткими та послідовними й узгоджуються як між собою, так і із іншими доказами у справі.

Зокрема, згідно постової відомості (а.с.24), інспектори ДПС взводу № 3 ДПС ДАІ (для обслуговування доріг державного значення) (підпорядкованого УДАІ УМВС України у Волинській області) старший сержант міліції ОСОБА_1 та сержант міліції ОСОБА_2        12 січня 2010 року в період з 09 год. 00 хв. по 21 год.00 хв. дійсно в складі наряду № 3 несли службу та здійснювали патрулювання на 15 км автодороги Р-15 в с.Селець Турійського району Волинської області на визначеному у маршруті місці дислокації (а.с.33-36).

Як показали суду свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 12 січня 2010 року під час несення ними служби по охороні громадського порядку та забезпечення безпеки охоронюваної особи на маршруті слідування в с.Селець Турійського району Волинської області вони були очевидцями того, як приблизно о 16 год. 00 хв. автомобіль іноземного виробництва темного кольору на великій швидкості проїхав повз них автодорогою Р-15 зі сторони м.Ковель в напрямку смт.Турійськ. При цьому, водій даного автомобіля не виконав вимогу ОСОБА_1 про зупинку, у зв’язку з чим ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 патрульним автомобілем марки «ВАЗ 2109» білого кольору з увімкненим проблисковим маячком почали його переслідування.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили ту обставину, що рухаючись 12 січня 2010 року приблизно о 16 год. 00 хв. автодорогою Р-15 в напрямку м.Ковель вони бачили, як в смт.Турійськ по вул.Володимирській назустріч їм на великій швидкості наближався автомобіль марки «Renault» темного кольору, за яким слідував патрульний автомобіль взводу № 3 ДПС марки «ВАЗ 2109» білого кольору з увімкненими проблисковими маячками. Обидва вищевказаних автомобілі звернули з вул.Володимирської на вул.Шкільну. За кілька хвилин по тому до ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про вчинюваний переслідуваною ними особою опір. Під’їхавши на місце інциденту вони побачили, що підсудний ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шарпають один одного за одяг, а      ОСОБА_2 намагається їх розборонити. Крім того, свідок ОСОБА_6 також показав, що ні на місці затримання, ні в подальшому під час слідування до Турійської центральної районної лікарні ОСОБА_3 взагалі не скаржився на незаконні дії інспекторів ДПС  ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Про відсутність на обличчі та тілі ОСОБА_3 видимих тілесних ушкоджень на момент доставлення його в Турійську центральну районну лікарню вказав у своїх показаннях свідок ОСОБА_8 та це також вбачається з оголошених судом показань свідка ОСОБА_9 від 13.02.10 (а.с.102-104).

Разом з тим, як вбачається з протоколу огляду речового доказу від 12 лютого 2010 року (а.с.54-56), формена куртка ОСОБА_1 дійсно надірвана повздовж під правим рукавом.

Крім того, скарги ОСОБА_3 про безпідставно вчинене щодо нього інспекторами ДПС ОСОБА_1 та ОСОБА_2 насильство були предметом дослідчої перевірки, однак не знайшли свого підтвердження, про що свідчать винесена з цього приводу постанова від      23 березня 2010 року про відмову в порушенні відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальної справи у зв’язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину, передбаченого  ст.365 КК України (а.с.194-195), яка на момент розгляду даної кримінальної справи ніким із заінтересованих осіб не оскаржувалась і є чинною.

За складеним інспектором ДПС ОСОБА_1 протоколом про адміністративне правопорушення серії АС № 087731 від 12 січня 2010 року, згідно з яким о 16 год. 00 хв.         12 січня 2010 року ОСОБА_3, керуючи власним автомобілем марки «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на 15 км автодороги Р-15 в с.Селець Турійського району Волинської області рухався зі швидкістю 125 км/год, перевищивши встановлене п.12.4 Правил дорожнього руху України обмеження швидкості більш ніж на 50 км/год., і при цьому не зупинився на вимогу працівника міліції, постановою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 19 квітня 2010 року провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.122, ст.122-2 КУпАП, закрито з нереабілітуючої підстави, а саме – у зв’язку з закінченням строку для накладення адміністративного стягнення (а.с.18).

У зв ? язку з цим суд вважає недостовірними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне показання підсудного ОСОБА_3 про те, що переслідування він не уникав, опору працівникам міліції при з’ясуванні обставин не чинив, а також аналогічні за змістом показання свідка ОСОБА_10

Таким чином, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3   у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, і кваліфікує його дії як опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов ? язків.

Наряду з вищенаведеним ОСОБА_3 обвинувачується також у тому, що з метою залякування потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він під час вчинюваного опору висловлював в адресу останніх погрози застосування щодо них фізичного насильства та нанесення їм тілесних ушкоджень.

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.345 КК України, як погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв ? язку з виконанням цим працівником службових обов ? язків.

Однак, в ході судового слідства дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження.

Так, самі потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 показали суду, що ОСОБА_3 під час вчинення опору лише висловлював у нецензурній формі твердження навідатися до них додому та «повідривати руки й ноги» за те, що вони мають до нього претензії, що разом з тим не сприймалося потерпілими як реальна та конкретна погроза заподіяти їм тілесні ушкодження чи нанести побої.

Таким чином, наявні у справі та досліджені судом докази вказують на те, що     ОСОБА_3 в дійсності не висловлювались потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як працівникам правоохоронного органу, конкретизовані погрози насильством у зв ? язку з виконанням останніми службових обов ? язків, а отже – в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, зокрема – його об’єктивна сторона.

За таких обставин суд визнає недоведеним пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, та на підставі ч.4 ст.327 КПК України виправдовує підсудного за даним обвинуваченням у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Визнаючи ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, суд при обранні останньому виду і міри покарання враховує в сукупності:

•   ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ч.2 ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, і при цьому фактично не призвів до яких-небудь реальних тяжких наслідків;

•   особу винного, зокрема те, що підсудний ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності,   виключно позитивно характеризується за місцем праці, є інвалідом ІІІ групи,

а тому призначає підсудному ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах санкції статті закону, за якою його визнано винним, вважаючи, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

До набрання вироком законної сили суд залишає без змін обраний ОСОБА_3 запобіжний захід - підписку про невиїзд.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.81 КПК України – формений бушлат повертає потерпілому ОСОБА_1  

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Визнати ОСОБА_3  невинним у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, та виправдати за даним обвинуваченням у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

До набрання вироком законної сили залишити незмінним раніше обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

На підставі ст.81 КПК України речовий доказ у справі – формений бушлат повернути потерпілому ОСОБА_1

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий