Справа № 2 – 75/10

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2010 року                         Турійський районний суд Волинської області

в складі : головуючого – судді Овсієнка А.А.

при секретарі Веремчук Л.Ю.

за участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Турійського районного суду з вищевказаним позовом, покликаючись в обґрунтування своїх позовних вимог на наступне.

Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 являється власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, що дістався йому у спадок від матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. В серпні 2007 року ОСОБА_2 самовільно зайняла даний будинок і з того часу постійно в ньому проживає.

Незважаючи на неодноразові вимоги позивача відповідач відмовляється добровільно звільнити займане нею житло, а тому в своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить суд зобов’язати ОСОБА_2 звільнити вищевказаний житловий будинок та в подальшому не чинити йому перешкод у користуванні даним майном.

У своєму письмовому запереченні відповідач вказує на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи що у спірному житловому будинку вона проживає на умовах безстрокового договору найму і підстави для розірвання такого договору, а відповідно й для її виселення відсутні.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 свій позов підтримав у повному обсязі з зазначених у позовній заяві підстав та ствердив наведені ним у позовній заяві факти.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, зазначивши, що вона проживає у належному ОСОБА_1 житловому будинку з дозволу останнього та відповідно до досягнутої між ними раніше домовленості, тобто фактично - на умовах безстрокового договору найму.  Вважає, що підстав для розірвання договору найму житлового будинку та її виселення немає, а тому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову у зв’язку з безпідставністю заявлених вимог.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підставним та таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Так, згідно з ч.1 ст.316 ЦК України, правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від  волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування  та розпоряджання своїм майном і на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право  власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, успадкованого ним від своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5, 6, 53, 62).

Відповідач визнала ту обставину, що вона проживає у вищевказаному житловому будинку з 2006 року і позивач систематично, починаючи з 2007 року вимагає, щоб вона звільнила даний будинок.

ОСОБА_2 також не заперечувала, що договір найму житла з позивачем не укладався у письмовій формі, як того вимагає ч.1 ст.811 ЦК України, однак, разом з тим, відповідач взагалі не навела суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного нею факту укладення в дійсності між нею та позивачем на невизначений строк договору найму житлового будинку АДРЕСА_1.

Посилання ж відповідача на договори найму спірного житлового будинку, укладені між нею та ОСОБА_4 у 2006 – 2009 роках (а.с.32 – 38), та письмову згоду інших спадкоємців померлої ОСОБА_3 – ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.27-31), як на законну підставу, що дає їй право на проживання у вищевказаному житловому будинку, суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, хоча і являються наряду з позивачем спадкоємцями першої черги померлої ОСОБА_3, проте спадщину після своєї матері ОСОБА_3 не прийняли, а отже - не набули у встановленому законом порядку права на спадкове майно, зокрема – на спірний житловий будинок, і тому, відповідно, не вправі були жодним чином розпоряджатися цим будинком.

Твердження позивача про те, що відповідач вселилася у вищевказаний будинок без будь-чиєї згоди, повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які зазначили, що саме з дозволу ОСОБА_1 відповідач зайняла спірне житло у 2006 році.

Разом з тим, ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ч.2 ст.1299 ЦК України набув право власності на згаданий вище житловий будинок та став його повноправним власником лише 8 жовтня 2009 року – з моменту державної реєстрації такого права власності (а.с.5, 6), а тому надання ним у 2006 році дозволу ОСОБА_2 на проживання у цьому будинку не могло створити будь-які цивільно-правові наслідки для останньої з цього приводу.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 без жодних передбачених законом підстав проживає у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 та відмовляється добровільно звільнити його і тим самим перешкоджає позивачу використовувати даний будинок на власний розсуд, а тому вбачає достатні підстави для відновлення порушених прав позивача й зобов’язує відповідача звільнити займаний нею вищевказаний житловий будинок.

При цьому, виходячи з того, що позивачем ані в позовній заяві, ані в своїх поясненнях не зазначався конкретний строк, протягом якого відповідач повинна звільнити будинок, суд, приймаючи до уваги об’єктивну потребу відповідача підшукати альтернативне житло, забрати з будинку особисті речі та інше майно, встановлює такий строк тривалістю в три місяці з дня набрання законної сили даним рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України суд, задовольняючи позов, стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені (а.с.1, 2) судові витрати, зокрема: 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього – 45 (сорок          п’ять) грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ч.1 ст.316, ст.317, ч.1 ст.321, ст.391, ч.1 ст.811, ч.2 ст.1299 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком задовольнити повністю.

Зобов’язати ОСОБА_2 в тримісячний строк з дня набрання законної сили даним рішенням суду звільнити належний ОСОБА_1 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та в подальшому не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні даним будинком.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 (сорок п’ять) грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий