УХВАЛА

31 липня 2007 року                                                                                              м.  Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                   судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                               ІГНАТЮКА Б.Ю.,  КОЖУХ О.А.

при секретарі                  БОБИК О.І.

за участю представників: ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі Філії - За­карпатське обласне управління ОСОБА_1,  позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Ужгороді цивільну справу за апе­ляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі Філії - Закарпатське обласне управління на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 квітня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_2до ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі Філії - Закарпатське обласне управління про стягнення коштів за вкладом та відшкодування моральної шкоди,  -

встановив   :

ОСОБА_2 17.01.2006 р. звернувся до суду з позовом до ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі Філії - Закарпатське обласне управління (далі - ВАТ „Ощадбанк") про стягнення коштів за вкладом.  Частково змінивши предмет позову,  остаточно просив поновити строк позовної давності,  стягнути на його користь з відпо­відача у відшкодування: матеріальної шкоди - 1907, 81 грн.,  моральної шкоди -20000, 00 грн.,  витрат по оплаті правової допомоги адвоката - 500, 00 грн.,  сплаченого судового збору - 1242, 00 грн. Змінений позов мотивує тим,  що у 1989 р. на його ім'я було внесено депозитний вклад в сумі 15000, 00 карбованців до філії № 7286/043 Ощадбанку СРСР в м.  Ужгороді,  відкрито рахунок № 2260,  видано ощадну книжку. В 1990 р. рахунок було незаконно закрито,  чим було порушено його право власності на гроші. Крім того,  позивачу не було своєчасно відкрито компенсаційного рахунку,  він не мав можливості скористатися відповідними державними компенсаціями знеціне­них заощаджень,  не отримав 50, 00 грн. компенсації та не зміг за рахунок цих коштів погасити заборгованість в сумі 1857, 81 грн. за спожитий газ. Про порушення свого права дізнався лише в листопаді 2005 р. 15.02.2006 р. банком відкрито на ім'я пози­вача компенсаційний рахунок № 66256 із залишком проіндексованого вкладу в сумі 16629, 90 грн. Діями відповідача завдано й моральної шкоди.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2007 р. позов задово­лено. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування: матеріальної шко­ди - 1907, 81 грн.,  моральної шкоди - 20000, 00 грн.,  витрат по оплаті правової допомо­ги адвоката - 500, 00 грн.,  сплаченого судового збору - 1242, 00 грн.

Відповідачем рішення суду оскаржено. На думку ВАТ „Ощадбанк",  воно поста­новлене з порушенням норм матеріального та Процесуального права. Так,  суд першої інстанції не врахував дійсну природу вкладного рахунку,  а тому неправильно застосу-

Справа № 22ц-1115/07                                      Номер рядка статистичного звіту: 18

Головуючий у 1-й інстанції ЦІЦАК О.В.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.

вав матеріальний закон; заподіяння банком позивачу матеріальної та моральної шко­ди - не доведено; доводи позивача про намір розрахуватися за рахунок зазначених коштів за спожитий газ - безпідставні. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення по суті позову.

У письмових запереченнях на апеляцію позивач вказує на законність судового рішення,  яке просить залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляцію підтримав,  ствердивши,  зокрема,  що матеріальної та моральної шкоди банком позивачу не за­вдано. Представник позивача ОСОБА_3 апеляцію не визнала. Водночас пояс­нила,  що: даних про заборгованість за спожитий газ станом на 01.09.2004 р. позивач не має; матеріальна та моральна шкода,  що завдана відповідачем,  обґрунтована в по­зовній заяві; від вимоги про поновлення строку позовної давності позивач не відмов­ляється.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи,  позивач,  пред'являючи позов та змінюючи згодом свої вимоги,  просив поновити йому строк позовної давності. У такому обсязі позивач та його представник позов підтримували та просили його задовольнити з під­став,  наведених у позовній заяві. Відповідач проти позову заперечував у повному об­сязі.

Відповідно до  ст.  179 ЦПК України,  причини пропуску строку позовної давності є предметом доказування під час судового розгляду і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд з власної ініціативи може ухвалити додаткове рі­шення,  якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги,  з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення,  не ухвалено рішення ( ст.  220 ч. 1 п. 1 ЦПК України).

Суд,  задовольнивши позов,  питання про поновлення строку позовної давності не вирішив.

В апеляційному суді представник позивача від вимоги про поновлення строку позовної давності в порядку  ст.  306 ЦПК України не відмовилася.

З огляду на предмет позову,  формулювання його підстав,  а також враховуючи характер спірних правовідносин,  час їх виникнення,  апеляційний суд приходить до висновку про необхідність повернення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення щодо вимоги про поновлення строку по­зовної давності.

Керуючись  ст.  8 ч. 7,   ст.  ст.  297,  315 ЦПК України,  апеляційний суд -

ухвалив:

Справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі Філії - Закарпатське обласне управління про стягнення коштів за вкладом та відшкодування моральної шкоди повернути до Ужгородського міськрайонного суду для вирішення у місячний строк після надходження справи питання про ухвалення додаткового рішення щодо вимоги про поновлення строку позовної давності.

Ухвала оскарженню не підлягає.