ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2010 р. Справа № 2-а-1781/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни ,
Суддів: Мультян Марини Бондівни
Поліщук Ірини Миколаївни
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2
відповідача : Антоненко І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_2
до : Державної податкової адміністрації України
про : зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
В квітні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державної податкової адміністрації України про зобов’язання усунути перешкод у виконанні рішення суду, поновленні на посаді та про стягнення оплати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з серпня 2005р. по 31 травня 2008р. проходив службу на посадах середнього та старшого начальницького складу в податковій міліції. 15.05.2008р. 16.05.2008р. позивач звернувся з рапортом на і’мя начальника податкової міліції України про звільнення його з податкової міліції у відставку 31.05.2008р. у відповідності до чинного законодавства згідно п.п. «А» п. 65 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», яке затверджене Постановою КМ УРСР від 29.07.1991р. №114, так як на момент його звільнення він мав в наявності вислугу років та досяг граничного віку перебування у запасі.
Однак, наказом ДПА України № 0044-о/д від 29.05.2008р. ОСОБА_2 звільнено зі служби в податковій міліції в запас Збройних Сил України, згідно п. «Ж» ст. 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», хоча він свою згоду не давав та не наполягав.
06.08.2008р. позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду про захист свої прав, який1 26.12.2008р. виніс рішення про визнання протиправним та скасування наказу ДПА України №0044-о/д від 29.05.2008р., в частині його звільнення за власним бажанням у запас збройних Сил. 28.01.2009р. ДПА України подано апеляційну скаргу на зазначену постанову суду та 24.02.2010р. ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду прийнято рішення, яким в задоволенні його апеляційної скарги відмовлено та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.12.2008р. залишено без змін.
Позивач неодноразово звертався з листами до Голови ДПА України про допуск його до виконання своїх службових обов’язків у зв’язку із набранням постанови законної сили за №2-а-10209/08 від 26.12.2008р, натомість отримував відповідь про відмову в задоволенні його законної вимоги. Крім того позивач вважає, що ДПА України має заборгованість в грошових коштах середнього заробітку за час вимушеного прогулу в загальній сумі 48517,20 грн.
В судовому засіданні позивач підтвердив обставини викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях від 23.06.2009р. (а.с.34-35), наголосивши на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки, згідно чинного законодавства у справах про звільнення з публічної служби встановлений місячний строк звернення до суду з дня отримання наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Так як позивачем до позовної заяви при розгляді попередньої справи було надано копію трудової книжки, таким чином вимога щодо поновлення на займаній посаді заявлена з порушенням термінів встановлених частиною 1 ст. 233 КЗпП України та ст. 99 КАСУ, у зв’язку з чим відповідач у відповідності до ст. 100 КАСУ наполягає на відмові у задоволенні позову в частині поновлення позивача на посаді. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАСУ представник відповідача просив суд закрити провадження у справі в частині зобов’язання усунути перешкоди у виконанні постанови ВАСУ від 26.12.2008р., оскільки встановлення протиправності дій та застосування санкцій щодо невиконання судових рішень закріплено в інших нормативно-правових актах.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
26.12.2008р Вінницьким окружним адміністративним судом по адміністративній справі №2-а-10209/08 винесено постанову, якою позов ОСОБА_2 до ДПІ України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов’язання вчинити певні дії було задоволено частково, а саме, визнано протиправним та скасовано наказ ДПА України №0044-о/д від 29 травня 2008р., в частині звільнення за власним бажанням у Запас Збройних Сил – підполковник міліції ОСОБА_2, в задоволенні решти позовних вимог - в частині вчинення певних дій і внесення змін до підстав звільнення в задоволенні позову було відмовлено. 24.02.2010р. постанова набрала законної сили.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 неодноразово звертався до Державної податкової адміністрації України про надання відповіді щодо допуску його до виконання службових обов’язків. Натомість, згідно листів ДПА України від 16.03.2010р. №2144/с/267221 та 21.04.2010р. №2797/с/26-7221 повідомляла позивача про неможливість виконання ним службових обов’язків на посаді заступника начальника управління-начальника відділу міжрегіонального управління із оперативного документування управління податкової міліції ДПА у Вінницькій області.
Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.04.2010р. №к-16986/10 у задоволенні клопотання ДПА України щодо зупинення виконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.12.2008р., та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 з позовом до Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов’язати вчинити певні дії -відмовлено.
Разом з тим в судовому засіданні, представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині зобов'язання усунути перешкоди у виконанні постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 26.12.2008р., тому суд керуючись ч. 1 п. 1 ст. 157 КАСУ закриває провадження у даній частині позовних вимог, оскільки протиправність дій та застосування санкцій щодо невиконання судових рішень закріплено в інших нормативно-правових актах.
Представником ДПА України в судовому засіданні також заявлено клопотання про застосування строків позовної давності для звернення до суду, а саме тримісячного строку звернення до суду передбаченого частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частин 1,2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами встановленими частиною 1 статті 100 цього Кодексу, встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В даному випадку спеціальним законом, що регулює спірні відносини є Положення “Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, проте цим нормативно-правовим актом не встановлені строки звернення до суду, у випадку оскарження наказів про звільнення.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до частини 1 статті 233 цього Кодексу встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Така ж позиція висвітлена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”. В пункті 13 цієї Постанови зазначено, що відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби –у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону, шляхом визначення строків звернення до суду встановлених Кодексом законів про працю України.
В судовому засіданні позивачем не доведено обставин та наявність причин, що завадили йому звернутись до суду з позов щодо поновлення його на займаній посаді в тримісячний строк з моменту коли йому стало відомо про їх існування.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки представником ДПА України заявлено клопотання про відмову у позові, в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Проте відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової адміністрації України усунути перешкоди у виконанні постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2008р. яким визнано протиправним та скасовано наказ ДПА України №0044-о/д від 29 травня 2008р. - закрити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 14.07.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна ____________
Суддів: Мультян Марина Бондівна _____________
Поліщук Ірина Миколаївна _____________
09.07.2010