ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 628/3172/20                                                                        Головуючий у 1 інстанції – Шиховцова А.О.

Провадження № 11кп/818/2511/21                                      Суддя-доповідач – Савченко І.Б.           

Провадження № 11кп/818/2518/21

У Х В А Л А

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       12 серпня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

       головуючого – судді                        - Савченко І.Б.,

       суддів                                        - Яковлевої В.С., Люшні А.І.,

       при секретарі                                - Лисенко О.А.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Акопян Т.А. на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 23 червня 2021 року, в частині щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 23 червня 2021 року клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21 серпня 2021 року, з визначенням суми застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84 080 гривен.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив в своєму рішенні, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового провадження, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з метою їх запобігання, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, яке йому інкримінується, наявність судимостей, суд вважав за необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів з встановленням раніше визначеного розміру застави у розмірі 84 080 гривень.

Зазначивши, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Не погодившись з рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Акопян Т.А. подали апеляційні скарги на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 23 червня 2021 року, які є майже тотожніми, а саме: обвинувачений та його захисник просять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та винести нове, щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 не пов`язаного з позбавленням волі чи заміною запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

В обґрунтування вимог апелянти вказують на необґрунтованість прийнятого рішення та відмову в можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Зазначають, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та раніше вчинені злочини не можуть бути підставою для тримання особи під вартою.

Посилаються, що стороною обвинувачення не підтверджено ризики передбачений ст. 177 КПК України та вони ґрунтуються на припущеннях.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню, якщо суд задовільнить його апеляційну скаргу; зазначає, що потерпілі допитані та не мають до нього претензій; експертизою щодо нього жодного доказу не надано; зауважує, що має сім`ю, дружину двох дітей, які потребують фінансової допомоги.

Захисник Акопян Т.А., в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що обвинувачення вважає необґрунтованим, оскільки в діях ОСОБА_5 не має складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; характеризуючи свого підзахисного вказує на те, що ОСОБА_1 має дружину, малолітню дитину, не перебуває на наркологічному чи психіатричному обліку, не працює, але підробляє невеликими заробітками, вину не визнає, оскільки не вчиняв дії в яких обвинувачується; посилається на порушення судом розумних строків розгляду справи та той факт, що прокурором не наведено ризиків про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, а також даних, що обвинувачений може переховуватися від суду.

До початку слухання справи, через канцелярію Харківського апеляційного суду, від прокурора та захисника обвинуваченого надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Відсутність сторін у справі, які повідомлені належним чином, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, негативну характеристику ОСОБА_1 , який законних джерел заробітку не має, раніше судимий за скоєння аналогічних злочинів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Відтак, колегія суддів ставиться критично до доводів апелянтів щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Оскільки, ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Посилання захисника на той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 має дружину, малолітню дитину, не перебуває на наркологічному чи психіатричному обліку, не працює, але підробляє невеликими заробітками, вину не визнає, оскільки не вчиняв дії в яких обвинувачується – не є підставою для зміни йому запобіжного заходу.

Також колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скаргиобвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Акопян Т.А. – залишити без задоволення.

Ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 23 червня 2021 року, в частині щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий –

Судді –