154/2229/21

2/154/738/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинській області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судових засідань Баскаковій К.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису № 7674, вчинений 03 серпня 2017 року, про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк»» (далі - ПАТ «КБ «Приватбанк»») заборгованості за договором від 12 червня 2013 року в розмірі 59 482 гривень 58 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що виконавчим написом № 7674 від 03 серпня 2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. стягнув з нього на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»», правонаступником якого є відповідач, заборгованість умовами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт від 18 січня 2013 року, укладеної ОСОБА_1 із ПАТ «КБ «Приватбанк»» за період з 18 січня 2013 року по 12 червня 2017 року в розмірі 59 482 гривень 58 копійок.

26 серпня 2018 року державним виконавцем Володимир-Волинського МРВ ДВС ГУЮ у Волинській області Авраменко Н.В. відкрито виконавче провадження ВП № 57089649 на підставі виконавчого напису № 7674 про стягнення з позивача на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» заборгованості за договором від 18 січня 2013 року в розмірі 59 482 гривень 58 копійок. Про вказаний факт він дізнався 30 серпня 2018 року.

Вказаний виконавчий напис вважає таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав. При вчиненні оспорюваної нотаріальної дії нотаріус посилається на п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року, №1172. Постановою № 662 були внесені зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 про внесення змін до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Тобто, на дату вчинення оскаржуваного виконавчого напису судове рішення від 22 лютого 2017 року набрало законної сили, а тому нотаріус не мав прав вчиняти виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі постанови № 662.

Відтак, в момент вчинення виконавчого напису нормативно-правовий акт, який допускав вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних договорах, був визнаний незаконним та нечинним за рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, що набрало законної сили, а тому законних підстав для можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі не існувало.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував того, що законодавство України не допускає такого способу позасудового врегулювання спорів.

Крім того, позивач зазначив, що будь-яких договорів із відповідачем не укладав, претензій чи повідомлень про наявність боргу перед відповідачем він не отримував, при вчиненні нотаріальної дії нотаріусом було взято до уваги розрахунок заборгованості, підготовлений працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності вимог відповідача перед позивачем. Крім того вказав, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, що може бути підтверджено у справі рішенням Володимир-Волинського міського суду від 18 березня 2014 року у справі № 154/359/14-ц. Цим же рішенням суду з нього вже було стягнено ту саму заборгованість на користь відповідача за тим же договором від 18 січня 2013 року, що безпосередньо вказує на спірність розміру заборгованості у виконавчому написі.

За документами, наданими відповідачем нотаріусу неможливо встановити безспірність вимог між сторонами. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не з`ясував безспірності правочину та заборгованості, про звернення відповідача з метою вчинення виконавчого напису його не попередив, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону, а тому він не підлягає виконанню.

Просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича від 03 серпня 2017 року, що зареєстрований в реєстрі за номером 7674 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 59 482 гривень 58 копійок за договором від 12 червня 2013 року, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі. Попередньо заявив, що крім сплаченого судового збору в розмірі 908 гривень, поніс витрати на отримання правової допомоги у розмірі орієнтовно 5000 гривень.

Одночасно з поданням позовної заяви в даній справі позивач заявив клопотання про витребування доказів, в якій просив витребувати у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича завірені копії матеріалів нотаріальної справи по факту видачі виконавчого напису № 7674 від 03 серпня 2017 року, а також витребувати з архіву Володимир-Волинського міського суду матеріали цивільної справи № 154/359/14-ц за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 12 липня 2021 року відкрито провадження в даній справі, розгляд її постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 16 серпня 2021 року. Одночасно задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН.

Позивач та його представник у призначене судове засідання не з`явились. Від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. Одночасно заявив про те, що після проголошення рішення у встановлений законом строк подасть до суду докази понесених позивачем витрат на отримання правової допомоги в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання свого представника не скерував. 03 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач позов заперечив, просив відмовити в його задоволенні.

Заперечення обгрунтовані кількома підставами. Зокрема, відповідач у відзиві ствердив, що ОСОБА_1 визнає факти укладення з відповідачем кредитного договору, отримання кредитних коштів, часткове виконання зобов`язань та не заперечує проти наявності за кредитним договором, що підтверджено долученим до справи рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 березня 2014 року по справі № 154/359/14-ц. Вважає, що ОСОБА_1 не повернув боргу, а тому повинен повернути фактично отриману суму кредитних коштів та нараховані проценти.

Крім того, представник відповідача у відзиві вказав, що банк не вправі вчиняти виконавчий напис, а тому ПАТ «КБ «Приватбанк»» не є належним відповідачем у справі, а розгляд її повинен проводитись за правилами іншої юрисдикції.

Також на переконання представника відповідача у справах щодо оспорювання виконавчого напису боржник може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, і лише при безпідставності таких, суд вправі скасувати виконавчий напис. Позивачем не надано суду власних розрахунків заборгованості, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису.

Ствердив, що для вчинення виконавчого напису банком нотаріусу були подані усі необхідні документи, які входять до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції чинній на момент вчинення правочину.

За переконаннями представника відповідача, на момент вчинення виконавчого напису не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги, оскільки за п.9.6 Умов та правил надання банківських послуг, договір є дійсним до повного виконання сторонами зобов`язань. Оскільки ОСОБА_1 і станом на даний час не виконані зобов`язання, вказаний строк не минув, а за таких умов банк мав право на звернення до нотаріуса для захисту своїх прав та інтересів, а рішення у справі № 154/359/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь банку не свідчить про наявність спору, а також не є підтвердженням виконання ним своїх зобов`язань за договором.

Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у справі.

Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. про судове засідання був повідомлений завчасно, що також підтверджено фактом виконання ним у повному обсязі ухвали про відкриття провадження у справі в частині витребування доказів.. В судове засідання не з`явився. Причини неявки не повідомив. Правом надання пояснень не скористався.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ЗА ДОКАЗАМИ СТОРІН. ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

На підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, розгляд справи було проведено судом в судовому засідання без участі сторін на підставі наявних матеріалів справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

У відповідності до наявної у справі копії Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт від 18 січня 2013 року, укладеною ОСОБА_1 із ПАТ «КБ «Приватбанк»» (далі - Генеральної угоди), банк зменшив суму заборгованості, яка виникла в період надання позичальнику кредиту, а саме проценти на 7534 гривень 62 копійок та штраф на 450 гривень. Заборгованість ОСОБА_1 з дати підписання Генеральної угоди складала 19 360 гривень 64 копійок. Сторони погодили дату погашення кредиту - 31 січня 2015 року. В порядку виконання Генеральної угоди банк надав позичальнику кредит в сумі 17 960 гривень 64 копійок на термін 24 місяців шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості. Погашення заборгованості здійснюється з «1» по «25» число кожного місяця шляхом сплати 898 гривень 75 копійок включно із процентами та іншими видами витрат. Дата останнього погашення має бути не пізніше 31 січня 2015 року.

За змістом рішення Володимир-Волинського міського суду від 18 березня 2014 року, яке знаходиться у витребуваній судом цивільній справі № 154/359/14-ц, ПАТ «КБ «Приватбанк»» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення з нього заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт від 18 січня 2013 року.

На підставі вказаного судового рішення ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ «КБ «Приватбанк»» заборгованість за вказаною Генеральною угодою (кредитним договором) від 18 січня 2013 року в сумі 21 595 гривень 69 копійок, з яких 17 178 гривень 63 копійок - заборгованість за кредитом, 2912 гривень 50 копійок - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1004 гривень 56 копійок - штраф (процентна складова) та судові витрати.

На підставі заяви представника ВГРУ ПАТ «КБ «Приватбанк»» судом були видані у цій справі рішення суду та виконавчі листи.

За наявними у справі доказами встановлено, що Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт від 18 січня 2013 року не була нотаріально посвідченою.

У відповідності до наданої позивачем та витребуваної копії виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. від 03 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 7674, з ОСОБА_1 звернено стягнення заборгованості за Генеральною угодою від 18 січня 2013 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 12 червня 2017 року за період з 18 січня 2013 року по 12 червня 2017 року на загальну суму 59 482 гривень 63 копійок, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 17 178 гривень 63 копійок; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 13 709 гривень 27 копійок; заборгованість з комісії та пені у розмірі 20 610 гривень 06 копійок, штраф у розмірі 7 984 гривень 62 копійок.

Суд звернув увагу, що у виконавчому написі від 03 серпня 2017 року звернено стягнення на ту саму суму заборгованості по тілу кредиту та частині процентів і штрафних санкцій та за тим же кредитним договором, яку також ухвалив стягнути з ОСОБА_1 . Володимир-Волинський міський суд у рішенні від 18 березня 2014 року.

Вказаний виконавчий напис нотаріуса було здійснено на підставі заяви ПАТ «КБ «Приватбанк»» від 07 липня 2017 року, до якої було долучено копію Генеральної угоди від 18 січня 2013 року, виписки з особового рахунку боржника, вимоги про усунення порушень за Генеральною угодою, розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, опису вкладення та документів представника банку.

Постановою від 26 серпня 2018 року державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Авраменко Н.В. за заявою ПАТ КБ «Приватбанк»» відкрите виконавче провадження ВП № 57089649, за яким проводиться звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості в сумі 59 482 гривень 58 копійок на підставі виконавчого напису № 7674, виданого 03 серпня 2017 року, на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»».

Згідно позиції сторони позивача у цій справі, станом на даний час факт наявності заборгованості та його розмір за Генеральною угодою від 18 січня 2013 року оспорюються позивачем.

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).

Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Так, пунктом 2.3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору, здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Розглядом справи встановлено, що 03 січня 2014 року ПАТ «КБ «Приватбанк»» звертався з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення з нього заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт від 18 січня 2013 року. На підставі вказаного судового рішення ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ «КБ «Приватбанк»» заборгованість за вказаною Генеральною угодою (кредитним договором) від 18 січня 2013 року в сумі 21 595 гривень 69 копійок, з яких 17 178 гривень 63 копійок - заборгованість за кредитом, 2912 гривень 50 копійок - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1004 гривень 56 копійок - штраф (процентна складова).

Банку на підставі даного судового рішення судом були видані виконавчі листи для реалізації його права стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Отже, права та інтереси банку в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором вже були захищеними судом.

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 зазначила, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлено, що у справі № 154/359/14-ц, ПАТ «КБ «Приватбанк»» свій позов до ОСОБА_1 мотивував саме положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України, а саме вимагав дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За встановлених обставин у зв`язку пред`явлення банком до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, після ухвалення судового рішення, нарахування процентів повинно було припинитись, натомість банк отримував право з цього часу на вимогу сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в порядку ч.2 ст.625 ЦК України.

Проте, як встановлено змістом оспорюваного виконавчого напису від 03 серпня 2017 року, відповідач продовжував нараховувати позивачу відсотки за користування кредитом як після спливу терміну, який був визначений договором, так і після звернення до суду із вимогою про дострокове стягнення заборгованості, що беззаперечно вказує на спірність підстав виникнення та розміру заборгованості.

Суд звернув увагу також і на те, що оспорюваним виконавчим написом було звернено стягнення на тіло кредиту, частину процентів та штрафних санкцій, щодо якого раніше судом вже було прийняте аналогічне рішення про стягнення з ОСОБА_1 , що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, визначеним ст.3 ЦК України і також є підставою оспорювання ОСОБА_1 підстав та розміру утворення предмету стягнення.

Разом з тим, із наданого нотаріусом Завалієвим А.А. розрахунку заборгованості за договором від 18 січня 2013 року, який йому було надано відповідачем для вчинення виконавчого напису, вбачається, що ОСОБА_1 починаючи від дня укладення Генеральної угоди - 18 березня 2013 року жодного разу не виконував належним чином її умови.

Отже, відповідно до п.2.1 Генеральної угоди, який визначав строки та порядок погашення заборгованості, днем виникнення права вимоги щодо стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором у банку був день наступний після «25» числа наступного місяця, в якому мав бути внесений позичальником платіж за договором, тобто 26 квітня 2013 року.

Незважаючи на вказані очевидні обставини, нотаріусом вчинено виконавчий напис 03 серпня 2017 року. Тобто з дня виникнення права вимоги у банку минуло більше трьох років, що є порушенням умов вчинення виконавчих написів, передбачених пунктом 3.1 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 та вказує на безпідставність та протиправність вчинення такої нотаріальної дії.

У відповідності до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, стороною відповідача не спростовані доводи позивача щодо наявності ряду підстав для оспорювання заборгованості при наявності яких законодавством виключається можливість вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості.

Отже, подані відповідачем нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості, і ПАТ «КБ «Приватбанк»» було про це достовірно відомо.

Крім того, у оспорюваному виконавчому написі, вказано, що підставою його здійснення є, зокрема, постанова КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, в яку постановою КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 03 серпня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись Генеральної угоди від 18 січня 2013 року.

Генеральна угода, яка була надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не була посвідченою нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність також інших підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. від 03 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 7674, про стягнення на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки саме ПАТ «КБ «Приватбанк»» був ініціатором вчинення виконавчого напису, суд визнає безпідставними доводи відповідача про його неналежність у цій справі.

В той же час вказаний спір стосується порушення майнових прав позивача, який є фізичною особою, отже повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.

ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

В силу ч.ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач заявив одну вимогу немайнового характеру та при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 908 гривень, які слід стягнути на його користь з відповідача.

У відповідності до вимог ч.8 ст.141, ст.ст.246, 270 ЦПК України, за заявою позивача, суд вирішить питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у встановлені строки після ухвалення даного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 03 серпня 2017 року, що зареєстрований в реєстрі за № 7674, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»» заборгованості за договором від 18 січня 2013 року в розмірі 59 482 гривень 58 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у відповідності до п.п. 15.5, п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Реквізити сторін:

1. позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

1.1 представник позивача: адвокат Жук Юрій Богданович, адреса: АДРЕСА_2 ;

2. відповідач: акціонерне товармство «Комерційний Банк «Приватбанк», адреса: м. Київ, вулиця Грушевського, 1, ЄДРПОУ: 14360570, адреса електронної пошти: help@pb.ua;

3. Третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, адреса: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 55.

Суддя (підпис)

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер