ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/3801/21                                                                        Головуючий у 1 інстанції – Губська Я.В.

Провадження № 11кп/818/2689/21                                      Суддя-доповідач – Савченко І.Б.

У Х В А Л А

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       12 серпня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

       головуючого – судді                        - Савченко І.Б.,

       суддів                                        - Яковлевої В.С., Люшні А.І.,

       при секретарі                                - Лисенко О.А.,

за участі прокурора - Дальока М.С.,

обвинуваченого                                - ОСОБА_1

захисника                                        - Назаренко І.С.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання прокурора у кримінальному провадженні Дзюби І.О. про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання за ч.3 ст.185 КК України - у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів, тобто до 29 серпня 2021 року.

До Харківського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні Дзюби І.О. про запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до завершення апеляційного розгляду.

В обґрунтування свого клопотання прокурора посилається на те, що стороною обвинувачення під час судового розгляду в суді першої інстанції доведено обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, згідно якого останній вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років.

Крім того, прокурор вказує, що ризики, які існували при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, впливати на свідків та потерпілого і вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь головуючого судді; доводи прокурора, який підтримав клопотання; думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і вважали можливим утримання обвинуваченого під домашнім арештом; перевіривши матеріали судового провадження та доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора у кримінальному провадженні Дзюби І.О. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Крім того, судом вказано, що строк відбування покарання обвинуваченому обчислювати з часу затримання ОСОБА_1 , в порядку ст.208 КПК України, тобто з 24 січня 2021 року, зарахувавши строк перебування під вартою в строк відбування покарання.

На вказане рішення районного суду прокурором та обвинуваченим подано апеляційні скарги, розгляд яких призначено на 28 квітня 2022 року.

Сам обвинувачений ОСОБА_1 в ході розгляду клопотання прокурора не заперечував проти своєї вини за пред`явленим обвинуваченням, але зазначав, що зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, вплине на його здоров`я на краще, так як він хворіє, однак доказів цьому надати не може, бо знаходиться під вартою; вказував, що не збирається порушувати норми вимог ст.194 КПК України, якщо вони будуть на нього покладені.

Разом з цим, на даній стадій апеляційного розгляду колегія суддів позбавлена процесуальної можливості надати будь-яку оцінку цим доводам обвинуваченого, оскільки апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого містять відповідні апеляційні доводи, яким суд надасть оцінку в нарадчій кімнаті за наслідками перегляду оскаржуваного судового рішення.

Також колегія суддів погоджується з доводами прокурора, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів, бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, вже призначеного судом за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Крім того, апеляційна інстанція, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину; характеристику особи винного, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, корисливих правопорушень, (а саме 4 рази, останній раз 02.1.2018 року Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185, ст. 395 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 12.08.2019 року по відбуттю покарання, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку), офіційно не працевлаштований, розлучений, має на утриманні дитину, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває.

Вищезазначені обставини додатково свідчать про можливість обвинуваченого переховуватися від суду і слідства.

Однак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, яке вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду та належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами клопотання прокурора щодо продовження існування ризиків, які були на час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів прокурора щодо неефективності інших альтернативних, більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , внаслідок чого воно підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 377 КПК України обвинуваченому, засудженому до позбавлення волі, лише у виняткових випадках, з врахуванням особи та обставин кримінального провадження, може бути змінений запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. З врахуванням особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження , колегія суддів не вбачає підстав вважати їх винятковими та такими, що надають колегії суддів право змінити обвинуваченому запобіжний захід.

Враховуючи, що ОСОБА_1  обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого повторно, зазначені вище ризики не можуть зменшитись або втратити актуальність до завершення апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до закінчення апеляційного розгляду за цим кримінальним провадженням.

Керуючись ст.ст. 401, 377, 331, 177, 178, 115, 184 ч.4 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні Дзюби І.О. про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання чинності вироку Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року стосовноОСОБА_1 .

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий –

Судді –