ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/5179/20                                                                        Головуючий у 1 інстанції – Майстренко О.М.

Провадження № 11кп/818/2773/21                                      Суддя-доповідач – Савченко І.Б.           

У Х В А Л А

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого – судді                        - Савченко І.Б.,

       суддів                                        - Яковлевої В.С., Люшні А.І.,

       при секретарі                                - Лисенко О.А.,

       за участю обвинуваченого                 - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року, в частині щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 21.09.2021 року.

ОСОБА_1 – обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 суд зазначив, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суду не надано, тому з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого в ході судового слідства, а також виконання процесуальних рішень у справі, судом прийнято за доцільне, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою, так як суд не зможе запобігти ризикам передбачених ст.177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Не погодившись з рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою змінити йому міру запобіжного засобу на домашній арешт та призначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування вимог апелянт посилається на те, що районним судом при продовженні обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою не наведено жодного обґрунтування застосування саме виняткового запобіжного заходу.

Апелянт вказує, що ним, в судовому засіданні надані всі документи, що спростовують ризики відповідно до ст.177 КПК України. Крім того, апелянт зазначає, що надав прокурору всі копії документів з яких вбачається, що він має міцні соціальні зв`язки, офіційно працює, з`являється за всіма викликами до слідчого та до суду, має малолітні дитину, місце реєстрації та стареньку бабусю, що була його опікуном та яка зараз потребує його допомоги.

Крім того, обвинувачений вказує, що прокурором не надано доказів щодо наявності обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину та наявності підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Зазначає, щодо порушення розумних строків.

До початку слухання справи, через канцелярію Харківського апеляційного суду, від прокурора у кримінальному провадженні та адвоката Семехи Д.Р. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відсутність сторін у справі, які повідомлені належним чином, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

При цьому, ч.1 ст.183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Апеляційний суд, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів у разі обрання його ОСОБА_1 ,не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ці ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину проти власності, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, а тому, з врахуванням покарання, яке загрожує ОСОБА_1 він може переховуватись від слідства та суду; незаконно впливати на потерпілу; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того колегія суддів враховує, що обвинувачений раніше неодноразово був засуджений за подібні злочини, однак висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний корисливий злочин з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, що зазнала нападу.

Даних щодо захворювань, які перешкоджають або унеможливлюють перебування ОСОБА_1 під вартою суду не надано.

Таким чином обставини, що відповідно до ст. 178 КПК України враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме: тяжкість покарання, що загрожує особі; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, яка носить формальний характер; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутація обвинуваченого ; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, безумовно свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися та не зменшилися, а застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків.

Колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами обвинуваченого щодо відсутності або втрати актуальності ризиків ч.1 ст.177 КПК України, в зв`язку з акцентуванням в апеляційній скарзі на тому факті, що прокурором не надано доказів, щодо скоєння ним кримінального правопорушення за ч.2 ст.187 КК України. Оскільки, ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів обвинуваченого щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Посилання обвинуваченого та той факт, що він має малолітню дитину, постійне місце реєстрації та на момент затримання офіційну роботу – не є підставою для зміни йому міри запобіжного заходу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції про необхідність дотримання судом вимог ч.5 ст.28 КПК України, згідно яких кримінальне провадження щодо особи, яка тримається від вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першої інстанції першочергово.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року, в частині щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – залишити без змін.

Звернути увагу Московського районного суду м. Харкова на недопустимість порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, передбачених ст.28 КПК України.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий –

Судді –