ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Черкаси

Справа № 708/94/21

Провадження № 22-ц/821/997/21

категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Єльцова В. О.

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Акцент Банк»;

представник позивача-адвокат Омельченко Євген Володимирович

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 29798,31 грн., зазначивши, що між АТ "Акцент-банк" та відповідачем 30.01.2020 року було укладено кредитний договір № б/н, де відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та Правилами надання послуг А-Банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Проте, відповідач порушив свої зобов`язання щодо щомісячного повернення кредитної заборгованості, передбаченої договором.

А тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 07.12.2020 року становить 29798,31 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 25048,27 грн., заборгованість за відсотками - 4750,04 грн., заборгованість за штрафами - 00,00 грн., а також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 березня 2021 року позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-банк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 січня 2020 року в розмірі 25048 (двадцять п`ять тисяч сорок вісім) гривень 27 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1907 (однієї тисячі дев`ятисот семи) гривень 94 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву про отримання кредиту, а відтак, відсутні підстави для того, щоб вважати Умови та правила надання банківських послуг, частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Проте, фактично отримані та використані позичальником кошти за тілом кредиту в сумі 25048,27 грн. в добровільному порядку АТ «Акцент Банк» не повернуті, а тому суд прийшов до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У квітні 2021 року представник АТ «Акцент-Банк» адвокат Омельченко Є.В. подав до апеляційного суду скаргу, в якій просив скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 березня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ «А-Банк» в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладені на сайті Банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти.

Крім того, посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником.

В даному випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку, як зазначив суд, а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що 30.01.2020 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання послуг А- Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг А-Банку відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, а також інших витрат відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим станом на 07.12.2020 року має заборгованість на суму 29798,31 грн., яка складається з:

- 25048 грн. 27 коп. - заборгованість за кредитом;

- 4750 грн. 04 коп. - заборгованість по відсотках.

Доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за кредитним договором від 30.01.2020 року, суду не надано.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ «Акцент Банк» підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту та відсотків за період з 30.01.2020 року по 07.12.2020 року.

Отже, предметом позовних вимог АТ «А-БАНК» є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC10073094549 від 30 січня 2020, в розмірі 29798,31 грн., з яких 25048,27 грн. - заборгованість за кредитом, 4750,04 грн. заборгованість по відсоткам.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «А-БАНК» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, розмір якої останнім не оскаржується.

Зважаючи на те, що позивач АТ «А-БАНК» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ «А-БАНК» у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду, виходячи із наступного.

Встановлено, що 30.01.2020 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, у якій заповнено графи лише особистих даних (а.с. 6).

Також у вказаній анкеті-заяві зазначено, що дана заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між сторонами договір про надання банківських послуг. Заявник ознайомилася, з договором про надання банківських послуг до його укладення, з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг, згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту Банка.

При цьому, зазначена Анкета-заява не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди - ст. 638 ЦК України.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі - ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

За статтями 526 та 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливостями договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначав банк.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30 січня 2020 року, посилався також на Витяг з Умов та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», «Правила користування платіжною карткою» і Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», які також викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору.

В Анкеті-заяві від 30 січня 2020 року зазначено, що ОСОБА_1 погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Матеріали справи не містять підписані відповідачем інші документи, що є обов`язковими складовими договору надання банківських послуг. Так, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, пред`явлені банком в додатку до позовної заяви, не містять підпису клієнту банку.

Водночас, в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту (а.с. 7), в якому визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штрафи за порушення строків платежів за будь-якими із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги, що даний споживчий паспорт діяв на час підписання відповідачем Анкети-зави від 30.01.2020 року, а тому безпідставно відхилив вказаний доказ.

Враховуючи викладене, суд у порушення вимог ст. 81 ЦК України не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.

Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Крім того, з виписки руху коштів за рахунком (а.с. 6 зворотна сторона) вбачається, що ОСОБА_1 отримав та використовував кредитні кошти, далі неодноразово порушував умови договору, бо не сплачував обов`язкові платежі у встановлені строки, що і стало підставою для нарахування заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З огляду на викладене, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані банком докази видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано, що є його, а не суду, процесуальним обов`язком, при тому, що відповідач до суду не з`явився і свої доводи не зазначив.

Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, ЦПК України суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем, зокрема анкеті-заяві та паспорту споживчого кредиту, які підписані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення відсотків за кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по відсоткам в розмірі - 4750,04 грн. за кредитним договором № SAMABWFC10073094549 від 30 січня 2020 року.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 285/3500/19.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволення вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, яке ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, до скасування та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення відсотків.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом першої інстанції стягнуто 1907 грн. судового збору за подачу позову.

Отже, стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» судовий збір в розмірі 3600,00 грн. (195,00 грн. - за подачу позовної заяви + 3405,00 грн. - за подачу апеляційної скарги, а всього 3600,00 грн.)

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича задовольнити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 березня 2021 року в частині відмови в стягненні заборгованості по відсоткам за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість по відсоткам за користування кредитом № SAMABWFC10073094549 від 30 січня 2020 року року в розмірі 4750 грн. та судові витрати сумі 3600,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий

Судді: