ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2010 р.                                                            Справа № 64/160-10

вх. № 4001/5-64

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Лісовал О.В. за довіреністю від 15.12.2009р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис - Юг", м. Київ;  

до  Підприємця ОСОБА_2, м. Харків;  

про стягнення 34972,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Підприємця ОСОБА_2 31216,23грн. суми основного боргу; 3756,21грн. пені; 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 349,72грн. державного мита. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору №163 від 26.08.2008р. укладеного сторонами, не своєчасно та не в повному обсязі розрахувався з позивачем за послуги по заправці автотранспорту.  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 квітня  2010 року  було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25 травня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області супровідним листом документи на виконання ухвали суду від 30.04.2010р.

01 червня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вх. №2384), в якому просить суд відкласти розгляд справи та разом з клопотанням надав документи на виконання ухвали суду від 30.04.2010р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 21.06.2010р.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови  господарського  суду  має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць, строк вирішення спору по справі 64/160-10 був продовжений до 28 липня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 06 липня 2010 року.

06 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку із частковим погашенням заборгованості відповідачем та необхідністю внесення змін до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2010р. розгляд справи було відкладено на 14 липня 2010 року.

14 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду зміни до позовної заяви, в яких просить суд, у зв"язку із частковою сплатою суми боргу у розмірі 2550,00грн., стягнути з відповідача 28610,23грн. основного боргу, 3756,21грн. пені, судові витрати покласти на відповідача. Разом із заявою позивач надав докази часткової сплати (виписки банку) для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги із урахуванням заяви від 14.07.2010р.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (позивач) та Підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) 26 серпня 2008 року був укладений договір № 163. Згідно умов цього Договору позивач зобов'язався надати відповідачу послуги - заправка автотранспорту дизильним пальним на автозаправочних станціях, розташованих в межа території України, при пред'явленні пластикових карток, а відповідач зобов'язався проводити оплату наданих послуг.

На виконання умов Договору передбачених п. 2.1.1, позивач передав, а відповідач прийняв в користування пластикові картки, за якими відповідачу надавалися послуги по заправці автотранспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № НОМЕР_2 від 30.09.2008 року та НОМЕР_3 від 31.10.2008 року відповідачу були надані послуги по заправці його автортранспорту дизельним пальним на АЗС у кількості 10187 (десять тисяч сто вісімдесят сім) літрів на загальну суму 67137,73грн.

Згідно Протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками, до договору №163 від 26.08.2008р., від 26.08.2008р., а саме п.2, було встановлено, що строк оплати - кредитування 8 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

З актів прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків НОМЕР_2 від 30.09.2008 року та НОМЕР_3 від 31.10.2008 року вбачається, що рахунки-фактури отримані відповідачем своєвчасно.

Отже, позивач свої обов"язки по договору № 163 від 26.08.2008 року виконав, проте відповідач свої обов"язки виконав частково, сплативши позивачу 35977,50грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 31160,23грн.  

Зважаючи на те, що з поданих виписок банку вбачається, що відповідач сплатив позивачу ще 2550,00грн. 27.04.2010р., а позивач звернувся до суду із позовною заявою 28.04.2010р., суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, як безпідставно заявлених.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення  боргу у сумі  28610,23грн. правомірні та обгрунтовані та такі, що не спростовані відповідачем, суд задовільняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до п. 4.2, у разі порушення термінів розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який вона сплачується, від суми платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3756,21грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, суд покладає судові на сторін витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України,  ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис - Юг" (03028, м. Київ, проспект Науки, 41, оф.442, код ЄДРПОУ 31745725, п/р 260063257001, в ВАТ „АГРОКОМБАНК", м. Київ, МФО 322302) 28610,23грн. основного боргу та 3756,21грн. пені; 218,41грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 323,66грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні  заявлених до стягнення 2550,00грн. основного боргу.

Суддя                                                                              

Повний текст рішення підписаний 16 липня 2010 року.