ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2010 р.                                                            Справа № 64/212-10

вх. № 5838/5-64

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;  відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 06.05.2010р.;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків;  

до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;  

про стягнення 132950,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  суму боргу у розмірі 132935,00грн., 1329,35грн. державного мита та 236, 00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не розрахувався за товар, що був поставлений йому позивачем на виконання укладеного між сторонами договору поставки від 01.03.2010р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 червня 2010 року  було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

13 липня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх.№15362), в якому відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем та зазначає, що проти задоволення позову не заперечує.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

01   березня  2010 року  між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  (позивач)  та  Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) було укладено Договір поставки. Відповідно до п.1.1. договору, постачальник (позивач) зобов"язався поставляти покупцю (відповідач) та передавати у його власність куртки шкіряні жіночі та чоловічі (товар) протягом 30-ти днів з дня підписання цього договору, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар (куртки шкіряні жіночі та чоловічі) на загальну суму 132935,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме Актом приймання-передачі від 10.03.2010р. (Додаток №1 до договору поставки від 01.03.2010р., а.с.10).

Відповідно до п. 3.1. Договору, покупець здійснює оплату вартості поставленого товару на протязі 30 (тридцяти календарних днів) з дати поставки товару, що оформляєься актом прймання-передачі товарів.

Датою поставки товару є дата підписання акту приймання-передачі товару між сторонами, який був підписаний 10.03.2010 р. (п. 3.2. Договору).

Згідно із п. 4.2. Договору постачальник визнається таким, що передав товар, а покупець таким, що прийняв з моменту підписання Акту приймання-передачі товару до цього Договору. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару (п. 4.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору (строк оплати поставленого товару закінчився 10.04.2010р.) покупець своє грошове зобов'язання не виконав і не сплатив борг у сумі 132935,00грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач вручив відповідачеві 30 квітня 2010 року претензію №1, з пропозицією сплатити суму боргу до 01.06.2010р., проте відповідач вартість отриманого товару не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась сума заборгованості у розмірі 132935,00грн.  

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).  

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги визнані відповідачем, те, що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи й правомірні, суд задовільняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 132950,00грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, судові витрати у даній справі суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України,  ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49,  ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_3 від 09.09.2002р.) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2, Свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_4 від 18.09.2002р.) суму боргу у розмірі 132935,00грн., 1329,35грн. державного мита та 236, 00грн. витрат на інформаційно-технічне заюезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 

Повний текст рішення підписаний 15 липня 2010 року.