ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-2075/10/1970
"02" липня 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Баб’юка П.М.
при секретарі Михайловській Н.В.
за участю:
представників позивача - Базилевській І.В., Гафтко Н.Л.;
представника відповідача –Пясецькій О.Б.;
представник третьої особи –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Почаївська фабрика «Іква», третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Кременецький районний центр зайнятості
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
ВСТАНОВИВ:
Тернопільське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Почаївська фабрика «Іква»(далі - товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 7 877,86 грн. посилаючись на те, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який для вказаного товариства становить 3 особи. В такому випадку відповідач зобов’язаний був до 15.04.2010 року самостійно сплатити адміністративно –господарські санкції в сумі 7 749,99 грн. У зв’язку з тим, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі –Закону України) і в добровільному порядку не сплатив адміністративно - господарські санкції, йому було нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, в сумі 127,87 грн., яка також не сплачена.
В суді представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві. Зазначила, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відповідно до частини 1 статті 20 Закону України - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Представник відповідача проти стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені заперечила та вказала, що товариство вжило усіх передбачених чинним законодавством заходів для забезпечення працевлаштування на підприємстві інвалідів: створило 4 робочих місця для інвалідів, щомісячно подавало в Кременецький районний центр зайнятості звіти про наявність вакансій та надіслало листи до районного управління праці та соціального захисту населення, Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та районного центру зайнятості з проханням направити для працевлаштування на підприємство інвалідів. Безпосередньо до товариства інваліди для працевлаштування не звертались.
Крім цього, представник відповідача зазначила, що товариство по суті (виду діяльності) є швейною фабрикою, вакансій на адміністративні посади немає, а тому, відповідачем створено 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів за професією швея.
Представник третьої особи –Кременецького районного центру зайнятості в суд не з’явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши думку представників позивача та відповідача, враховуючи, що Кременецьким районним центром зайнятості виконано вимоги ухвали суду від 09.06.2010р. та надано необхідні документи для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи вважає, що вказаний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення „Про Фонд соціального захисту інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 (із змінами та доповненнями), є урядовим органом державного управління і на нього покладено завдання щодо здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон України), сприяння створенню таких робочих місць та здійснення контролю за сплатою підприємствами адміністративно-господарських санкцій і пені.
Згідно з даними поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, середньооблікова чисельність його штатних працівників у 2009 році становила 72 особи, тобто, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3 особи.
З розрахунку даних вказаного звіту про зайнятість інвалідів середньорічна зарплата на підприємстві становить 2583,33 грн. Таким чином, за три робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами в 2009 році, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано відповідачу 7749,99 грн. адміністративно-господарських санкцій, які відповідач зобов’язаний був до 15.04.2010 року самостійно сплатити.
Крім цього, за несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожен календарний день прострочення (в даному випадку 55 днів) в сумі 127,87 грн.
Порядок встановлення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів передбачено ст. 19 Закону України, відповідно до якої для підприємств та фізичних осіб встановлюється норматив місць в розмірі 4-х відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості, що передбачено ч.1 ст.18 Закону України.
Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обов’язок по працевлаштуванню інвалідів покладається як на роботодавців, так і на відповідні державні органи.
При цьому суд враховує те, що обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на виконання вимог законодавства відповідач наказом від 03.01.2010р. №13 створив 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, щомісячно направляв до Кременецького районного центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, а також, надіслав листи до районного управління праці та соціального захисту населення, Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та районного центру зайнятості з проханням направити для працевлаштування на підприємство інвалідів.
Проте, вказані робочі місця залишились вакантними у зв'язку з відмовою двох осіб від запропонованої роботи, що підтверджується листом Кременецького районного центру зайнятості від 22.06.2010р. № 03/31, а згідно пояснень представника відповідача - безпосередньо до товариства інваліди для працевлаштування не звертались.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів, не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У зв'язку з тим, що товариством здійснено передбачених законодавством заходів для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та недопущення господарського правопорушення у діях відповідача відсутній склад правопорушення, а відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування чи за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись на нього не може бути покладена.
Таку ж позицію, у постанові від 02.02.2010р. (справа №10/03) по подібній справі, зайняла Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад" за винятковими обставинами по справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Каскад»про стягнення коштів.
Враховуючи наведене, у задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Почаївська фабрика «Іква»адміністративно-господарських санкцій та пені слід відмовити.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст. ст. 70, 71, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 18, 18-1, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У позові Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Почаївська фабрика «Іква», третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Кременецький районний центр зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені –відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги у порядок і строк, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
/В повному обсязі постанова виготовлена 05 липня 2010р./
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.