Єдиний унікальний номер 243/1705/21

Номер провадження 22-ц/804/2140/21

Головуючий в І інстанції Пронін С.Г. Єдиний унікальний номер 243/1705/21

Доповідач - Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/2140/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Папоян В.В.

суддів Азевича В.Б., Корчистої О.І.,

за участю секретаря Гладуха О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, (головуючий у 1 інстанції суддя Пронін С.Г., повний текст рішення складено 31 травня 2021 року)

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з травня 2009 року по листопад 2009 року сторони перебували у фактично шлюбних відносинах, під час яких у них народилась спільна дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитини, відповідач відмовився від реєстрації батьком дитини, адже у нього була інша родина, тому запис про батька доньки було зроблено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідач періодично спілкувався з дитиною та надавав матеріальну допомогу, однак починаючі з 2016 року, коли дочка пішла до школи, перестав цікавитися її життям, не брав участі у її навчанні та вихованні. Матеріальну допомогу та подарунки для дочки став надавати тільки на зустрічах з нею у м.Харкові, колі дитина перебувала там під час шкільних екскурсій, систематичної матеріальної допомоги не надає. Відповідач не несе інших витрат на лікування, оздоровлення та розвиток здібностей дитини.

У зв`язку з наведеним просила визнати ОСОБА_1 батьком її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто щомісячно з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Частково не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду частині стягнення з нього аліментів скасувати та ухвалити нове. Стягнути з нього аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.05.2021 року до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявності у нього на утриманні інших двох дітей, а саме ОСОБА_4 , яка навчається у першому класі Харківської гімназії, та ОСОБА_5 , який є студентом першого курсу у Харківському національному економічному університеті ім.С.Кузнеця за рахунок фізичної особи. Стягнення аліментів у розмірі 1/4 від його доходу суттєво погіршить матеріальний стан його сім`ї та не забезпечить достатнього розвитку інших його дітей.

Також зазначив, що суд першої інстанції помилково стягнув аліменти починаючи з 24.02.2021 року, оскільки у позовній заяві зазначене клопотання про стягнення з нього аліментів з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Позивачкою було надано відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просила рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначила, що суд першої інстанції проаналізував усі обставини справи та дав їм належну оцінку. Вимоги процесуального законодавства, у тому числі ч.2 ст. 376 ЦПК України, порушені не були. Крім того, у зв`язку з тим, що донька хворіє, позивачка вимушена постійно нести значні витрати на обстеження та лікування. Відповідач не приймає жодної участь у витратах на лікування.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_2 . Апеляційний суд про причини неявки у судове засідання остання не повідомила і відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що вона не з`явилась у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст..130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Статтею 131 ЦПК України визначено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. (ч.2 ст.131 ЦПК)

Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 , яка була направлена на останню відому адресу відповідача повернута у зв`язку з відсутнію адресата за вказаною адресою.

Враховуючі, що ОСОБА_1 заяв про зміну місця проживання або місцезнаходження до суду не надавав, то останній відповідно до ст.. 131 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Відповідачем оскаржується судове рішення лише у частині розміру аліментів, що підлягають стягненню, в іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст..180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що сторони фактично перебували у шлюбних відносинах та мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтвом про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м.Слов`янськ Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_2 . Відомості про батька записані зі слів позивача, таким чином запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Розглядаючи справу по суті суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У даній частині рішення сторонами не оскаржено.

Відповідно до довідки про склад сім`ї №1 від 29.01.2021 року, виданої житлово-будівельним кооперативом «Маяк», за адресою АДРЕСА_1 проживають 2 особи - ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 .

Згідно з випискою з медичної карти № 12406 ОСОБА_3 з 10.08.2020 року по 12.08.2020 року перебувала на лікуванні у Регіональному центрі дитячої імунології з діагнозом лейкемоїдная реакція лімфоцитарного типу

Відповідно до виписки з медичної картки хворого ОСОБА_3 вона з 08.07.2021 року по 10.07.2021 року проходила лікування у Регіональному центрі дитячої імунології м. Харкова з діагнозом мієлодипластичний синдром.

З копії свідоцтва про одруження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління міста Харкова убачається, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 з 20 квітня 2002 року.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Московським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління міста Харкова, серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_8 .

З інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою №51 від 07.04.2021 року ОСОБА_4 навчається в Харківській гімназії №55 в 1-А класі.

Та згідно з довідкою №143/20 від 08.04.2021 року ОСОБА_5 є студентом першого курсу Харківського національного економічного університету ім. Кузнеця денної форми навчання. Закінчує навчання 30.06.2024 року.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 та відповідно до ст. 180 СК України зобов`язав утримувати дитину. Визначаючі розмір аліментів суд дійшов до висновку виходив, що 1/4 його доходу відповідає мінімальному гарантованому розміру аліментів на утримання дитини та не призведе до погіршення майнового становища платника аліментів порівняно із майновим становищем одержувача таких аліментів.

Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком у повному обсязі з наступних підстав.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно зі частиною першою статті 181 СК способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006 року, № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року N 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Отже, вказаним законом визначено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів, що є встановленою законом гарантією на забезпечення інтересів дитини. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача апеляційний суд враховує відповідно до вимог ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З матеріалів справи убачається, що на утриманні відповідача ОСОБА_1 , окрім ОСОБА_3 , перебувають також неповнолітня донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 , якому виповнилося 18 років, однак який продовжує навчання у вищому навчальному закладі на денній формі навчання на контрактній основі.

Але суд першої інстанції не надав свою оцінку зазначеним обставинам, хоча вони є такими, що безпосередньо випливають на розмір аліментів, який можливо встановити до стягнення.

За таких обставин, рішення суду підлягає зміні у частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача апеляційний суд враховує відповідно до вимог ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Апеляційний суд відхиляє довід відзиву на апеляційну скаргу стосовно того, що дитина ОСОБА_3 хворіє та потребує матеріальних витрат, адже ця обставина є підставою для звернення з окремим позовом про стягнення додаткових витрат на дитину згідно ст. 185 СК України.

При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості стягнення аліментів починаючи з дати подання позову, тобто з 24.02.2021 року, оскільки зазначене відповідає ст. 191 СК України, згідно якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від пред`явлення позову.

Стаття 3 Конвенції про права дитини визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позивачка, звертаючись до суду, зазначила розмір аліментів, що підлягає стягненню, та суд першої інстанції не вийшов за межі цих вимог.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає зміні із зазначенням розміру аліментів у вигляді 1/6 частини від усіх видів доходу відповідача, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Задовольняючі частково апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та того, що позивач звільнена від сплати судового збору за п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне компенсувати відповідачу 1362 грн судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги за рахунок Держави.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2021 року задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2021 року змінити, виклавши третій абзац його резолютивної частини у наступній редакції:

«Стягувати щомісячно зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_1 1362 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, за рахунок Держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня постановлення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

В.Б. Азевич

О.І. Корчиста

Повний текст постанови складено 18 серпня 2021 року

Суддя-доповідач В.В. Папоян