РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Колоса С.С.
суддів: Вавшка В. С., Іващука В. А.
при секретарі: Черепанової В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Тиврівському районі про зобов"язання провести перерахунок призначеної пенсії та стягнення недоплаченої пенсії за апеляційною скаргою представника управління Пенсійного фонду України у Тиврівському районі на постанову Тиврівського районного суду 2 квітня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
Постановою Тиврівського районного суду від 2 квітня 2010 року зазначений позов задоволено частково .
Зобов"язано управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_5, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильсської катастрофи 1 категорії та інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов"язано з виконанням службових обов"язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ЗУ " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком .
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у Тиврівському районі на користь ОСОБА_5 недоплачену пенсію за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 27 636 гривень .
У апеляційній скарзі представник управління просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на недотримання норм матеріального права та порушення норм процесуального права .
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав .
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань .
Відповідно до ст. 49 ЗУ " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді : а) державної пенсії ; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію .
Статтями 50 та 54 цього ж Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров"ю .
Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка відповідно до ст. 28 зазначеного Закону встановлюється за правилами та у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність .
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що положення ст. 28 ч. 3 ЗУ " Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування " щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї ж статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини ( мінімального розміру пенсії за віком ) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов"язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком .
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 ЗУ " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком .
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи .
Даючи оцінку вище зазначеному, суд першої інстанції обгрунтовано зобов"язав управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії ОСОБА_5 у визначеному законами розмірі .
Однак, суд безпідставно вдався до відповідних перерахунків розміру пенсії позивачу та стягнув 27 636 гривень, усупереч тому, що ці обов"язки, відповідно до положень ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 58 ЗУ " Про загальнообов"язкове пенсійне страхування ", покладаються виключно на органи Пенсійного фонду України .
Сума вказаної вище різниці пенсії має бути нарахована тим органом, на який покладено Законом обов"язок проводити відповідні нарахування пенсій. Отже в цій частині судове рішення не може залишатися в силі, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального права .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з зазначених підстав .
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України у Тиврівському районі - задовольнити частково .
Постанову Тиврівського районного суду від 2 квітня 2010 року - змінити. Виключити з резолютивної частини абзац 2 .
Абзац 3 резолютивної частини після слів " Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування " доповнити словами " за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року " .
В іншій частині постанову суду залишити без змін .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України .
Судді:
З оригіналом згідно :