УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -2492/010                   Головуючий у суді 1-ї інстанції:   Охрімчук І.Г.

Категорія 39                                           Доповідач: Рафальська І.М.

                                                     У Х В А Л А

                                                             Іменем України

16 червня 2010 року  колегія суддів  судової палати в цивільних справах    апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

    суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

    при секретарі  Пюрі Г.В.,

    з участю сторін, третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Олевського райсуду Житомирської області від 13 квітня 2010 року,

                                                             в   с т а н о в и л а :

      У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначав, що 28.12.2009р. під час слухання цивільної справи в залі суду, його було звинувачено у злочині; на його слова „даремно витрачаються кошти народу”, державний службовець ОСОБА_3 публічно заявив йому: „Ті, що Ви вкрали!”, чим поширив щодо нього неправдиву інформацію. Дане звинувачення відповідача не відповідає дійсності, зачіпає його честь, гідність, ділову репутацію, тобто порушує його особисті немайнові права. Вважає, що відповідач повинен спростувати неправдиві відомості способом, яким поширив їх; крім того, просив стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування моральної шкоди 46000 грн. та на відшкодування матеріальної шкоди /кошти, затрачені на лікування/ 25 грн.15 коп.

    Рішенням Олевського райсуду Житомирської області від 13 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

    У апеляційній скарзі позивач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його  незаконним, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги; посилається на порушення райсудом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи і судом не дана належна оцінка доказам по справі.

    Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 28.12.2009р. приймав участь у судовому засіданні по розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфору” про стягнення заробітної плати   як представник відповідача ,  а ОСОБА_3 приймав участь у розгляді цієї справи як представник позивачки  /а.с.44-45/.

    Під час слухання згаданої справи під час розгляду клопотань ОСОБА_2 було наголошено на тому, що ОСОБА_3 приймає участь в судовому засіданні, а не здійснює при цьому свої безпосередні обов’язки як інспектора екологічної інспекції, внаслідок чого витрачаються кошти народу. Під час відповіді на зазначену репліку ОСОБА_2     ОСОБА_3 висловив міркування щодо витрачання коштів народу, маючи на увазі ті кошти, які підприємство не виплачує працівникам і таким чином вчиняє їх привласнення.     З матеріалів справи, зокрема, листа територіальної державної інспекції праці у Житомирській області, рішень судів про стягнення заробітної плати з ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфору”  видно,   заборгованість по зарплаті у підприємства дійсно існувала.

     Згідно п.19 постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року,  відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності /на відміну від перевірки істинності фактів/.

       Суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач ОСОБА_3                       / як представник   позивачки   представнику підприємства  по вищезгаданій цивільній справі/  висловив  припущення, правдивість якого не може бути  піддана перевірці, і таке припущення не може вважатися недостовірною інформацією.  

      За таких обставин райсуд прийшов до правильного висновку, що позов в частині захисту честі, гідності і ділової репутації не підлягає до задоволення, оскільки обставини поширення відповідачем недостовірної інформації стосовно того, що позивач вчинив викрадення коштів,  не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а у зв’язку з наведеним  відмовив також у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди.

    Доводи апеляційної скарги  висновків суду не спростовують.

    Підстав для скасування рішення  райсуду немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів

                                                                   у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.  

    Рішення Олевського райсуду Житомирської області від 13 квітня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України  протягом двох місяців.

Головуючий:                                                                          

Судді: