УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -2520/10                   Головуючий у суді 1-ї інстанції:   Замега І.І.

Категорія 31                                           Доповідач: Рафальська І.М.

                                                        У Х В А Л А

                                                              Іменем України

16 червня 2010 року  колегія суддів  судової палати в цивільних справах    апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

    суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

    при секретарі  Пюрі Г.В.,

    з участю сторін, їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування  шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Любарського райсуду Житомирської області від 29 березня 2010 року в частині відшкодування   моральної шкоди,

                                                               в   с т а н о в и л а :

      У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначав, що 10.02.2009р. близько 19 год. 30хв.,  відповідач ОСОБА_3, рухаючись на велосипеді марки „Славутич”,  в темну пору доби, без ввімкненої фари, зустрічною смугою руху по вул. Центральній у с.Семенівка Любарського району Житомирської області, біля житлового будинку № 12, допустивши порушення Правил дорожнього руху, вчинив наїзд на нього, в той час як він рухався на велосипеді марки „Україна” назустріч по своїй смузі руху.

    Внаслідок наїзду він отримав закритий перелом правої ключиці, що згідно висновку судмедекспертизи відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

    Відносно відповідача була порушена кримінальна справа за ст.128 КК України, його визнано винним  у скоєнні злочину. Але провадження в кримінальній справі було закрито з передачею відповідача на поруки.

    Діями відповідача йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі 4142 грн.81 коп.  та моральна шкода в сумі 1000 грн.; ці суми  просив стягнути з відповідача.

    Рішенням Любарського райсуду Житомирської області від 29 березня 2010 року позов задоволено частково.

    Стягнуто з відповідача на користь позивача 2674 грн. завданих матеріальних збитків та 5000 грн. моральної шкоди, разом 7674 грн.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

    Стягнуто з відповідача в доход держави 301 грн. судового збору та 120 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    У апеляційній скарзі відповідач просить рішення райсуду змінити в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши розмір стягнення із 5000 грн. до 1500грн.; посилається на те, що вина у зіткненні велосипедів є не тільки його, але й позивача, він також отримав тілесні ушкодження, про що свідчить висновок експерта № 58, який є в справі, а суд цьому доказу ніякої оцінки не дав.

    Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Постановою Любарського райсуду Житомирської області по кримінальній справі № 1-81/09 від 26 серпня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України та провадження в справі закрито з передачею відповідача на поруки трудового колективу працівників Великоволицької загальноосвітньої школи 1-П ступенів Любарського району Житомирської області. Так, у цій постанові зазначено, що 10 лютого 2009 року відповідач, керуючи велосипедом „Славутич” /в темну пору доби, без ввімкненої фари, по зустрічній смузі руху/ порушив правила дорожнього руху /п.п.1.3, 6.2, 6.3,6.7/ і з необережності допустив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_2, /який рухався  на велосипеді „Україна” йому назустріч, по своїй смузі руху/, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, що відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, яке не являється небезпечним для життя.

    Діями відповідача позивачу заподіяна матеріальна шкода, на відшкодування якої райсуд стягнув 2674 грн.,   і в цій частині рішення райсуду не оскаржується.

    Із довідки Житомирської обласної клінічної лікарні № 1131, виданої в травні 2009р./а.с.14/ видно, що ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в ортопедичному відділенні цієї лікарні з 11 по 23 лютого 2009р./12 ліжко-днів/.

    Крім того, з виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 196-46 /а.с.13/ вбачається, що  з 15 по 22 вересня 2009р. він перебував на стаціонарному лікуванні, і йому була проведена операція по видаленню металевих фіксаторів з правої ключиці /а.с.13/.

    За вищенаведених обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди,  правильно врахував обсяг моральних та фізичних страждань, яких зазнав потерпілий, тривалий час його лікування, те, що злочин вчинений відповідачем з необережності  і, врахувавши ступінь цих страждань, вірно визначив розмір на відшкодування причиненої моральної шкоди  - 5000грн.

    Посилання апелянта на те,  що у заподіянні шкоди є і вина позивача,  суд до уваги не бере,  оскільки щодо цього відсутні належні докази.

    Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.

    В частині відшкодування матеріальної шкоди рішення не оскаржено, а тому  в цій частині  не переглядається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів

                                                                   у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.  

    Рішення Любарського райсуду Житомирської області від 29 березня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України  протягом двох місяців.

Головуючий:                                                                          

Судді: