УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛИЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Малахової Н.М.
суддів: Жизневської А.В.
Матюшенка І.В.
при секретарі
судового засідання Жовновській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У січні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 29950 грн. 61 коп. на відшкодування відновлювального ремонту належного йому автомобіля, 300 грн. за послуги евакуатора та 480 грн. вартості експертного дослідження. З ОСОБА_5 просив стягнути на його користь 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що 29.12.2009 року з вини ОСОБА_5, який керував автомобілем, якій на праві власності належить ОСОБА_4 сталася ДТП, внаслідок якої зазнав пошкоджень належний йому автомобіль.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14.05.2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 300 грн. витрат на правову допомогу, 8 грн.50 коп. витрат по оплаті держмита, 37 грн. 50 коп. витрат по оплаті ІТЗ. У задоволені решти позову відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволені позову про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на його користь 8550 грн. 61 коп. витрат на ремонт автомобіля, 300 грн. витрат на евакуацію автомобіля, 480 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, судові витрати та витрати на надання правової допомоги. Зазначає, що відмовляючи у задоволені позову, суд не з’ясував чи перебував автомобіль у правомірному володінні у ОСОБА_5 На думку ОСОБА_3, відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду повинна нести ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_5 не надав суду першій інстанції документів на підставі яких володів транспортним засобом.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що 29.12.2009 року о 20 годині на вул. Котовського в м. Житомирі сталася ДТП з вини ОСОБА_5, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 20.01.2009 року ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди складає 29950 грн. 61 коп., з них 21400 грн. відшкодовано позивачу страховою компанією.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні правовідносини регулюються ст. 1187, 1194 ЦК України та, що на користь позивача підлягає стягненню шкода, яка не була відшкодована в повному обсязі страховою виплатою.
Згідно позовних вимог позивач просив відшкодувати заподіяну йому матеріальну шкоду з власника транспортного засобу - ОСОБА_4, а моральну шкоду з особи, яка керувала транспортним засобом –ОСОБА_5
З положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України слідує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до положень ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З оглянутої у суді апеляційної інстанції адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_5 правомірно володів автомобілем, власником якого є ОСОБА_4, та, використовуючи цей автомобіль вчинив ДТП, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Тому, суд першої інстанції правильно визначив, що матеріальну шкоду повинна відшкодувати не власниця автомобіля, оскільки відсутня її вина в скоєні ДТП, а винна особа, а саме ОСОБА_5 – володілець джерела підвищеної небезпеки.
З огляду на вище наведене, рішення суду в частині відмови у задоволені позову до ОСОБА_4 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Позивач не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до володільця джерела підвищеної небезпеки.
У решті рішення не оскаржується.
Керуючись ст. ст.303, 305, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення із цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді
________________________________________________________________
Справа № 22 ц/ 3409/10 Головуючий у суді 1-ї інст. Шелепа А.А.
Категорія 30 Доповідач Малахова Н.М.