=
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Малахової Н.М.
суддів: Жизневської А.В.
Матюшенка І.В.
при секретарі
судового засідання Жовновській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Лучанківської сільської ради, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Лучанківської сільської ради про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 28.09.2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а саме, що останній є її батьком. У решті позову відмовлено за безпідставністю.
Позов ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_12 та ОСОБА_7, а саме, що він є її батьком. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку розміром 0,85 га, із них : 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0, 60 га для ведення особистого підсобного господарства, яка рішенням 10 сесії 21 скликання Лучанківської сільської ради від 01.07.1993 року була передана в приватну власність ОСОБА_6
У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд. Посилається на те, що відмовляючи їй у задоволені решти позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що вона фактично прийняла спадщину після смерті батька, оскільки взяла собі деякі невеликі речі, допомагала брату по господарству, який залишився проживати в господарстві один після смерті батька. Крім того, вказує, що на день смерті батька вона мала пенсійний вік, тому має право на обов’язкову долю у майні.
Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, який все належне йому майно заповів своєму сину ОСОБА_7 Після смерті батька ОСОБА_7 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки на день смерті батька та до дня своєї смерті проживав у спадковому будинку.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_3 досягла пенсійного віку, тобто була непрацездатною.
У відповідності до положень ст. 535 ЦК України (1963 р.) неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця, а також непрацездатні дружина, батьки і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов’язкова частка). При визначенні розміру обов’язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.
ОСОБА_3 мала право на обов’язкову частку у спадщині, але не проживала разом із спадкодавцем на день його смерті, заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подала, тому вона у відповідності до положень ст. 549 ЦК України (1963 р.) повинна була довести, що протягом вказаного строку фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволені позову щодо встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно після смерті батька, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цей факт не знайшов свого підтвердження, оскільки позивачка не вчинила будь-яких дій, які свідчили б про прийняття нею спадщини.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на обґрунтованість прийнятого в цій частині рішення суду, оскільки з пояснень ОСОБА_3 в суді першої інстанції слідує, що вона ніяких речей після смерті батька не забирала з будинку, допомагала брату, який проживав один, грошима та продуктами харчування. Суд дав належну оцінку цим її поясненням та поясненням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та дійшов правильного висновку, що вчинені апелянтом дії були направлені на допомогу в побуті брату фінансами та продуктами харчування. Такі пояснення позивачка дала і в суді апеляційної інстанції. Крім того, на підтвердження доводів апеляційної скарги, що вона забрала собі належні її батьку документи, жодних доказів суду не надала.
Рішення в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
В іншій частині рішення не оскаржується, тому у відповідності до положень ст. 303 ЦПК України судом не перевіряється.
Керуючись ст. ст.303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 вересня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді
Справа № 22 ц /3660 Головуючий у суді 1-ї інст. Гришковець А.Л.
Категорія 37 Доповідач-суддя Малахова Н.М.