Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2223 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції –Льон С.М.
Категорія –27 Доповідач – Потапенко В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді – Черненко В.В.
Суддів – Кодрула М.А., Потапенка В.І.
при секретарі – Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Автомир» та акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» про визнання недійсним кредитного договору з моменту укладення , -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до приватного підприємства «Автомир» та акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» про визнання недійсним кредитного договору з моменту укладення. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 лютого 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав. Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2006 року між АТ «Індустріально-експортний банк» та приватним підприємством «Автомир» , в особі директора ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 6/2006/юр, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 572000 грн., а позичальник зобов’язався повертати кредит частками в обсязі відповідно до графіку погашення кредиту та сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі 22% річних та порядку, відповідно до умов договору , але у всякому
2
випадку повернути кредит в повному обсязі не пізніше 15.01.2009 року. Пунктами 5.4 та 5.9 Статуту ПП «Автомир» , зареєстрованого реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради за № 08297 –ПП-1 від 30 вересня 2003 року визначено виконавчий орган підприємства , яким є дирекція в особі директора. Дирекція підприємства вирішує усі питання діяльності , за виключенням тих питань, які відносяться до виключної компетенції засновника. Директор має право без доручення виконувати дії від імені підприємства. Виходячи з встановлених обставин справи , з посиланням на ст.ст. 97, 99, 203, 215 ЦК України , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому суд зазначив, що п.5.6 Статуту визначена виняткова компетенція засновника підприємства і прийняття рішення про укладення договору кредиту не відносить до виключної компетенції засновника, а віднесено до компетенції директора. Також судом зроблено висновок, що ОСОБА_1Г не належить право оскарження кредитного договору, оскільки він укладений між двома юридичними особами і його особисті права та інтереси оспорюваних договором не порушуються. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного. Питання , які відносяться до виключної компетенції засновника підприємства чітко визначено у п.5.6 Статуту ПП «Автомир» . Пунктом 5.7 Статуту підприємства визначено , що дирекція підприємства вирішує всі питання діяльності, за виключенням тих питань, які відносяться до компетенції Засновника. Рішенням засновника ПП «Автомир» від 25.09.2003 року директором ЧП «Автомир» призначений ОСОБА_2 ( ас. 34) Згоди засновника на укладення договору кредиту від імені підприємства Статут ПП «Автомир» не передбачає, рішень , обов’язкових для виконання Засновником, директор підприємства не приймав. Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не грунтуються на вимогах та побудовані на припущеннях. Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – суддя
Судді :