Апеляційний суд Кіровоградської області                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Справа № 22-3500/ 2010                                                                        Головуючий у 1 інстанції – Адаменко І. М.

Категорія - 57                                                                                       Доповідач -  Бубличенко В.П.

У Х В А Л А

Іменем  України

02 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

           головуючої судді     -   Бубличенко В.П.

           суддів                        -   Фомічова С.Є.

                                                  Сукач Т.О.

           при секретарі           -    Салабай М.В.                                                                                              

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і компенсації за порушення строку її виплати за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2010 року і

в с т а н о в и л а :

    Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

    Суд визнав дії управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними і зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та різниці, яка буда виплачена у цей період, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

    У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду  про зобов’язання здійснити позивачці перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни скасувати і ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

    Позивачкою постанова суду першої інстанції не оскаржена.

    Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення у визначених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.

    Встановлено, що позивачка відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набула статусу дитини війни.

    Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.

У період з 2007 по 2008 роки управлінням Пенсійного фонду їй не нараховувалися кошти, передбачені ст.6  Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи наведене, суд обгрунтовано зобов’язав  управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 зазначені кошти за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року,   виходячи з того, що рішеннями Конституційного  Суду України  №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Правильною є постанова суду і в частині відмови у перерахунку і виплаті підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік.

Згідно Прикінцевих положень зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року. Проте, пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України від 19 січня 2006 року були внесені зміни до Державного бюджету на 2006 рік, згідно з якими п.17 ст.77 Закону виключено, а новою редакцією ст.110 Закону встановлено, що пільги дітям війни запроваджуються  у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному  Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

В зв’язку з тим, що протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пільги для дітей війни не було запроваджено, тому у суду не було передбачених законом підстав для задоволення вимог про перерахунок і виплату підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік.

Не ґрунтуються на законі і вимоги позову про нарахування компенсації за порушення строку виплати підвищення до пенсії, оскільки  статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв’язку з порушенням строки їх виплати» передбачена компенсація громадянам втрати частини доходів (зокрема, пенсії), які нараховані, але не виплачені.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Наведене свідчить, що компенсація виплачується в разі несвоєчасної виплати нарахованої суми пенсії, тоді як позивачці підвищення до пенсії не нараховувалося.

У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду посилається на те, що розмір підвищення до пенсії дітям війни не може бути визначений виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма застосовується тільки для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.

З такими доводами не можна погодитися, зважаючи на те, що розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Також не можуть бути визнані обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо відмови у позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни, оскільки реалізація особою права, пов’язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.

Постанова суду відповідає обставинам справи на вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вони не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області відхилити.

Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2010 року залишити без змін.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може

бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

  Головуюча

Судді