АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3176 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Суркова В.П.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“15” липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В
Суддів : Денисенко Т.С.
Подліянової Г.С.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “03” лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом
ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності неправомірною та спонукання до виконання певних дій.
В обґрунтування позову зазначав, що він має статус „дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про соціальний захист дітей війни” і на підставі ст. 6 зазначеного закону має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка в повному обсязі йому не виплачувалась.
Посилаючись на порушення відповідачем його прав, позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його права на 30 % підвищення його пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, передбаченого ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, зобов’язати відповідача провести перерахунок його пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до чинного часу з урахуванням підвищення її на 30 % від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язавши сплатити недоплачену суму за вказаний період з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення та поновити строк позовної давності, оскільки він був пропущений з поважної причини.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2009 по 03.02.2010 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 03 лютого 2010 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_4 доплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись частково з постановою суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати в частині відмови в позовних вимогах за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, задовольнивши його позовні вимоги, а саме визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його права на 30 % підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, передбаченого ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Справа прийнята до розгляду апеляційним судом Запорізької області в порядку цивільного судочинства у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» N 1691-VI від 18.02.2010.
Цим Законом внесено зміни до ст. 15 ЦПК України, що визначає компетенцію судів загальної юрисдикції, яка розглядають справи в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що, задовольняючі позовні вимоги за період з 01.01.2009 по 03.02.2010 року, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 161, 163 КАС України та вирішив, що обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги підтвердилися, правильно застосував правові норми, зазначив досліджені докази і дійшов вірного висновку про задоволення вказаної частини позовних вимог.
Між тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99, ч. ч. 1, 2 ст. 100 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відмовляючи в задоволенні позову за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом, зазначені позивачем не є поважними.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія судді не погоджується з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_4 звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач просив поновити йому строк для звернення до суду, обґрунтовуючи ці вимоги тим, що строк для звернення до суду з адміністративним позовом ним було пропущено з поважних причин, оскільки про порушення прав на підвищення до пенсії він дізнався від інших осіб, які постраждали внаслідок незаконних дій відповідача, а також на те що він не міг передбачити дії відповідача щодо порушення його прав.
Категорія осіб, що мають статус «діти війни» складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення і є найменш правообізнаними, похилий вік позивача, неодноразовість внесення законодавцем змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яким призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір підвищення до пенсії «дітям війни», на думку колегії суддів, вочевидь заважало позивачу розумітися у нормах законів, періоду їх дій, умов та порядку застосування строку звернення до суду, а, також початку і закінчення процесуальних строків звернення до суду до того часу, поки в ЗМІ не стали масово обговорюватися питання про порушення прав «дітей війни» та про невиконання рішень Конституційного Суду України.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату йому підвищення до пенсії, що свідчить про його намагання досудово врегулювати спір, який виник між сторонами, проте бездіяльність відповідача, який не вчиняв будь-яких дій, направлених на реалізацію права позивача лише сприяла порушенню ОСОБА_4 строку для звернення до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду з позовом з поважних причин, а тому є підстави для його поновлення, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення певних дій за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “03” лютого 2010 року по цій справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення пропущеного строку та про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення певних дій, провести відповідні виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.08.2008 року по 31.12.2008 року скасувати та постановити в цій частині нове рішення наступного змісту:
„Позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку та визнання бездіяльності протиправною та спонукання до вчинення певних дій задовольнити.
Поновити ОСОБА_4 строк для звернення до адміністративного суду.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду у Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_5 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_4 доплат.
В іншій частині постанову залишити без змін.”
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: