Справа №-22-ц-1539/ 2010 рік.                                      Головуючий 1 інст. Гетьман Р.А.

Категорія – право власності на самов. прибудову.     Доповідач – Міненкова Н.О.

       Р І Ш Е Н Н Я

                                                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді – Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Ларенка В.І., Гальянової І.Г.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на прибудову( балкон), та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поновлення порушеного права, знесенні самовільної прибудови, -

                                                             В С Т А Н О В И Л А

в червні 2007 року до суду звернулась позивачка за основним позовом і просила визнати право власності на прибудову ( балкон) в квартирі АДРЕСА_1. Позивачка зазначала, що дозвіл на облаштування балкону нею отриманий на підставі рішення Дзержинської районної ради м. Харкова №- 121/7 від 03.07.2001 року. На підставі  цього рішення вона звернулась до ЗАТ „Харківреконструкція”, яким був розроблений проект на будівництво та укладений договір №-89 від 23 травня 2001 року на здійснення нагляду. В БТІ були внесені зміни до поверхового плану її квартири. Будівництво балкону було завершено у 2002 році. Між тим, при будівництві були допущені відступи від проекту, які не були узгоджені. ( Зав проектом дозволено прибудову розміром 7,8х 1,5 м., а була побудована прибудова 7,8х 2,1м. за що на неї було накладено адміністративне стягнення.). Вважає, що нею були отримання всі необхідні погодження щодо збереження прибудови та відповідності прибудови технічним нормам.

            Не погодились з позовом треті особи по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та заявили самостійні вимоги до виконавчого комітету Харківської міської ради та Харківської міської ради та просили відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог , зобов’язавши привести у попередній стан стіну житлового будинку та земельну ділянку на якій розташована самовільна прибудова.( а.с. 191-198). А також просили відновити знищений під час будівництва підвальний приямок віконного прорізу та підвальний віконний проріз. Посилались на відсутність у позивачки законних підстав для збереження самовільної прибудови.

             Рішенням  Дзержинського районного суду м. Харкова від15 січня 2010 року основні позовні вимоги задоволені та відмовлено в задоволенні позовних вимог третім особам по справі.

             Не погодились з рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 й у апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом першої інстанції  не дана належна оцінка їх доводам щодо відсутності у позивачки дозволу на використання земельної ділянки  право користування якою ними не оформлено. Вважають, що прибудовою порушуються їх права, так як прибудовою зруйнований пристінний приямок у підвальне приміщення та існує загроза проникнення через прибудову до їх балкону.

            Представник Харківської міської ради також з рішенням суду не погодився і просив його скасувати, посилаючись на відсутність у позивачки законних підстав для використання земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво.

             Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони , їх представників, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

             З позовної заяви позивачки вбачається, що  на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова №-121/7 від 03.07.2001 року. ОСОБА_4 наданий дозвіл на облаштування балкона розміром 7,8 х1,5 в квартирі АДРЕСА_1.На підставі рішення був розроблений проект на будівництво, договір на здійснення авторського нагляду. В БТІ внесені зміни до поверхового плану квартири. Будівництво завершено в 2002 році. Позивачка зазначила в позовній заяві, що при будівництві були здійснені відступи від проекту, які не були своєчасно узгоджені з відповідними організаціями, а тому вона звернулась до відповідних органів для узгодження з ними питання збереження самовільної прибудови.

              Судова колегія вважає, що судовим рішенням було встановлено і позивачка цього факту не заперечувала, що при будівництві балкону на виконання рішення №-121/7 від 03.07.2001 року ОСОБА_4 відступила від проекту і замість балкону збудувала прибудову,  і крім того вийшла за межі дозволених розмірів , тобто здійснила самочинне будівництво прибудови у розумінні ст.. 376 ЦК України.

              Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 державно будівельних норм( будинки та споруди), балкон визначається, як виступаюча з площини стіни фасаду огороджена площадка для відпочинку .

              Як вбачається з технічної документації, наданої позивачкою, нею при будівництві були допущені відступи від проекту і замість балкону виконана прибудова розміром 7,80 Х 2,1м. Прибудова виконана з облаштуванням  фундаменту на земельній ділянці, яка межує зі стіною квартири позивачки.

              Звертаючись до суду на підставі ст. 376 ЦК України позивачка надала витяг з протоколу №-1 засідання постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 10.01.2005 року щодо збереження самочинно побудованої прибудови.

             Свій висновок  про можливість збереження прибудови надала Харківська міська санітарно – епідеміологічна станція, державне управління екології та природних ресурсів( а.с. 12). Харківське міське управління земельних ресурсів дало свою згоду на місце розташування прибудови при умові погодження з інженерними службами та  відповідності об’єкту державним будівельним, протипожежним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.( а.с. 12).

               Комунальне підприємство „Міськпроект” Харківської міської ради надало проект меж земельної ділянки для проектування самовільної балконної прибудови і зазначила перелік організацій, з якими необхідно провести погодження: Харківміськгаз, ЦТЄ,МТС( а.с. 14). У висновку Дзержинської районної санітарно – епідеміологічної станції м. Харків від 16 вересня 2006 року зазначено, що проект містобудівне обґрунтування збереження самовільно побудованої прибудови до АДРЕСА_1 погоджується при умові вирішення питання переносу кабелів електроосвітлення та газопроводу низького тиску, що проходять крізь дільницю прибудови, з власниками вказаних мереж( крізь дільницю прибудови проходять кабелі електроосвітлення та газопровід низького тиску)( а.с. 25), також у висновку зазначено на необхідність отримання висновку щодо відведення земельної ділянки по ф.301.

               Між тим, з матеріалів справи не вбачається, що дані вимоги були виконані позивачкою та були отримані усі узгодження. Як вбачається з відповіді ВАТ „Харківміськгаз” на а.с. 59 прибудова знаходиться у охоронній зоні газопроводу – вводу до будинку, але відповідного узгодження із зазначеною службою не має.

                Крім того, в рішенні суд першої інстанції послався на норми ч.3 ст. 42 Земельного Кодексу, відповідно до яких у разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню співвласників. Згідно до Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”,   прибудинковою територією вважається територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності на земельну ділянку і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Суду не були надані  докази того, що багатоквартирний будинок приватизований громадянами і створене об’єднання співвласників.  А тому житловий будинок знаходиться у комунальній власності територіальної громади і забудова земельної ділянки повинна здійснюватись при наявності згоди власника.                А тому, судова колегія вважає, що суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання права власності на прибудову на підставі ст. 376 ЦК передчасно, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 необхідно відмовити.

              Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. В матеріалах справи КП „Міськпроект” Харківської міської ради надано обґрунтування збереження самовільної прибудови до квартири АДРЕСА_1, відповідно до висновків якого розміщення об’єкта не потребує змін існуючих червоних стрічок забудови, і зазначено, що збереження самовільної прибудови вважалося б доцільним в системі міського середовища( а.с. 89 93,96,98), враховуючи також технічний висновок ТОВ „Харківреконструкція”( а.с. 100-103-107). Але невиконання вимог щодо належного оформлення земельної ділянки, а також відсутність деяких узгоджень, на які вказувалося вище не дає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_4

               Між тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог третім особам по справі, які заявили самостійні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

               З позовної заяви останніх вбачається, що вони з посилання на ст. 376 ЦК України просили зобов’язати позивачку ОСОБА_4 привести стіну і земельну ділянку будинку, де здійснена самовільна прибудова, у первісний стан. Фактично ними ставиться питання  про знесення прибудови на підставі ст. 376 ЦК.

               Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

               Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

                Тобто, право на звернення до суду з позовом про знесення самовільної прибудови, або проведення відповідної перебудови за ст. 376 надано органу державної влади або органу місцевого самоврядування , а не громадянину. При цьому істотність відхилення від проекту, істотне порушення будівельних норм повинно бути доведено в суді певними доказами. На дані обставини посилалась судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області  в ухвалі від 12 березня 2009 року.

             Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в рішенні на те, що третіми особами, що заявили самостійні вимоги щодо приведення стіни житлового будинку та земельної ділянки у первісний стан не доведено в суді тих обставин, що прибудовою порушуються їх права.

               В позовній заяві вони просили зобов’язати позивачку відновити знищений під час будівництва приямок віконного прорізу та підвальний віконний проріз, але жодного доказу на підтвердження своїх доводів в цій частині не надали і не зазначили, яким чином порушуються їх права.

              При таких обставинах, судова колегія вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 необхідно відмовити, скасувавши рішення суду першої інстанції в цій частині і залишити рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог третіх осіб.  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 без змін.

               Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,  313,317 319 ЦПК України  судова колегія,

                                                               В И Р І Ш И Л А

                Апеляційні скарги ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2 та  Харківської міської ради задовольнити частково.

                Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від  15 січня 2010 року скасувати в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання права власності на прибудову( балкон).

                В іншій частині рішення суду залишити без змін.

                Рішення судової колегії набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.  

                                                Головуючий суддя –

                                                Судді -