УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я    

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.                

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області (далі – Пенсійний фонд) на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду та державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

    У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій Пенсійного фонду щодо визначення і виплати їй надбавки до пенсії, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, за період з 01.05.2008 року по 31.12. 2008 року та стягнення з відповідача на її користь 8556 грн. недоплачених грошових коштів. На обґрунтування позову зазначала, що протягом спірного періоду відповідач виплачував їй надбавку у розмірі 10.50 грн., що протирічить положенню ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон № 796-Х11) – дві мінімальні заробітні плати. Також просила зобов’язати Державне казначейство України виділити та направити Пенсійному фонду вказану суму для виплати.

    Постановою Коростенського міськрайонного суду від 15 червня 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Дії Пенсійного фонду визнані протиправними та стягнуто з Пенсійного фонду на користь позивачки 8556 гривень недонарахованих коштів згідно ст. 39 Закону № 796-Х11. У решті позову відмовлено за безпідставністю.

    У поданій апеляційній скарзі Пенсійний фонд, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої в частині задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд не врахував, що присуджені ним виплати фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду до таких не відносяться, і безпідставно стягнув кошти з Пенсійного фонду, який діяв відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 1 від 03.01.2002 року.

    Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

    Встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком (а.с.6), проживає в АДРЕСА_1 яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.5) і протягом 2008 року отримувала через Пенсійний фонд підвищення до пенсії у розмірі 10.50 грн. (а.с.3).

    Згідно ст. 39 Закону № 796-Х11 пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються на дві мінімальні заробітні плати.

    Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 39 Закону № 796-Х11, Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів”, яким дію статті 39 вище вказаного закону було зупинено на 2008 рік, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким такі положення були визнані неконституційними, дійшов вірного висновку про необхідність відновлення порушених прав позивачки. Разом з цим, судом не було враховано, що вище зазначене рішення Конституційного Суду України набрало законної сили з дня його прийняття, а тому період, за який підлягали стягненню грошові кошти, має бути визначений з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Відповідно стягнута судом першої інстанції сума підлягає зменшенню з 8556 грн. до 7805 грн. 94 коп. (525 грн. х 2 : 31 х 9 – 10.50 грн. : 31 х 9 + 525 грн. х 2 х 4 міс. + 545 грн. х 2 х 2 міс. + 605 грн. х 2 – 10.50 грн. х 7 міс.).

Заперечення Пенсійного фонду щодо виплати ним коштів у розмірах, передбачених постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 року та № 1 від 03.01.2002 року є безпідставними, оскільки положення Закону № 796-Х11 мають пріоритетне значення над постановами уряду.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки це є бюджетні кошти, яких не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 39 Закону № 796-Х11, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України також є безпідставними, оскільки саме на територіальні управління Пенсійного фонду України, згідно Положення „Про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року, покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Крім того, проблеми надання  бюджетних коштів Пенсійному фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалися.

У іншій частині постанова суду не оскаржується, а тому не перевіряється апеляційною інстанцією.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2009 року в частині визначення розміру стягнення грошових коштів змінити, зменшивши суму стягнення з 8556 грн. до 7805 грн. 94 коп.

У решті постанову залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий                 Судді        

_

___________________________________________________________________

Справа № 22ц-3499/10                 Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_3

Категорія 57                         Доповідач Матюшенко І.В.