Справа 22-7641/2010 рік Головуючий у 1 інстанції
Радченко В.Є.
Категорія 52 Доповідач Прокопчук Л.М .
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Голубинського А.М.
Суддів Прокопчук Л.М., Постолової В.Г.
При секретарі Опря Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поновлення на роботі, визнання звільнення незаконним, стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору та до Сніжнянського міського центру зайнятості про зобов’язання зняти трудовий договір з реєстрації, - із апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сніжнянського міського суду від 17 березня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що з травня 2009 року він був прийнятий на роботу до ПП «ОСОБА_1 мама» СПД «Орєхов» вантажником. 15 вересня 2009 року він прийшов на роботу, але охоронець його не пропустив, повідомивши про те, що він відсторонений від роботи. Вважає, що підстав для відсторонення і звільнення з роботи немає. Після уточнення позовних вимог просив поновити його на роботі, стягнути на його користь з ПП ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 6300 грн., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, на відшкодування моральної шкоди по 3000 грн. з кожного відповідача.
У жовтні 2009 року фізична особа-підприємець звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, зазначала, що між нею та відповідачем укладено трудовий договір, який зареєстровано Сніжнянським центром зайнятості 18.05.2009 року. З 15 вересня 2009 року відповідач відсутній на роботі без поважних причин. Її пропозицію розірвати трудовий договір не приймає. Просила ухвалити рішення, яким розірвати зазначений вище трудовий договір та зобов’язати службу зайнятості м. Сніжне зняти цей договір з реєстрації.
Рішенням Сніжнянського міського суду від 17 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частково невиплачену заборгованість заробітної плати за вересень 2009 року 335,05 грн., а також заборгованість заробітної плати за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 2010 грн., на відшкодування моральної шкоди 200 грн. Вирішено питання про судові витрати. В задоволенні решти вимог відмовлено. Також відмовлено в задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою того ж суду від 17.03.2010 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_6. про стягнення заробітної плати за серпень 2009 року та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди та відмови в задоволенні її позову та винести нове рішення про задоволення її позову. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що факт відсторонення позивача від роботи не доведений, оскільки свідок ОСОБА_5 з нею у трудових відносин не перебуває, про факт недопущення до роботи дізналася зі слів позивача, а свідок ОСОБА_6 висказав припущення про розмову про повернення позивача на роботу, сам при цій розмові присутній не був. Вважає, що іншого виходу як розірвати трудовий договір з позивачем за рішенням суду у неї немає, оскільки позивач не з’являється до центру зайнятості для розірвання договору.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з’явився. Про розгляд справи сповіщений. В телеграмі, що від нього надійшла, просив рішення суду залишити без змін.
Представник Сніжнянського міського центру зайнятості також не з’явився в судове засідання. Про час розгляду справи сповіщений, письмових заперечень на скаргу від нього не надійшло.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду, в частині, що оскаржується, частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач 13.05.2009 року прийнятий на роботу вантажником до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за трудовим договором, який зареєстрований у центрі зайнятості. З роботи його не звільнено. З 15.09.2009 року позивач не виходив на роботу. Суд прийшов до висновку про те, що на роботу він не виходив, оскільки його не було допущено до роботи охоронцем офісу, де він працював. Задовольняючи позов про стягнення заробітної плати за період з 15.09.2009 року по 31.12.2009 року та моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач з роботи не звільнений, виконувати свої обов’язки він не міг не з своєї вини, оскільки його не допускали до роботи. Стягуючи суму невиплаченої заробітної плати, суд виходив з розміру заробітної плати, зазначеному в договорі, а саме – 670 грн. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про розірвання трудового договору, суд виходив з того, що немає правових підстав для ухвалення такого рішення, оскільки до компетенції суду не входить право винесення рішення про розірвання трудового договору.
В частині відмови в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив рішення відповідно до вимог закону.
Відповідно до п.6 Порядка реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Мінпраці України від 08.06.2001 року № 260, в разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України.
Аналіз приведеної норми свідчить про те, що трудовий договір між працівником і фізичною особою може бути розірвано в разі закінчення строку трудового договору, або з підстав, передбачених ст. 36 КЗпП України. Статтею 36 КЗпП України не передбачено такої підстави для припинення трудового договору як за рішенням суду. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року № 1168 «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю» врегульовано порядок розірвання трудового договору за ініціативою фізичної особи. В указаній постанові не передбачено судовий порядок розірвання трудового договору між вказаними особами.
Стосовно рішення суду про стягнення заробітної плати за період з 15.09 по 31.12.2009 року, то слід зробити висновок, що в цій частині, а також частині стягнення моральної шкоди, рішення суду не відповідає обставинам справи та вимогам норм матеріального права.
Стаття 46 КЗпП передбачає можливість відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом та випадки, коли таке допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу,
Доказів того, що відповідачка прийняла рішення про відсторонення позивача від роботи, та він нею був відсторонений від роботи, суду не надано.
В позовній заяві позивач посилається на те, що про відсторонення від роботи його повідомив черговий охоронець. Охоронець в судовому засіданні не допитаний. Клопотання про його допит не заявлялось. Даних про те, що до роботи його не допускала відповідачка, в матеріалах справи немає.
Наданим позивачем доказам про відсторонення його від роботи, а саме - поясненням свідків - судом дана невірна оцінка.
Як встановлено в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_5 є працівником Сніжнянського міського суду, обставини начебто відсторонення від роботи йому відомі зі слів позивача. Пояснення свідка ОСОБА_6 свідчать про те, що відповідачка пропонувала позивачу виходити на роботу, а не про те, що вона не допускала його до роботи.
Статтею 236 КЗпП передбачено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненого або переведеного працівника. Суд відмовив в задоволенні позову позивачу про поновленні на роботі і в цій частині рішення суду ним не оскаржено.
З 15.09.2009 року по 31.12.2009 року позивач на роботу не виходив, відповідно роботу у відповідачки не виконував.
Оскільки позивач у вказаний період роботу не виконував, судом не визнано, що він незаконно звільнений чи переведений, з підстав для стягнення заробітної плати за вказаний період у суду не було.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено право на відшкодування моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав власником або уповноваженим ним органом.
Оскільки не встановлено порушення законних прав позивача, підстав для відшкодування моральної шкоди немає, а тому в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно із вимогами ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову, заявленого позивачем, відмовлено, підстав для стягнення з відповідача судових витрат, немає.
З урахуванням вищевикладеного, з підстав, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині стягнення заробітної плати та моральної шкоди, а також в частині стягнення судових витрат з відповідачки, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити, а в іншій оскаржуваній частини – залишити без змін, оскільки суд першої інстанції в цій частині ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Сніжнянського міського суду від 17 березня 2010 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частково невиплаченої заборгованості заробітної плати за вересень 2009 року в сумі 335,05 грн., а також заборгованості заробітної плати за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 2010 грн., на відшкодування моральної шкоди 200 грн., а також в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держави судового збору в сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди відмовити.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двох місяців до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді
Справа 22-7641/2010 рік Головуючий у 1 інстанції
Радченко В.Є.
Категорія 52 Доповідач Прокопчук Л.М .
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Вступна та резолютивна частина
15 липня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Голубинського А.М.
Суддів Прокопчук Л.М., Постолової В.Г.
При секретарі Опря Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поновлення на роботі, визнання звільнення незаконним, стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору та до Сніжнянського міського центру зайнятості про зобов’язання зняти трудовий договір з реєстрації, - із апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сніжнянського міського суду від 17 березня 2010 року, -
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Сніжнянського міського суду від 17 березня 2010 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частково невиплаченої заборгованості заробітної плати за вересень 2009 року в сумі 335,05 грн., а також заборгованості заробітної плати за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 2010 грн., на відшкодування моральної шкоди 200 грн., а також в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держави судового збору в сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди відмовити.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двох місяців до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді