АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 11а –547/2010 р. Головуючий у суді І інстанції Петушков С.А.
Категорія ст. 286 ч. 2 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Драного О.П.,
суддів Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,
за участю прокурора Черниш Г.Р.,
засудженого ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
представника потерпілих ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляції засудженого ОСОБА_3, прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженець та мешканець м. Олександрії,
раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 3 роки, та зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, за таких обставин.
25 травня 2007 року біля 24-00 години в с. Димитрово Олександрійського району Кіровоградської області ОСОБА_3, в порушення п. 2.1 Правил Дорожнього руху України, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, керував мотоциклом ЯВА – 350 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві особистої власності ОСОБА_9, рухаючись в темну пору доби по вулиці Димитрово по смузі зустрічного руху, зі сторони СУ -1 в напрямку будинку культури, був неуважний, невірно відреагував на зміну дорожньої обстановки при виникненні небезпеки для руху, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим грубо порушив пункти 2.3, 11.2, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10, яка закінчувала переходити вулицю з права наліво по ходу його руху. Внаслідок наїзду пішоход ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми – внутрішньочерепного (субдурального та субарахноїдального) крововиливу, забиття головного мозку, крововиливу у м’які тканини волосистої частини голови, крововиливу лиця, в комплексі з переломом основи та зводу черепу; розриву печінки, саден та крововиливів тіла та кінцівок, які згідно висновку СМЕ №284 від 18.09.2007 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент їх спричиненні, від яких потерпіла загинула на місці пригоди.
В апеляціях:
- потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 просять вирок суду першої інстанції змінити, виключивши з резолютивної частини застосування ст. 75 КК України та призначити ОСОБА_3 реальне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, а також задовольнити цивільні позови у повному обсязі та стягнути з засудженого на користь кожного з них по 100 000 гривень у відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивують тим, що при постановленні вироку суд не врахував ту обставину, що протягом всього розгляду справи підсудний не визнавав свою вину та не розкаявся, після скоєння ДТП залишив місце пригоди, не надавши необхідної допомоги потерпілій. Крім того, зазначають, що смерть дружини та матері завдала їм значних моральних страждань, змінила нормальний образ життя;
- прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Олександрійського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_3 змінити та задовольнити позови потерпілих у повному обсязі, стягнувши з засудженого на користь кожного з них по 100 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок злочину загинула дружина та матір потерпілих, і така душевна травма не може бути компенсована та вилікувана будь-чим, а в доповнені до апеляції просить виключити з вироку суду таку кваліфікуючу ознаку, що обтяжує покарання, як настання тяжких наслідків, оскільки у диспозиції ч. 2 ст. 286 КК України як кваліфікуючу ознаку зазначено спричинення смерті потерпілому;
- засуджений ОСОБА_3 просить вирок Олександрійського міськрайонного суду стосовно нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду у зв’язку з неправильним застосуванням суддею кримінально-процесуального закону при постановленні вироку, пояснюючи, що судом не досліджено з чиєї вини сталося ДТП, які саме тілесні ушкодження отримала потерпіла ОСОБА_10 після зіткнення з його мотоциклом, яка ступінь алкогольного сп’яніння була у ОСОБА_10 та не враховано негативні наслідки для здоров’я самого ОСОБА_3 після ДТП.
Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, яка підтримала доповнену апеляцію, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які просили вирок Олександрійського міськрайонного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду, потерпілого ОСОБА_6 та його представника, які вважають, що вирок суду необхідно змінити, призначивши ОСОБА_3 покарання, пов’язане з реальним позбавленням волі, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що вказані апеляції підлягають задоволенню частково, а вирок суду скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи органи досудового слідства та суд першої інстанції, під час розгляду даної справи належним чином не встановили час настання смерті потерпілої ОСОБА_10, зазначивши у пред’явленому обвинуваченні та вироку суду, що її смерть настала на місці пригоди, не звернувши увагу на те, що у описовій частині акту судово-медичного дослідження №284 розпочатого 31.05.2007 року зазначено, що клінічна смерть ОСОБА_10 настала 31 травня 2007 року о 16 годині 30 хвилин, а біологічна смерть – о 17–00 годині 31 травня 2007 року.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду Кіровоградської області засуджений ОСОБА_3 заявив, що під час зазначеної дорожньо-транспортної пригоди він отримав травму голови, через що вимушений був лікуватися, і в даний час страждає на запаморочення голови та часткову втрату пам’яті, але суд на це увагу під час розгляду справи не звернув, доводи ОСОБА_3 не перевірив. Більш того, так як зі слів засудженого він отримав травму голови, то по справі необхідно провести судово-медичну експертизу для перевірки такої заяви ОСОБА_3, за наслідками якої необхідно також провести судово-психіатричну експертизу для встановлення наявності чи відсутності психічного захворювання останнього, внаслідок отриманої травми.
За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, через зазначену неповноту досудового та судового слідства, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду також необхідно перевірити інші доводи засудженого, потерпілого, прокурора, викладені ними у своїх апеляціях, та слід врахувати те, що за доведеності вини ОСОБА_3 у тому ж обсязі, колегія суддів вважає, що призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є надто м’яким.
Так як ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, та перебуваючи на волі, може ухилитися від суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, та враховуючи те, що засуджений постійно порушує обрану стосовно нього підписку про невиїзд з м. Олександрії Кіровоградської області, фактично мешкаючи в Київській області, тому колегія суддів вважає за необхідне змінити йому міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Керуючись ст. ст. 165, 362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляції потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року стосовно ОСОБА_3 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 змінити, з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі апеляційного суду.
Судді: