АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 11а – 548/2010 р.                                                                   Головуючий у суді І інстанції Квітка О.М.

Категорія ст. 187 ч. 3 КК                                                                  Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      22 червня 2010 року.   Колегія суддів судової  палати  у кримінальних справах  апеляційного  суду  Кіровоградської   області   у складі :  

                                                              головуючого -  судді Драного О.П.,                                              

                                                              суддів Лещенка Р.М., Палічука А.О.,

                                                              за участю прокурора Черниш Г.Р.,

                                                              засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

                                                              захисників-адвокатів ОСОБА_5 та

                                                              ОСОБА_6,

                                                              законного представника неповнолітнього

                                                              засудженого ОСОБА_4 – ОСОБА_7,

                                                              захисника ОСОБА_8,                                                                                                                          

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засудженого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, захисників ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2009 року, яким

                                    ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2  

                                    народження, уродженець та мешканець м. Олександрії

                                    Кіровоградської області, раніше не судимий,                                    

 засуджений: за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією ј частки особистого майна, за ст. 353 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглиненні менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією ј частки особистого майна.

                                     ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3

                                     народження, уродженець та  мешканець

                                     АДРЕСА_2 раніше

                                     не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

           Стягнуто з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_9 солідарно 1500 грн. завданої моральної шкоди, та 726 грн. 75 коп. солідарно на користь держави.

           Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у вчинені нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, а ОСОБА_3 визнаний також винним у самовільному присвоєнні владних повноважень, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, за таких обставин.

           13 липня 2008 року близько 5-00 годин ОСОБА_3 та ОСОБА_10, разом з неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_11, з метою відвідання знайомих останнього, прибули до квартири АДРЕСА_1, де в той час проживали та знаходились ОСОБА_12, його сестра ОСОБА_13, син останньої – малолітній ОСОБА_14 та ОСОБА_15. Знаходячись біля вхідних дверей зазначеної квартири у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння майном господарів квартири. Реалізуючі вказаний намір, ОСОБА_3, діючи в змові з ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп’яніння, попередньо представившись працівником міліції, проникли до квартири, де вчинили напад, під час якого, з метою подолання пору з боку господарів квартири, збили з ніг ОСОБА_12 та нанесли останньому декілька ударів ногами та руками по різним частинам тулубу та голови, спричинивши фізичну біль, після чого ОСОБА_3, погрожуючи ОСОБА_13 застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров’я, що виразилося в приставлені до горла сина останньої  малолітнього  ОСОБА_14 виделки, почав вимагати від ОСОБА_13 та ОСОБА_12 передачі їм грошей в сумі 100 грн. Під час вчинення розбійного нападу до квартири зайшла ОСОБА_9, яка виявила протиправні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і намагалась їх припинити. Незважаючи на це, продовжуючи свої дії, ОСОБА_4 з метою подолання опору схопив руками ОСОБА_9, а ОСОБА_3 наніс останній декілька ударів кулаками в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_9 втратила свідомість та отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, у вигляді черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, саден обличчя. В ході нападу ОСОБА_13 заявила, що грошей в квартирі немає, тому після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця події зникли.

            В своїй  доповненій апеляції прокурор просить скасувати вирок суду через порушення права на захист засудженого ОСОБА_4, так як його матір – законний представник ОСОБА_7 участь у розгляді справи не приймала, та звертає увагу на те, що суд, в порушення ст. 98 КК України застосував до  неповнолітнього ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації майна.  

           Засуджений ОСОБА_4 в своїй апеляції просить скасувати вирок Олександрійського міськрайонного суду стосовно нього через неправильну кваліфікацію судом його дій.

           Захисник засудженого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 просить змінити вирок суду стосовно його підзахисного, перекваліфікувавши його дії на ч. 2 ст. 296 КК України та призначити покарання в межах вказаної статті, посилаючись на те, що у квартиру потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зайшли вдячуючи ОСОБА_10, якого знали потерпілі, та знадячись у квартирі засуджені не шукали майно, не брали ніяких речей, грошей, їх поведінка пов’язана з спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9, не з необхідністю подолання опору на захист майна. Вважає, що конфліктна ситуація склалася через пропозицію потерпілих вжити наркотики, а побиття потерпілих було своєрідним самозахистом засуджених. Тому вважає, що об’єктом посягань засуджених стало не майно, а громадський порядок.

            В своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 також просить змінити вирок суду та перекваліфікувати дії її підзахисного на ч. 2 ст. 296 КК України, мотивуючи це тим, що умислу на розбійний напад останній не мав, владні повноваження собі не присвоював, та що по справі відсутні докази скоєння ним розбійного нападу, та присвоєння владних повноважень. Вважає, що дії засуджених слід правильно кваліфікувати як хуліганство.          

           Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, яка підтримала доповнену апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засудженого ОСОБА_3 та його захисників адвоката ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які підтримали свої апеляції, засудженого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, які підтримали свої апеляції, законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_4 – ОСОБА_7, яка вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають задоволенню частково за таких підстав.

            Як вбачається з матеріалів справи  ОСОБА_4 є неповнолітнім, ІНФОРМАЦІЯ_1, через що слідчим, під час проведення досудового слідства, матір останнього – ОСОБА_7 була визнана законним представником неповнолітнього обвинуваченого (а.с.135).

            Однак суд першої інстанції під час розгляду даної справи, в порушення ст. 441 КПК України, жодного разу не повідомив законного представника  неповнолітнього обвинуваченого про час та місце розгляду даної кримінальної справи, та провів її розгляд взагалі без участі законного представника неповнолітнього ОСОБА_4

            Також в порушення ст. 443  КПК України місцевий суд не повідомив про час та місце розгляду справи установу, в якій навчався неповнолітній ОСОБА_4 – Олександрійський навчально-виховний комплекс (ЗНЗ І-ІІ ступенів №17 – ліцей), це при тому, що в порушення ст. 442 КПК України представник служби у справах неповнолітніх приймав участь у розгляді даної  справи лише наприкінці судового засідання, вже після допиту засуджених, потерпілих, свідка ОСОБА_11, та після дослідження всіх доказів по справі.

            Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 16 квітня 2004 року №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» суди зобов’язані додержувати вимоги статей 441-443 КПК України щодо обов’язкового повідомлення про час та місце розгляду справи законних представників неповнолітнього підсудного, службу та міліцію в справах неповнолітніх, підприємство, установу чи організацію, в яких він навчався або працював, та що невиконання цих вимог закону є порушенням права на захист неповнолітнього підсудного і може бути підставою для скасування вироку.

            За таких обставин вирок суду стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягає безумовному скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, через порушення права на захист неповнолітнього ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції.

            Під час нового розгляду справи суду першої інстанції також слід перевірити інші доводи, що були викладені в апеляційних скаргах.

            Підстав для зміни міри запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 колегія суддів не вбачає.              

            Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

            Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засудженого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, захисника – адвоката ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_3, задовольнити частково.

            Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області  від 27 листопада 2009 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, в іншому складі суду.  

            Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни.

            Судді: