АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 11а – 595/2010 р. Головуючий у суді І інстанції Бутельська Г.В.
Категорія ст. 286 ч. 2 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 липня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Драного О.П.,
суддів Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,
за участю прокурора Замороза О.Р.,
засудженого ОСОБА_3,
захисника – адвоката ОСОБА_4,
представника потерпілого ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець та мешканець м. Кіровограда, раніше не
судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 30000 грн. моральної шкоди та 31084 грн. 13 коп. матеріальної шкоди.
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він, 17 липня 2008 року біля 06 годин 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21150-120-20» державний номерний знак НОМЕР_1 який належить на праві власності ОСОБА_7, рухаючись по вулиці 40-років Перемоги зі сторони об’їзної дороги в напрямку центра міста Кіровограда, де перед перехрестям з вулицею Кіровоградською грубо порушив вимоги пунктів 2.3, 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто під час руху був неуважним, рухаючись зі швидкістю 70 км/год., не врахував стан дорожнього покриття, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів до зменшення швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїжджої частини, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8, після чого засуджений з місця пригоди зник, чим порушив пункт 2.10 Правил дорожнього руху України. Внаслідок наїзду ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого багато уламкового перелому правої гомілки, перелому правого стегна зі зміщенням, пошкодження внутрішньої бокової зв’язки правого колінного суглобу, пост травматичного брахеоплекситу зліва, ЧМТ, забою головного мозку, саден голови, тулубу, травматичного шоку 2-3 ступеню, посттравматичного кохлеарного невриту, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1520 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення.
В своїй апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_3 не оспорюючи кваліфікації та обставин скоєного просить пом’якшити призначене йому покарання, призначивши покарання не пов’язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, має хронічне захворювання та потребує хірургічного втручання, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має матір похилого віку.
На вирок суду також надходила апеляція прокурора, яка до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції була ним відкликана.
Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, який вважає, що підстав для скасування вироку не має, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого, представника потерпіло – адвоката ОСОБА_5, який вважає що вирок суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що не заперечував у судовому засіданні сам засуджений, через що дослідження доказів по справі відбувалось у відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, так як під час судового розгляду справи було встановлено, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження.
Також місцевий суд обгрунтовано стягнув з засудженого на користь потерпілого заподіяну матеріальну шкоду та моральну шкоду у вищевказаних розмірах, так як внаслідок дій засудженого, потерпілий, молодий чоловік за віком, став інвалідом.
Призначаючи засудженому покарання, суд у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, в тому числі і те, що він щиро розкаявся у скоєному, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодував заподіяну шкоду, через що правильно призначив останньому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
За таких обставин вирок стосовно ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2009 року щодо нього – без зміни.
Судді: