Апеляційний суд Кіровоградської області                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Справа № 22-3082 2010                                                                        Головуючий у 1 інстанції – Куценко О.В.                                                                                                                                                                    

Категорія –51                                                                                       Доповідач -  Бубличенко В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

30 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

           головуючої судді     -   Бубличенко В.П.

           суддів                        -   Фомічова С.Є.

                                                  Сукач Т.О.

           при секретарі            -   Животовській С.В.                                                                                                

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Водне господарство» про стягнення розрахункових сум та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Водне господарство» на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 квітня 2010 року і

в с т а н о в и л а :

    29 липня 2009 року ОСОБА_2 пред’явила в суд позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Водне господарство», в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 1180,47 грн. невиплаченої компенсації за невикористану відпустку за 2007-2008 роки, обрахованої з урахуванням  індексу інфляції, 4000 грн. у відшкодування моральної шкоди та зобов’язати відповідача за його рахунок сплатити з 1783 грн. компенсації за невикористану відпустку відповідні суми податків, зборів та обов’язкових платежів.

    Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 квітня 2010 року позов задоволено частково.

    Суд стягнув з відповідача на користь позивачки 1180,47 грн. заборгованості по заробітній платі, 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також в доход держави 59,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти вимог суд відмовив.

    У апеляційній скарзі ТОВ «Водне господарство», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення про стягнення на користь позивачки 200 грн. у відшкодування моральної шкоди з ухваленням нового рішення про відмову у позові в частині відшкодування моральної шкоди.

    В решті рішення суду не оскаржується.

    Заслухавши доповідача,  заперечення на скаргу представника позивачки, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Рішення суду про відшкодування моральної шкоди по даній справі не відповідає вимогам законності і обгрунтованості.

    З матеріалів справи вбачається, що спір виник з трудових правовідносин. Заподіяння моральної шкоди позивачка пов’язує з невиплатою їй відповідачем повного розрахунку при звільненні. Сума невиплати з урахуванням індексу інфляції складає 1180,47 грн.

    Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, якою керувався суд при вирішенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Пленум Верховного Суду України у п.5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (в редакції постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 25 травня 2001 року) роз’яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому  з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

    Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт невиплати позивачці при звільненні компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1783 грн. не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди і не є підставою для відшкодування такої шкоди.

    Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Позивачка не надала жодного доказу на підтвердження своїх доводів про заподіяння їй відповідачем моральної шкоди, тому, на думку колегії суддів, у місцевого суду не було передбачених законом підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди і рішення суду в цій частині не можна визнати обґрунтованим.

    Крім того, згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

    Позивачка дізналася про порушення свого права на компенсацію за невикористану відпустку, з невиплатою якої вона пов’язує заподіяння моральної шкоди, в день звільнення, а саме, 1 липня 2008 року.

    Позов про відшкодування моральної шкоди пред’явлено нею через рік, із значним пропуском строку звернення до суду.

    Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року роз’яснив, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він  поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

    Якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

    У позовній заяві позивачка не зазначила причину пропуску нею  строку звернення до суду. Представник позивачки ОСОБА_3 в засіданні апеляційного суду не надав доказів поважності причини позивачкою передбаченого статтею 233 КЗпП строку звернення до суду.

    На зазначені обставини не звернув увагу місцевий суд при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди і ухвалив рішення з порушенням положень ст.233 КЗпП України.

    За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові (п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України).

    В зв’язку з цим підлягає зменшенню на 8,50 грн. визначений судом розмір судового збору, що підлягає  стягненню з відповідача в доход держави (ч.4 ст.88 ЦПК).

          Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Водне господарство» задовольнити.

          Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Водне господарство» про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Водне господарство» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

    Зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Водне господарство» в доход держави, з 59 грн. 50 коп. до 51 грн.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

          Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

  Головуюча  

  Судді