Справа № 22ц-3768/10 Суддя першої інстанції: Разумовська О.Г .
Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
16 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Галущенка О.І.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В. ,
за участі позивача ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали цивільної справи
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» (далі – ВАТ ЕК «Миколаївобленерго») про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
В лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2010 року зазначений позов залишено без руху для усунення недоліків, а ухвалою від 15 березня 2010 року позов повернуто позивачу, оскільки останній не виконав вказівку суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність ухвали від 15 березня 2010 року, просив її скасувати, а справу повернути на розгляд по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши всі матеріали позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без руху з наданням строку для усунення недоліків, та повертаючи її ухвалою від 15 березня 2010 року позивачу, суддя вважав, що позивачем не дотримано вимог щодо оплати судових витрат при зверненні до суду і не виконано відповідні вимоги суду.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 пред’явив вимоги до ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» як споживач електричної енергії, з приводу порушення його прав відповідачем .
Отже на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому, відповідно до положень ч. 3 ст. 22 цього Закону позивач звільняється від сплати судового збору як особа, яка звернулася до суду на захист своїх прав як споживач.
За такого висновки суду про необхідність сплати судового збору є помилковими.
Також колегія не може погодитись з висновком про невиконання позивачем вимоги про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Так, після залишення позову без руху, позивач подав до суду заяву з проханням відстрочити сплату цих витрат. Однак суд, не розглянувши вказану заяву, передчасно зробив висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України.
Таким чином, ухвала судді від 15 березня 2010 року підлягає скасуванню з направленням позовної заяви до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2010 року скасувати, а позовну заяву повернути в той же суд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: