Справа № 22ц-1236/2007 р. Головуючий в 1 інстанції-
Ільченко O.I.
Категорія-цивільна Доповідач-Миронцов В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого: Заболотного В.М. Суддів: Миронцова В.М. , Шемець Н.В. При секретарі: Мехед Т.О.
за участю- позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 31 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності, -
ВСТАНОВИВ:
На рішення Прилуцького міськрайонного суду від 31 травня 2007 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1., подана апеляційна скарга позивачем, в якій він просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення його вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що незнаючи фактичних обставин отримання ним 2 групи інвалідності, суд наполягав на те, що відповідачка була впевнена, що він незаконно отримав посвідчення інваліда. На його думку незрозуміло, чому ж тоді суд не провів перевірку законності призначення інвалідності. Належної оцінки зазначеному суд не дав. Апелянт вважає, що відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 28.09.1990 року № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" окрім інших способів поширення відомостей, що принижують честь і гідність громадянина, являється їх поширення у заявах, листах, що і мало місце в даному випадку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не знайшов підстав вважати звернення відповідачки таким, що поширює недостовірні відомості, що принижують честіь і гідність позивача.
Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вірно вийшов з того, що звернення ОСОБА_2 до прокуратури не може розглядатись і розцінюватись як поширення неправдивих відомостей якщо не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі і гідності.
До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизначених правил співжиття та принципів людської моралі.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачка, звертаючись неправомірно до прокуратури з заявою спричиняла позивачу моральну шкоду, чим принижувала честь і гідність останнього, що виразилось в погіршенні його стану здоров"я та сприяло виникненню інших негативних наслідків. Зазначене не може розцінюватись судом як заподіяння такої шкоди, приниження гідності людини, оскільки в даному випадку, відсутній причинний зв"язок між завданням душевних страждань позивачу та нібито неправомірними діями ОСОБА_2.
Оскільки, позивач не довів факту приниження його честі і гідності, ділової репутації, а інформація, яка містилась в заяві відповідачки не є такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача, суд обгрунтовано та з дотриманням всіх норм права прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення є законним, таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 31 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної или ухвалою апеляційного суду.