Судове рішення #1011451
Справа № 22ц-1227/2007

Справа 22ц-1227/2007                                       Головуючий у 1 ін ст.  - Гордійко Ю.Г.

Доповідач - Литвиненко І.В.

 

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

14 серпня 2007 року                                                                                                   м.  Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі

головуючого- судді              ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:                                    СМАГЛЮК Р.І.,  БОБРОВОЇ І.О.

при секретарі                        Вареник О.М.

з участю                                позивача-відповідача ОСОБА_1. та його

представника  ОСОБА_2.,  відповідача-позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.  Чернігова від 13 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю,

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання квартириАДРЕСА_1його особистою приватною власністю. Обґрунтовував позивач свої вимоги тим,  що хоча квартира і куплена в період перебування його в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою,  але гроші на придбання цієї квартири подарувала йому мати,  що підтверджено договором дарування грошей,  посвідченого нотаріально 14.02.1996 року.

ОСОБА_3.3аперечувала проти задоволення задоволення позову ОСОБА_1. і заявила зустрічний позов до нього про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю посилаючись на те,  що ця квартира куплена під час перебування їх у шлюбі за спільні кошти і за кошти,  які давали її батьки.

Рішенням суду від 13 червня 2007 року у позові ОСОБА_1. відмовлено,  а позов ОСОБА_33адоволено. Суд виходив з того,  що ОСОБА_1. не довів того,  що квартира купувалась ним за подаровані гроші,  а ОСОБА_3. навпаки довела те,  що квартира придбана за їх спільні кошти та кошти її матері.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду як таке,  що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права через невірну оцінку доказів,  та ухвалити нове рішення яким задовольнити його вимоги,  а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити. Апелянт вказує на те,  що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги його письмові докази на підтвердження того,  що квартира є його особистою приватною власністю,  і в порушення ч.2  ст.  59 ЦПК України ухвалив рішення про задоволення позову відповідачки-позивачки на доказах які не є належними. Крім того,  ОСОБА_1. зазначає,  що суд першої інстанції повинен був керуватися нормами СК України,  а не нормами КпШС України ,  який втратив чинність.

Заслухавши доповідача,  пояснення сторін та їх представників,  дослідивши матеріали справи,  апеляційний суд приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено,  що 09.02.1996 року мати позивача-відповідача ОСОБА_5. продала свою квартиру за 99 млн. крб. і це підтверджено договором купівлі-продажу квартири (а.с. 59-60).

14.02.1996 року вона подарувала 1 млрд. 330 млн. крб. ОСОБА_1. для купівлі квартири і він зобов'язувався витратити ці гроші за призначенням,  що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування грошей (а.с. 41).

03.04.1996 року,  ОСОБА_1.,  який перебував в цей час у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.,  купив за 100 млн. крб. квартиру АДРЕСА_1,  що підтверджено договором купівлі-продажу (а.с. 8-9).

Ці обставини підтверджені також поясненнями свідків ОСОБА_5.,  ОСОБА_6.

Відповідно до  ст.  22 КпШС України,  що діяла на той час,  майно,  набуте подружжям під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю.

Проте,  згідно до  ст.  24 КпШС України,  якщо майно одержане одним з подружжя в дар під час шлюбу,  є його власністю.

Зважаючи на наведене,  апеляційний суд приходить до висновку,  що ОСОБА_1. довів те,  що він виконав обов'язки,  покладені договором дарування грошей ,  і купив квартиру за подаровані гроші,  яка за таких обставин стала роздільним майном подружжя.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані позивачем-відповідачем докази і відмовив йому у задоволенні позову. Посилання суду першої інстанції на те,  що надані суду докази не доводять того,  що квартира є роздільним майном подружжя так як дарувались карбованці,  а не долари США,  які були фактично предметом договорів і тому не має підстав вважати,  що квартира куплена саме за подаровані карбованці,  апеляційний суд знаходить надуманими,  оскільки,  як пояснив позивач-відповідач та свідок ОСОБА_5.,  через законодавчу заборону відносно валютних операцій,  в договорах вказувався еквівалент доларів США до карбованців. Крім того,  належність подарованої суми грошей ОСОБА_5. перевірена нотаріусом,  про що є відмітка у договорі дарування грошей,  та дарувальниця ОСОБА_5. не заявляла претензій до

 

обдарованого ОСОБА_1. про те,  що подаровані гроші витрачені не за призначенням.  До того ж,   ст.  10 ЦПК України вимагає від сторони довести ці обставини,  на які вона посилається ,  а відповідачка-позивачка не довела того,  що ОСОБА_1. витратив подаровані гроші не за призначенням.

Доводи ОСОБА_3 та пояснення свідка ОСОБА_7  про те,  що на придбання спірної квартири ОСОБА_7  давала гроші у сумі 50 млн. крб.,  наявність яких у неї підтверджено розрахунковими листками (а.с. 50,  51) та довідкою домобудівника (а.с. 52),  апеляційний суд не може прийняти за належні докази тому що передача грошей на таку суму вимагає письмової форми і відсутні докази того,  що передані гроші призначались на купівлю спірної квартири.

За таких обставин,  позов ОСОБА_1. підлягає задовленню,  а позов ОСОБА_33адоволенню не підлягає.

Апеляційний суд вважає,  що,  оскільки правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності СК України,  існували на час початку його дії і продовжуються,  то виходячи зі змісту  ст. 8 СК України,  розділу УП Прикінцеві положення СК України,  дані правовідносини повинні регулюватися Сімейним Кодексом України і зокрема  ст.  57 СК України,  відповідно до якої спірна квартира належитьОСОБА_1на праві особистої приватної власності.

Таким чином,  рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права,  висновки суду не відповідають обставинам справи,  а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до  ст.  88 ЦПК України,  судові витрати підлягають стягненню з відповідача-позивача ОСОБА_3

Керуючись  ст. 57 СК України,   ст.  ст.  303,  307,  309 ч.1 п. п.3,  4,   ст.  ст.  314,  316,  319,  325 ЦПК України,  апеляційний суд , -

 

 ВИРІШИВ:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати належність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1на праві особистої приватної власності.

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 352 грн 88 коп судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація