АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 липня 2007 року                                                                                                       м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого   Луспеника Д.Д.,

суддів:          Колтунової А.І                                  Коваленко І.П.,

Кокоші В.В.,                                                           Шведової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1про встановлення факту знаходження у трудових відносинах, за касаційною скаргою управління Пенсійного Фонду України у Велико-Михайлівському районі Одеської області на рішення Велико-Михайлівського району Одеської області від 17 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2005 року,

встановила:

ОСОБА_1. у листопаді 2004 року звернулася в суд із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту знаходження в трудових відносинах з Велико-Михайлівською районною друкарнею на посаді набирана з березня 1970 року.

Заява обґрунтована тим, що в її трудову книжку не внесли запис та наказ від 7 березня 1970 року при переведенні з посади учня-набирача на посаду набирача зазначеної друкарні. Встановлення даного факту їй необхідно для оформлення пільгової пенсії за списком № 2, тому просила про задоволення заяви.

Рішенням Велико-Михайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2005 року, заяву задоволено. Визнано факт, що ОСОБА_1. працювала на посаді набирача Велико-Михайлівської друкарні з березня 1970 року.

В касаційній скарзі управління Пенсійного Фонду України у Велико-Михайлівському районі Одеської області просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області та ухвалити нове рішення по суті заяви, посилаючись на

Справа № 840-кс-07

Головуючий у першій інстанції: Пономаренко В.Д.

Доповідач: Луспеник Д.Д.

2

неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог 202 ЦПК 1963 р. (ст. ст. 213, 215 ЦПК України 2004 р.) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1., районний суд, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що показаннями двох свідків, які знали заявника по спільній з нею роботі на одному підприємстві, безспірно встановлено, що вона з березня 1970 року працювала набирачем у друкарні, проте такі відомості в трудову книжку помилково не були внесені.

Проте погодитись з такими висновками судів неможливо, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 271 ЦПК України 1963 p., чинним на час розгляду справи (ч. 2 ст. 256 ЦПК 2004 p.), справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються судовим порядком, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, а також при неможливості одержання заінтересованими особами відповідних документів чи при неможливості відновлення загублених або знищених документів, що посвідчують ці факти.

Таким чином, встановлення факту, що має юридичне значення, в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Суди, застосувавши постанову Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 р. (з відповідними змінами) «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», не звернули увагу на те, що зазначеним законодавчим актом встановлено інший порядок підтвердження наявного трудового стажу, тобто не в судовому порядку, а органами Пенсійного фонду України (п. 2 Порядку).

На зазначене звернуто увагу судів також і в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», який суди зобов'язані були застосувати.

3

Оскільки законодавством встановлений інший порядок, а не судовий, підтвердження наявного трудового стажу, то суд першої інстанції повинен був відмовити у прийнятті заяви, а помилково прийнявши таку заяву, в ході судового розгляду повинен був закрити по ній провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 136 ЦПК України 1963 р. (п. 1 ст. 205 ЦПК 2004 p.).

Апеляційний суд помилки суду першої інстанції не виправив.

Відмова у прийнятті заяви до судового розгляду не порушує права заявника на всеосяжність судового захисту, оскільки безпосередньо законодавством установлений порядок захисту її вимоги, а в разі, якщо заявник не погодиться з рішенням органу Пенсійного фонду, реалізуючи право на судовий захист, вона вправі оскаржити таке рішення в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 336, 340, 345 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області,

ухвалила :

Касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у Велико-Михайлівському районі Одеської області задовольнити.

Рішення Велико-Михайлівського району Одеської області від 17 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2005 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1про встановлення факту знаходження у трудових відносинах закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.