Справа № 2-828/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 червня 2010  року                                                     місто Кіровське    

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді                              Карабан І.І.

при секретарі                                             Єфременко О.М.

за участю  позивача                                  ОСОБА_1

                  представника відповідача      Марченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровське цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2010 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною  заявою до  ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» (далі Шахта) про  стягнення  в відшкодування моральної шкоди    100000 гривень в зв’язку з трудовим каліцтвом, мотивуючи свій позов тим, що  в період з 15 травня 2007 року по 04 лютого 2010 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, працював  гірноробочим підземним 3-го розряду. Звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України,  в зв’язку  з виявленою невідповідністю роботі, яка  виконується в наслідок стану здоров’я.. 15 жовтня 2009 року  отримав виробничу  травму, про що   було складено акт за формою Н-1 і 04 лютого 2010 року  висновком МСЕК   йому встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 80 % та ІІ група інвалідності в строк до 04 лютого 2011 року.    В зв'язку з трудовим каліцтвом  тривалий час  знаходився  на лікуванні, переніс декілька операцій, йому завдана значна моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях з приводу пошкодження здоров’я, втраті нормальних  життєвих зв’язків  із-за неможливості продовження активного способу життя, порушення відносин  з оточуючими  людьми, що потребує додаткових зусиль для організації життя. Значною мірою погіршився стан здоров’я, вимушений постійно приймати ліки,  відчуває занепокоєння своїм майбутнім станом здоров’я, втратив надію на можливість утворення сім’ї. Крім того,   не може займатися  своїми любимими заняттями (спортом), не в змозі надавати допомогу своїм близьким у веденні домашнього господарства.   Це все його пригнічує і завдає душевні страждання.  Просив також  поновити строк звернення до суду, оскільки пропустив його з поважних причин, бо після отримання виробничої травми тривали час знаходився на лікуванні, погано себе почував.

В судовому засіданні позивач  підтримав  позовні  вимоги в повному обсязі і пояснив, що  під час роботи  на шахті його травмувало. Тривалий час знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні, переніс декілька операцій, останню в квітні 2010 року.  В зв’язку з цим відчував хвилювання за своє життя, оскільки операції були нейрохірургічні. 4 лютого 2010 року встановлено 80% втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності.   Під час лікування та в теперішній час вимушений приймати знеболюючі ліки, постійно знаходитися під наглядом у лікарів, проходити обстеження. Після травми постійно непокоять головні болі, часто втрачає свідомість, погіршився зір, слух, втратив відчуття запахів.  В зв’язку з таким станом здоров’я вимушений повернутися проживати до батьків, які за ним наглядають та допомагають. Це також пригнічує його, оскільки замість допомоги батькам,  став залежним  від них. В зв’язку з інвалідністю втратив надію на створення своє сім’ї, своє особисте життя, думки про майбутнє постійно непокоять його, оскільки надії на видужання нема. Його рухлива активність обмежена, в періоди  загострення потребує сторонньої допомоги, вимушений був відмовитися від занять спортом, активного  відпочинку, круг спілкування значно звузився.  

 Представник відповідача Марченко В.М., яка діє на підставі довіреності, позов не визнала   та  пояснила, що   позивач застрахований, і на нього не може розповсюджуватися ст.237-1 КЗпП України. Шахтою в повному обсязі сплачуються всі внески  до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (далі Фонд).    

Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши інші докази, суд вважає,  що позов позивача обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню з   наступних підстав.

Судом встановлено, що з 15 травня 2007 року по  04 лютого 2010 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював   гірноробочим  підземним третього розряду з повним робочим днем під землею. Звільнений 04 лютого 2010 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, в зв’язку з виявленою невідповідністю  роботі, що виконується, внаслідок стану здоров’я. (а.с.5-6)

15 жовтня 2009 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, в наслідок якої він отримав:  ЗЧМТ - струс головного мозку, рублену рану голови, про що було складено акт № 45 від  18 жовтня 2009 року  за формою Н-1. Комісією з питань охорони праці  підприємства  встановлена провина потерпілого  в нещасному випадку – 3% (Протокол № 3 від 21 квітня 2010 р.). (а.с.9-10,31)

Обласною МСЕК  № 3  04 лютого 2010  року позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 80 %  у зв’язку з трудовим каліцтвом та ІІ група інвалідності – в строк до 01 березня 2011 року.  Визначено, що потребує додаткові види допомоги: медикаментозне  лікування, санаторно-курортне лікування при відсутності протипоказань, оперативне лікування з пластики кісного  дефекту.  Відповідно до  висновку про умови та характер праці  може виконувати легку працю, праця без фізичного напруження, психо-емоційного  наднапруження, поза підземних умов; рекомендовано  нагляд і лікування у невролога, нейрохірурга. (а.с.11)

В зв’язку з травмою з 15 жовтня  по 16 жовтня 2009 року   знаходився на лікуванні  травматологічному відділені Кіровської ЦМЛ, в зв’язку з погіршенням стану  сан. авіацією хворого було транспортовано до Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання, де позивач  знаходився на лікування  в 2 нейрохірургічному  відділенні з 16 жовтня 2009 року по 28 жовтня 2009 року з діагнозом: ЗЧМТ: забій  головного мозку середнього ступеню тяжкості зі здавленням його епідуральної та внутрішньомозкової  гематомами в скроневій області справа з проривом її в субдуральний простір. Множинні очагами  забоїв обох лобних долей. Перелом  по типу тріщини в темені  зліва. Забійна  рана в темені справа. 16 вересня 2009 року  проведено операцію – резакційну трепанацію в правій теменно-скроневій області, видалено внутрішньомозкові гематоми. Виявлено порушення функції обонянія, вестибулярної функції, центральний  вестибулярний синдром.  З 30 жовтня 2009 року по 9 листопада 2009 року  знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Кіровської ЦМЛ  зі скаргами на періодичний головний біль, головокружіння, заніміння лівої руки та ноги, збільшену втомлюємість, дратівливість, погіршення пам’яті.  З 26 березня 2010 року по 10 квітня 2010 року знаходився  на лікуванні в 2 НХВ ДОКТМО, де 31 березня 2010 р. проведено  операцію: пластику кісного дефекту титановою пластиною. Виписаний для подальшого лікування у невропатолога за місцем проживання( а.с.12,13-14, 15,17).   Періодично проходить обстеження, відповідно до рекомендацій лікаря (а.с.16).

Вказані обставини підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_3,  який пояснив, що у його сина, позивача по справі, після травми, часто  непокоїть головний біль, головокружіння, він не відчуває запах. Став дуже знервований, в нього порушився сон. Під час загострень потребує сторонньої допомоги і тому  переїхав проживати до них, його не можна  залишати одного. Дуже хвилюється за свій фізичний стан, стан здоров’я, пригнічений,  що в молодому віці не може працювати, везти активний спосіб життя,  створити сім’ю.

Відповідно до  ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.158 КЗпП України  власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вживати  заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели  до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав  працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання  робіт к небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело  до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової)   шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

    Факт заподіяння моральної шкоди позивачу, який полягає в моральних стражданнях у зв’язку з фізичними стражданнями, яких позивач  зазнає в зв'язку з  пошкодженням здоров’я, в порушенні нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, зміні умов та звичайного ритму його життя, не можливості займатися звичними для нього заняттями, порушенні відносин з оточуючими людьми, доказано     дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом про нещасний випадок на виробництві, довідками МСЕК, витягами з історії хвороби, показаннями свідка. Ушкодження  здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків спричиняють йому  моральні та фізичні страждання.   Позивач молода за віком  людина, внаслідок отриманої виробничої травми втратив  здоров’я, роботу, тривалий час знаходився на лікуванні,  під час якого переніс важкі нейрохірургічні операції, в подальшому також потребує нагляду та лікування у лікарів. Через травму обмежений в русі, не може вести активний  спосіб життя,  втратив надію на повноцінне життя, створення сім’ї, можливість її фінансового забезпечення.

Згідно до ст. 233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового  спору безпосередньо  до суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався  або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно до ст. 234 КзпП України  в разі пропуску з поважних причин строків,  встановлених ст. 233 КзпП України, суд може поновити ці строки.

 Акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що пов’язаний з виробництвом, який стався з позивачем, складено 18 жовтня 2009 року, і з цього часу у нього виникло право  на звернення  до суду  з позовом про відшкодування моральної шкоди. В суді  позивач пояснив, що  пропустив строк звернення до суду, оскільки  після  отримання виробничої травми тривалий час знаходився на лікуванні, переніс декілька операцій, після останньої операції було виписано з лікарні 10 квітня 2010 року, в зв’язку з трудовим каліцтвом є інвалідом 2 групи.   Вказані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому суд вважає причини пропуску строку звернення  позивача до суду поважними і вважає за необхідне поновити пропущений строк звернення до суду.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд  враховує характер та об’єм фізичних та душевних страждань, які зазнав  та продовжує зазнавати позивач, його стан здоров’я, який неможливо відновити, неможливість  також відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача,   характер додаткових зусиль для організації його життя, ступінь його вини та вини підприємства у цьому нещасному випадку на виробництві,  вимоги розумності і справедливості,  і вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди на суму  40000 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню  з відповідача у  дохід держави судовий збір у розмірі  8 гривень 50 копійок.

 На підставі  ч.3 ст.81 ЦПК України з відповідача  підлягають стягненню витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153, 158, 237-1, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 15, 88, 213, 215 ЦПК України,  суд, -                            

ВИРІШИВ:

    Поновити  ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.

            Позов   ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути  з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» на користь   ОСОБА_1  в відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.

Стягнути з    Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»   судовий збір у розмірі 8 (вісім)  гривень 50 копійок  в дохід держави.

Стягнути з   Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»   на користь державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи   15  (п’ятнадцять) гривень.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення  рішення і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви  про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

                        Суддя