Справа  № 2-542/10

                                                                     Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

   01 липня   2010 року                                                                                                місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

при секретарі Кульбачній В.В.  

за участю представника позивачки ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_2  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання  та визнання права власності ,

                                                                В С Т А Н О В И В  :

           17 листопада 2009 року позивачка звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання  та визнання права власності  про посилаючись на наступне.

           23 січня 2008 року між позивачкою та відповідачкою був узгоджений договір довічного утримання , згідно якого ОСОБА_3 набула у власність однокімнатну  квартиру АДРЕСА_1. У свою чергу відповідачка зобов’язалась здійснювати за нею довічне матеріальне забезпечення та догляд відносно неї. У відповідності до п. 2.1. договору сторони обумовили місце проживання відчужувача – а саме довічне безоплатне  проживання у даній квартирі, та зобов’язання ОСОБА_3 здійснювати їй  щоденне харчування, надання побутових послуг та необхідними ліками. Проте, всупереч домовленостям, відповідачка неналежний чином здійснює її догляд, продукти харчування набуває на власний розсуд та за кошти позивачки, які бере з її пенсійної карточки. Крім того, порушені її житлові права, оскільки ОСОБА_3 переобладнала  дану квартиру у нежилу, зробив з неї офіс .Вона у свою чергу змушена жити у кімнаті 6,7 кв.м. яка не відповідає санітарно технічним нормам, оскільки не має природного освітлення та віддушини. Відповідачка позбавила її елементарних гігієнічних зручностей, оскільки замінила ванну на душову кабіну, якій їй незручно користуватись. Оскільки у неї не має пральної машинки, вона за відсутністю ванни змушена прати у відрі. Крім того, позивачка кухню переобладнала у прийомну, зняв газову пічку та раковину ,та вона змушена готовити собі їжу на однокомфортній електропечі, яка стоїть на холодильнику біля її кімнати, а посуд миє у ванній кімнаті у раковині, в якої і миється.  До того ж  відповідачка не надає їй побутових послуг - не прибирає, не стирає. Просить розірвати договір довічного утримання у зв’язку з неналежним виконанням набувачем обов’язків по договору   та визнати за неї  права власності на квартиру, яку вона передала ОСОБА_3 та по якій величезна заборгованість по усім комунальним платежам, оскільки відповідачка до того ж не виконує своїх обов’язків  по утриманню спірної квартири.

         У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, та дали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.  

          Відповідачка позов не визнала та пояснила, що позивачку знає з квітня 2007 року, оскільки остання зверталась до неї як до юриста та керівника суспільної організації з правового захисту населення « Содружество націй»  з проханням надати юридичну допомогу з приводу оформлення спадкового майна у вигляді спірної квартири. З серпня 2007 року позивачка набула права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та з цього ж часу, оскільки за станом здоров’я( перелом шийки лівого стегна зі зміщенням) потребувала допомоги , та яку їй не надавав син, запропонувала укласти договір  довічного утримання.23.01.2008 року даний договір був укладений та вона добросовісно виконувала усі покладені на неї обов’язки. Тобто покупала продукти харчування, побутової хімії , питної води. У період з моменту укладення договору, тобто 23.01.2008 року  по 22.04.2008 року  вона покупала продукти та інші речі у межах пенсії позивачки, т.я.  пенсійна картка останньої  з цього часу перебувала у неї. З 22.04.2008 року по серпень 2008 року ОСОБА_1 жила у її квартирі, оскільки у спірній провадився капітальний ремонт. У цей період та в подальшому вона витрачувала на позивачку значно більше грошей, ніж її пенсія. Так, вона відремонтувала їй зуби, провела телефонний зв’язок у квартиру, сплачувала усі рахунки за даний вид послуг. Основні продукти вона покупала у магазині « Амстор» та приносила їх два рази на місяць. Вартість кожної покупки приблизно становила 200-250 гривень.  Крім того, додатково приносила продукти харчування з ринку вартістю приблизно 50 гривень На вимогу позивачки, приблизно раз на місяць , прала її речі. За згодою ОСОБА_1 в квартирі був проведений ремонт та переобладнання квартири, а з травня 2009 року квартира була переобладнана  під  офіс, в якому вона та її мати надавали юридичні послуг, проте, оскільки це не сподобалось позивачці, протягом місяця правова діяльність в даній квартирі була припинена, а згодом офісні меблі, кресли, комп’ютери  вивезені. Восени 2009 року ОСОБА_1 висловилась їй та її матері, що бажає розірвати договір довічного утримання. Вважає, що на це її спонукали подружки, які часто приходили у гості. За безпідставністю позову , просить відмовити в його задоволенні. ( а.с. 44-48)    

           Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку , що позовні вимоги мають бути задоволені за наступних підстав.

           Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання ( догляду) одна сторона ( відчужувач ) передає другій стороні ( набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність,  взамін чого набувач  зобов’язується  забезпечувати  відчужувача утриманням та  (або) доглядом довічно.

          Як встановлено у судовому засіданні 23.01.2008 року між ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, згідно якого у власність ОСОБА_3 перейшло майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 розташованого по вулиці Олімпійській  у місті Маріуполі, а ОСОБА_3 відповідно зобов’язувалась  довічно повністю утримувати ОСОБА_1 , забезпечувати її щоденним харчуванням ,надавати побутові послуги, забезпечувати належними лікувальними засобами,  зберігаючи  при цьому її право на безоплатне  довічне  проживання у відчужуваній квартирі. (а.с. 9)

         Предметом спору є порушення договірних зобов’язань щодо забезпечування щоденним харчуванням , надання побутових послуг позивачки та забезпечення її житлових прав.

         Судом встановлено, що з моменту укладення договору, тобто з 23.01.2008 року по вересень 2009 року пенсійна картка ОСОБА_1, на яку нараховувалась її пенсія у розмірі 550 гривень, знаходилась у позивачки, та яка на дані гроші купувала позивачці продукти харчування та товари. Як пояснила відповідачка, у період з 23.01.2008 року по 22.04.2008 року відповідачка надавала продукти та товари у розмірі пенсії ОСОБА_4 –щомісячно, а згодом – додатково витрачала на ОСОБА_1 більші гроші. А саме,  остання двічі на місяць купувала ОСОБА_1 продукти харчування у магазині « Амстор» вартістю по  200-250 грн, та додатково купувала продукти приблизно вартістю по 50 грн.

        Разом з цим, як убачається із досліджених доказів – журналу матеріальної допомоги,- та самих пояснень відповідачки, продукти харчування ОСОБА_1 отримувала не щодня, а з   різною періодичністю, а сам асортимент продуктів явно замалий для щоденного харчування.  Суд не може брати до уваги надані відповідачкою  чеки за 2008 рік(з 21.01.по 26.02.2008р.; з11.03.по 22.03.08р; 20.08.08р.;з 30.10.по 27.12.2008 року)та за 2009 рік на придбання продуктів харчування в магазині «Аматорі»,оскільки дані чеки( крім трьох) не підписані позивачкою,а асортимент продуктів харчування  категорично заперечує  ОСОБА_1 До того ж, надані чеки містять перелік товарів, які не заявляла навіть відповідачка:  кондиціонер,  гель для схуднення та корекції фігури, горілка, засіб «Пропер», шампунь, антиперсперант, пиво, шкарпетки дитячі, підгузники, корм Кітікет, мило Regular рідке лимон дозатор та милоRegular рідке інтим, ополіскувач рідкий для шовку, суміш «Малютка» вартістю 134,75грн та 29.55 грн.; два  валіза- кейс вартістю по 30 та 55 гривень, прокладки ВЕЛЛА, креми для обличчя. Пояснення свідка ОСОБА_5 , який протягом 2008 -2009 року приблизно два рази на місяць відвозив ОСОБА_3 у магазин «Амстор» та з кульками з продукцією даного магазину –до будинку мешкання позивачки- не можуть вважатись такими, які б безспірно підтверджували факт передачі  продуктів саме ОСОБА_1 ( а.с. 188-191, 84-107,161-171)

        Свідки ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтверджують факт періодичного забезпечення  відповідачкою ОСОБА_1 продуктами харчування. Проте, відповідачка, а також жоден із цих свідків не посилався на обставини, які б свідчили на належне виконання ОСОБА_9 своїх обов’язків щодо забезпечування  саме щоденним харчуванням ОСОБА_1  До того ж , сторони не заперечують, а свідки підтверджують,  що позивачка самостійно готувала собі іжу, що само по собі вже є порушенням умов договору.

         Разом з цим, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які навідували позивачку влітку 2009 року ,вказували на те, що позивачка жила вкрай у тяжкому  стані, скаржилась на голод, та тяжкі житлові умови.  Крім того, суд приймає до уваги, що в розпорядженні відповідачки до вересня 2009 року знаходилась пенсійна картка позивачки, пенсія якої становила 550   гривень та коштами з якої ОСОБА_3 розпоряджалась на власний розсуд.

Відповідачка не довела у судовому засіданні , з оглядом на усі представлені нею докази, що забезпечувала позивачку харчуванням , вартість яких перевищувала би розмір пенсії позивачки (с січня 2008 року по вересень 2009 року =10450 гривень). При цьому буд не бере до уваги посилання відповідачки на те, що за даний час вона відремонтувала зуби ОСОБА_1 та сплачувала телефонні розмови на значну суму грошей, оскільки необхідна медична допомога входила до обов’язків відповідачки, а телефон був установлений на володільця ОСОБА_3

Крім того, недоречні посилання відповідачки на витрати,пов’язані з переобладнанням квартири у фактично нежиле приміщенням під офіс,оскільки дана перебудова , яка позбавляла позивачку належних санітарно- гігієнічних умов, не може вважатись такою, яка виконана на її користь.  

         Що стосується заявлених вимог стосовно порушень  умов спірного договору відносно неналежного надання побутових послуг, суд встановив наступне.

Як пояснила позивачка, відповідачка жодним чином не оказувала їй будь-яких побутових послуг з приводу прання, прибирання у квартирі. Підтверджує одноразове відвідування її на дому  парикмахера. Відповідачка у свою чергу вказувала та те, що послуги парикмахерка надавались частіше, що підтвердив свідок ОСОБА_12 Не погоджуючись з доводами позивачки, ОСОБА_3 вказувала на те що, що прання речей позивачки здійснювалось на її вимогу, приблизно раз на місяць, до того ж періодично проводилось прибирання у квартирі. Разом з цим, свідок ОСОБА_7, яка є матір’ю ОСОБА_3 пояснила, що прибирання у квартирі робила вона особисто, оскільки ОСОБА_3 у 2008 році була вагітна, 21.12.2008 року народила доньку , та не мала можливості здійснювати  ці обов’язки. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у свою чергу підтвердили, що позивачка прала свої речі у відрі, а прибиранням квартири відповідачі не займались.

          Таким чином, судом встановлений факт неналежного виконання обов’язків набувача щодо надання побутових послуг позивачки.      

           Крім того, судом встановлено порушення фундаментального права позивачки на житло, яке закріплене у ст. 47 Конституції України. У відповідності до санітарно - гігієнічних  вимог, які пред’являються до житлових приміщень, та у відповідності до п.3.4 ДБН В.2.2-15-2005 «Жилі будівлі. Основні положення», жилі кімнати, кухні повинні мати природне освітлення. Відповідно  до п.2.24 и п.2.27 ДБН В.2.2-15-2005 «Жилі будівлі. Основні положення» площа спальні на одну особу, робочій кімнаті, або кабінету має бути не менш як 10,0 кв.в., а мінімальний розмір санвузла ( ванна, умивальник, унітаз, місце для пральної машини  -3.8 кв.м.

           Разом з цим, у судовому засіданні встановлено, що у 2008 році відповідачка переобладнала спірну квартиру на дві кімнати, збудувала окремий вхід в квартиру та ганок, демонтувала плиту у кухні, а позивачку переселила у кімнату площею 6,7. кв.м. , яка не має вікон, а кімнату площею 11, 2кв.м. та кухню площею 7,1 кв.м. використовує для прийому громадян. Дані обставини викладені у Ухвалі Апеляційного суду Донецької області від 25.02.2010 року, яким скасоване судове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 12 серпня 2008 року, у відповідності до якого за ОСОБА_3 було визнане право власності на самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_2. Крім того, дані обставини підтвердили у судовому засіданні сторони та свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_13ОСОБА_14 ( а.с.11, 202-205)  

У відповідності до висновку технічного експерта від 12.08.2008 року, при реконструкції квартири АДРЕСА_1 порушені санітарно гігієнічні вимоги діючих будівельних норм та правил. Так, у кімнаті № 5 площею 6.7 кв.м. та кухні відсутнє  природне освітлення,  санвузол має площу 2.6 кв. м.( 196-198)

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачка фактично проживала  у кімнаті № 5, яка  не відповідає будь-яким гідним умовам для життя людини, та користувалась санвузлом, який не мав ані місця для пральної машини, так і ванни для прання, суд встановлює безумовне порушення її житлових прав.

           Крім того, у відповідності до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного життя та свого житла.

           У відповідності до укладеного договору позивачка мала право на безоплатне довічне право на проживання у відчуженій квартирі, тобто право на користування даним житлом,  та в даному сенсі спірна квартира є її житлом.

           Як встановлено у судовому засіданні, позивачка та її мати надавали правову допомогу громадянам у квартирі, де проживала позивачка. Як пояснила остання, її втомлювали відвідувачі офісу, та знайомі ОСОБА_3, які приходили на консультації. Крім того, клієнти користувались туалетом у даній квартирі, а остання змушена була протягом денного часу, влітку, не виходити зі своєї душній, не провітрюваній кімнаті, що погано відображалось на її самопочутті та нервовому стані. До того ж  під час прийому громадян вона не мала можливості вільно пересуватись по квартирі, змушена була підстроюватись під графік роботи (приготовлення їжі, прання, тощо).( а.с. 201 фото)

Дані обставини суд вважає такими, які свідчать про неповагу до приватного життя позивачки та її житла, та відповідно порушення умов договору відносно права користування житлом.

          Таким чином, судом встановлено, що позивачка неналежним чином виконувала свої обов’язки по утриманню відповідачки з приводу забезпечення щоденним харчуванням, наданням побутових послуг ( пп.б.в.п.2.1. Договору)та порушила вимоги пп.а.п.2.1. Договору щодо права проживання саме у відчужуваній квартирі.

          У відповідності до ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду  на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків незалежно від його вини.

За таких обставин, суд вважає за необхідне розірвати договір довічного утримання між ОСОБА_1та  ОСОБА_3

          Крім того, згідно ст.756 ЦК України, суд застосовує правові наслідки розірвання  договору довічного утримання, та визнає за відчужувачем( ОСОБА_1) право власності на майно, яке було передане ОСОБА_3

           У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує на користь позивачки з відповідачки сплачений судовий збір у розмірі 51 гривні та витрати на інформаційне технічне забезпечення у розмірі 37 гривень.          

         На підставі  ст. ст. 744-746, 749-751,755,756  ЦК України керуючись ст. ст. 60, 81,88,  213, 218  ЦПК України, суд -

                                                                В И Р І Ш И В  :

           Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання  та визнання права власності ,  -задовольнити.  

 Розірвати  договір довічного утримання від 23.01.2008 року, укладений  між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним  нотаріусом  Л.С. Шабадаш та зареєстрованого у реєстрі № 197.

          Визнати за ОСОБА_1  право власності на квартиру № 4, яка розташована у будинку № 73 по вулиці Олімпійській в місті Маріуполі Донецької області.

          Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 51 гривні та витрати на інформаційне технічне забезпечення у розмірі 37 гривень, а всього 88 гривень.            

          Заява про апеляційне оскарження на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Апеляційна скарга на  рішення суду  подається  в перебігу двадцяти днів  після подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного  суду  Донецької області через Орджоникідзевській районний  суд м. Маріуполя.

        Суддя