АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-573-2007 Головуючий у 1-й інстанції: Марценюк C.O.
Категорія: ст.122 ч.1 КК України Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої Погорєлової Г.М.,
суддів Пісного І.М., Пустовара М.Л.,
при секретарі Гарусенко Л.М.,
за участю:
прокурора Баранкевича C.O.,
потерпілого ОСОБА_1.,
засудженого ОСОБА_2.,
31 липня 2007 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1. на вирок Братського районного суду Миколаївської області від 6 червня 2007 року, яким:
- ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Улянівки Братського р-ну Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий;
- засуджений за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та зобов'язаний повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_1. відшкодування майнової шкоди у розмірі 1755 грн. і 3000 грн. моральної шкоди.
За вироком ОСОБА_2. визнано винним у тому, що 8 квітня 2007 року, о 23 годині, він, знаходячись біля бару у с. Новокостянтинівка Братського р-ну Миколаївської області, та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті
2
особистах неприязних стосунків вдарив кулаком у обличчя ОСОБА_1., а потім у приміщенні бару його ж один раз головою в обличчя, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції потерпілий просить вирок скасувати за надмірною м'якістю призначеного покарання і засудити ОСОБА_2. за тією ж статтею до 2 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Посилається на те, що засуджений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, бив його (потерпілого) руками і ногами у обличчя, спричинивши перелом нижньої щелепи та вивих двох зубів.
Також просить збільшити до 5000 грн. відшкодування моральної шкоди, оскільки в нього був тривалий розлад здоров'я, він не мав змоги працювати, утримувати дружину та двох дітей, повинен був витрачати кошти на лікування, йому та членам його сім'ї цими обставинами та самим фактом побиття ОСОБА_2. завдав велике моральне потрясіння.
У запереченнях на апеляцію засуджений ОСОБА_2. просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що потерпілий сам, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спровокував сварку, образив його (ОСОБА_2.) дівчину, тому він був вимушений її захистити. У барі потерпілий знов до нього чіплявся, кинувся битися і він вже мусив захищати себе.
Також вважає, що 3000 грн. відшкодування моральної шкоди і так є завеликим розміром.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого на підтримку апеляції, думку прокурора та засудженого про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Оцінивши перевірені докази, надані по справі стороною обвинувачення, районний суд обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2. у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Вирок у частині кваліфікації дій засудженого, виду та розміру призначеного йому покарання та розміру відшкодування немайнової шкоди апелянт не оспорює.
Щодо звільнення ОСОБА_2. від відбуття покарання, то судом враховано, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, щиро покаявся, за місцем проживання характеризується позитивно.
Колегія судців також зважає на молодий вік ОСОБА_2. та активне сприяння його розкриттю злочину.
За наявності декількох зазначених обставин, що пом'якшують покарання, характеристики особи та суспільної небезпеки вчиненого засудженим (злочин
3
середньої тяжкості), суд 1-ї інстанції прийшов вірного висновку про можливість виправлення ОСОБА_2. від відбування покарання, звільнивши його, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання з випробуванням, та покладенням обов'язку, передбаченого п.3 ч.1 ст.76 КК України.
Доводи апелянта про те, що суд не врахував тяжкість вчиненого злочину є безпідставні, оскільки при мотивуванні призначення покарання судом зазначено, що він враховує скоєння ОСОБА_2. злочину середньої тяжкості.
Необгрунтованим є і посилання на обставини справи, а саме, що засуджений бив потерпілого руками та ногами по голові, тому як це суперечить фактичним обставинам, викладеним у вироку, і ці обставини апелянтом не оспорюються.
Цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної (немайнової шкоди) судом 1-ї інстанції вирішений відповідно до вимог ст.ст.1167,1168 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.328 КПК України, з урахуванням ступеня вини засудженого, спричинившого шкоду, обставин справи, терміну знаходження потерпілого на лікуванні, тривалості фізичних та моральних страждань, що настали внаслідок злочину.
Відшкодування цієї шкоди у розмірі 3000 грн. колегія суддів визнає достатнім для компенсації потерпілому негативних наслідків злочинних дій засудженого, тому не вбачає підстав для збільшення відшкодування до 5000 грн., про що просить апелянт.
Відповідно до викладеного, вирок районного суду, як постановлений згідно з вимогами ст.ст.323,324 КПК України, скасуванню з мотивів неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання та невірного вирішення цивільного позову не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцією потерпілого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Братського районного суду Миколаївської області від 6 червня 2007 року у відношенні засудженого ОСОБА_2- без зміни.