АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-548-2007                                        Головуючий у 1-й інстанції: Богатирчук Г.А.

Категорія: ст.302 ч.2 КК України                        Доповідач: Пустовар М.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючої                                                       Погорєлової Г.М.,

суддів                                              Тимошевського В.П., Пустовара М.Л.,

за участю прокурора                                        Баранкевича CO.,

засудженого                                                          ОСОБА_1.,

захисника                                                             ОСОБА_2.,

26 липня 2007 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2007 року, яким:

-  ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

с/ Меджинісцкалі Хелвачаурського р-ну Аджарії, громадянин України, раніше не

судимий;

-    засуджений за ст.302 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися на реєстрацію у цей орган та повідомляти його про зміну місця проживання.

За вироком ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він, працюючи банщиком сауни „Клеопатра", розташованої у м. Миколаєві, по вул. Скороходова, 192-6, займався с метою наживи звідництвом для розпусти.

Так, 26 липня 2006 року, у період з 19-ї до 21 години, знаходячись на роботі в зазначеній сауні, ОСОБА_1. запропонував відвідувачам сауни ОСОБА_3. і ОСОБА_4. скористуватися послугами проституток. Отримавши згоду, він

2

звів їх з проститутками ОСОБА_5. і ОСОБА_6., які надали сексуальні послуги за відповідну платню, після чого від них же ОСОБА_1. отримав винагороду у розмірі 100 грн.

В апеляції захисник просить вирок змінити, перекваліфікувати скоєне ОСОБА_1. на ч.1 ст.302 КК України і відповідно до того пом'якшити покарання.

Посилається на відсутність доказів інкримінованого обвинувачення у частині кваліфікуючої ознаки звідництва - з метою наживи (ч.2 ст.302 КК України) та неправильну оцінку судом досліджених доказів.

На думку апелянта, суд помилково прийшов висновку про доведеність вини, оскільки ОСОБА_1. банщиком працював лише другу зміну, не знав, що за виклик проституток йому мали надавати будь-яку винагороду.

Свідок ОСОБА_3, допитаний у суді, дав пояснення про те, що він та ОСОБА_4 самі попросили банщика викликати дівчат. Ці свідчення суд у вироку викривив.

На досудовому слідстві ОСОБА_5 і ОСОБА_6 пояснювали, що з ОСОБА_1 не були знайомі, про винагороду з ним не домовлялися, а гроші дали, тому що так прийнято та як подяку за виклик та надану роботу. У суді ці свідки безпідставно не були допитані, що є суттєвою неповнотою розгляду справи.

Крім того, ОСОБА_1 навіть не знав, чим мали займатися викликані їм дівчата.

Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та думку засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1. у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.302 КК України, тобто звідництві для розпусти з метою наживи.

Обставини справи і факт вчинення ОСОБА_1. звідництва апелянтом не оспорюються.

В апеляційному розгляді справи не оспорював це і сам засуджений у своїх поясненнях щодо апеляції.

Стосовно винуватості у звідництві з метою наживи, то ця кваліфікуюча ознака злочину також повністю доведена сукупністю досліджених судом 1-ї інстанції доказів.

Так, свідок ОСОБА_7. на досудову слідстві по справі надала пояснення про те, що у червні 2007 року вона, займаючись проституцією, надавала сексуальні послуги відвідувачам сауни „Клеопатра", де познайомилась із банщиком грузинської національності на ім'я ОСОБА_1, віком десь 20 років.  З

3

ним же домовилась, що в разі наявності замовлень на надання сексуальних послуг, банщик буде викликати її по мобільному телефону, за що буде отримувати винагороду у розмірі 50 грн. за кожного клієнта, якого вона обслугує. Розмір винагороди встановив сам банщик.

26 червня 2007 року банщик ОСОБА_1 по мобільному телефону викликав її до сауни „Клеопатра" для надання сексуальних послуг, але замість себе вона відправили інших проституток ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_5., допитані на досудовому слідстві, підтвердили факт їх виклику через ОСОБА_7. для надання сексуальних у сауну „Клеопатра", а також, що після їх надання вони виплатили банщику, який їх викликав, винагороду у розмірі 100 грн.

Цей же факт ОСОБА_8. підтвердила і при проведенні очної ставки з ОСОБА_1.

Свідки ОСОБА_3. у судовому засіданні і свідок ОСОБА_4. на досудовому слідстві, надали пояснення, що з розмови з проститутка їм стало відомо, що за їх виклик до сауни для надання сексуальних послуг банщик отримує винагороду у розмірі 50 грн. за одного клієнта.

У їх присутності проститутки заплатили ОСОБА_1. 100 грн. за його виклик їх до сауни.

Зваживши на викладені та інші докази, наведені у вироку, районний суд прийшов вірного висновку, що ОСОБА_1. при зазначених обставинах діяв з метою отримання наживи за вчинений ним виклик проституток, тобто при звідництві для розпусти.

Тому його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.302 КК України.

Безпідставними є доводи апелянта, що засуджений не знав, що дівчата, яких він викликав були проститутками та які саме послуги мали надати відвідувачам сауни, оскільки це повністю спростовується вище викладеними поясненнями свідків ОСОБА_7., ОСОБА_6. та ОСОБА_5., а також відвідувачів сауни ОСОБА_3. і ОСОБА_4., правдивість та об'єктивність яких не викликає у суду сумнівів.

По справі не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у свідків підстав для обмови ними ОСОБА_1.

Зазначеними свідками спростовані і доводи щодо необізнаності засудженого про його право на винагороду за виклик проституток.

ОСОБА_7., крім того підтверджено, що розмір винагороди за виклик у розмірі 50 грн. з клієнта встановлено самим банщиком ОСОБА_1.

Доводи про те, що останній не був знайомий з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до їх виклику і безпосередньо з ними не домовлявся про винагороду є несуттєвими,

4

тому як таку домовленість він мав з іншою проституткою, яка направила замість себе ОСОБА_5 і ОСОБА_6 для надання сексуальних послуг.

Посилання на те, що ОСОБА_8. і ОСОБА_6. не були допитані у судовому засіданні, що є неповнотою судового слідства також полишенні підгрунття, оскільки оголошення їх пояснень, даних на досудовому слідстві, проведене з дотриманням вимог п.2 ч.1 ст.303 КІЖ України, а самі ці пояснення є об'єктивними, достатньо конкретними, детальними і відповідними іншим доказам по справі, у тому числі поясненням самого ОСОБА_1., тому потреби у їх доповненні чи уточнені не має.

Щодо викручення судом у вироку пояснень свідка ОСОБА_3., то ці доводи апелянта не відповідають дійсності, про що свідчить зміст протоколу судового засідання.

За таких обставин, колегія суддів, визнавши всі доводи апеляції безпідставними, приходить висновку, що вирок суду 1-ї інстанції, як постановлений відповідно до вимог ст.ст. 323-324 КПК України, зміні у частині перекваліфікації скоєного засудженим та, відповідно до того, і пом'якшення призначеного покарання, не підлягає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2007 року у відношенні засудженого ОСОБА_1 - без зміни.