Справа № 2 - 219/2009 р.

РІШЕННЯ

IMEHEM УКРАЇНИ

28.12.2009 p. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Юзвик М.М.,

при секретарі Поліщук В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка справу

за позовом ОСОБА_1 як особисто так і в інтересах

неповнолітнього ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

до ОСОБА_4

про визнання права власності та розподіл спільного будинку та земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , звернулися до Володарського районного суду з даним позовом, в якому вказували, що ОСОБА_1 у 1981 році зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Від шлюбу мають двох дітей, дочку ОСОБА_3 1989 року народження, сина ОСОБА_2 , 1993 року народження. У 1991 році від Володарського райсількомунгоспу, як працівники даного підприємства, як сім`я потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС та особам, які евакуйовані із зони відчуження, отримали трьохкімнатний житловий будинок загальною площею 74.1 кв. м з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .

Спільне життя у них не склалося, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано, в добровільному порядку розділити будинок не можливо, тому ОСОБА_1 , як особисто, так і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просили суд визнати спільною сумісною власністю сім`ї житловий будинок АДРЕСА_2 , виділити їм3/4 частини будинку з надвірними будівлями, а також поділити присадибну земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , а саме виділити 3/4 частини земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 виділити 1/4 частини присадибної земельної ділянки.

В судовому засіданні ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги, частково змінивши їх, а саме: визнати спільною сумісною власністю житловий будинок та поділити його на кожного члена сім`ї в рівних частинах та визнати спільною сумісною власностю право на земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення.

По справі встановлено, що 2 травня 1981 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований Стещинськю сількою радою Поліського району Київської області про що зроблено запис №7 (а.с. 24), від шлюбу сторони мають дітей, дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 25). 03.04.2007 шлюб між сторонами розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 27).

Підтверджено доказами, що позивач ОСОБА_1 та її сім`я самостійно переселились з території, що зазнала радіоактивного забруднення в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС і у 1991 році від Володарського райсількомунгоспу, як працівники даного підприємства, потерпілі, як особи, які переселилися з території радіоактивного забруднення отримали житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 і не заперечується сторонами (а.с. 5-18).

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» громадян, які самостійно переселяються або перелились відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями виконавчих комітетів обласних рад народних депутатів, за новим місцем проживання (крім м. Києва та курортних місцевостей) включаються підприємствами. Установами та організаціями, де вони працевлаштовані для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів України РСР від 30 червня 1990 року N 149 «Про передачу громадян, які переселились з території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, житлових будинків в особисту власність», жилі будинки садибного типу з надвірними будівлями державного фонду, в які переселені в 1986-1990 роках чи переселяються громадянами з території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС передаються їм безкоштовно в особисту власність.

Відповідно до даної постанови Ради Міністрів УРСР N 149 від 30.06.1990 року та рішення зборів райсількомунгоспу № 9 від 25 11.1993 року ОСОБА_4 передано у особисту власність житловий будинок про що свідчить акт про передачу житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями та підтверджено сторонами (а.с, 10).

Відповідно до ст. 335 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності.

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Будинок, який було надано сторонам є майном спільної сумісної власності. Даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не придбаний колишнім подружжям за спільні кошти, не отримано ними або одним із них у дар, та не отримано у спадщину, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями сторін.

Ст. 368 ЦК України вказує, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ст. 370 ЦК України, позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , мають право на виділ у натурі частки із майна, що є в спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є в спільній власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Позивачі подали до суду заяву, в якій просять поділити житловий будинок по АДРЕСА_1 , виділити їм 3/4 частини будинку.

Відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Позивачі відповідно до наведеного мають право на 3/4, а відповідач на 1/4 частини будинку.

Для можливих варіантів поділу будинку було проведено судово-технічну експертизу

За висновком експертизи вартість будинку становить 86 750 гривень.

Експертом запропоновано два варіанти поділу будинку. Листом від 11.06.2008 року начальника відділу головного архітектора району, зазначено, що відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства розглянуто матеріали по індивідуальному житловому будинку в АДРЕСА_1 , даний будинок можливо розділити і переобладнати и двох квартирний індивідуальний житловий будинок з окремими виходами, дасть можливість провести розподіл земельної ділянки з незалежними в`їздами і виїздами (а.с. 67).

Виконуючи вимоги ст. 372 ЦК України, житловий будинок необхідно поділити за варіантом № 2, аджe за таким варіантом, відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури та житлового-комунального господарства даний будинок можливо розділити і переобладнати в двох квартирний житловий будинок з окремими входами.

Відповідно до ст. 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Ст. 89 ч. 2 п. в Земельного кодексу України, вказує, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників житлового будинку.

А тому, суд прийшов до переконання, що присадибна земельна ділянка площею 0.10 га., по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Земельного Кодексу України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, із відповідача по справі на користь позивачів слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 372 ЦК України, ст. ст. 88, 89 Земельного Кодексу України, ст.ст, 10, 11, 57, 60, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 як особисто так і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та розподіл спільного будинку та земельної ділянки - задовольнити.

Визнати будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Виділити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 такі приміщення у будинку АДРЕСА_2 .

A=1-4+1-3+1-2=36,8 м2, вартістю 31778 грн.,

Частину прибудови «а» 1-1, вартістю 6906 грн., 7,9м2

а/п - погріб, вартістю 3443 грн.,

al- ганок, вартістю 778грн.,

Б- частину сараю (праву сторону) 3.90x5.0, вартістю 4831 грн.

б прибудову до сараю, уборну вартістю 1066 грн.,

частину огорожі, вартістю 1844 грн.,

загальною вартістю 50646 грн., що складає 0,584=0,58 частини будинку.

ОСОБА_4 виділити з будинку АДРЕСА_2 такі приміщення:

А-осн. част. Будинку, житлову кімнату 1-5 9,7

1-6 кухню, загально площею 21.1 м2, вартістю 18221 грн., 11.4

а) прибудову 1-8 коридор, 1-7 ванну, загальною площею 8,3 м2, вартістю 7256 грн., 5.3 3,0

№ 5 колонку питну, вартістю 2184 грн., а2 - вхідний ганок, вартістю 262 грн., Б - частину сараю (ліву частину сараю 4.10х5.0), вартістю 6952 грн., частину огорожі, вартістю 1229 грн., загальною вартістю 36104 грн., що складає 0,416=0,42 частини будинку.

При переобладнанні будинку в двохквартирний, необхідно закрити двері між проймами 1-3 і 1-6.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , право спільної сумісної власності на земельну присадибну ділянку площею 0.10 га., на 3/4 частини, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_4 визнати право сумісної власності на 1/4 частини цієї ж присадибної земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 30 гривень сплачених судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 400 гривень сплачених за надання адвокатом правової допомоги, всього 430 гривень.

З мотивованим рішенням сторони можуть ознайомитися з 28.12.2009 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення мотивувальної частини рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

СУДДЯ : M.M. ЮЗBИK