Справа № 316/32/21

Провадження № 2/316/526/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2021 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді Бульби О.М.

за участю секретаря судового засідання Журавльової Ю.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні суду м.Енергодар Запорізької області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Місто для людей Енергодар» звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.08.2018 р. по 01.01.2020 р. в розмірі 5324,80 грн., витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що рішенням виконкому Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 р. ТОВ «Місто для людей Енергодар» починаючи з 01.08.2018 р. обслуговує багатоквартирні будинки в місті Енергодарі. 08.06.2018 р. було укладено Договір №08/06/2018-27 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком між ТОВ «Місто для людей Енергодар» та від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - міським головою міста Енергодара Музикою П.О. якого уповноважено на укладання цього договору пунктом 3 рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 06.06.2018 року №161. Відповідно до вказаного Договору на співвласників багатоквартирного будинку покладено обов`язок сплачувати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком. Пунктом 5 Договору визначено розмір і форму оплати послуг управителя відповідно до якого, замовник сплачує за надані послуги управителем щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень в розмірі 6,40 гривні на місяця за 1 квадратний метр у загальній площі житлового або нежитлового приміщенні у об`єкті яке перебуває у власності або у користуванні кожного зі співвласників.

На відповідача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та за період з 01.08.2018 р. по 01.01.2020 р. мешканцю багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 надано послуги з управління багатоквартирним будинком за які кожного місяця повинно бути сплачено суму у 332,80 грн., яка розраховується за формулою: тариф х загальну площу квартири. Відповідач не здійснив оплату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в наслідок чого виникла заборгованість, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом (а.с.2-5).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 11.01.2021 р. по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.22-22зворот).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 26.03.2021 р., підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.31-31зворот).

Відповідачем ОСОБА_1 було надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимоги не погоджується, вважає їх необґрунтованими, просить в задоволенні відмовити. На обґрунтування заперечень, відповідач посилається на відсутність обов`язкової такої складової Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №08/06/2018-27 від 08.06.2018 р. як Акту приймання-передачі будинку з управління в управляння. Вважає безпідставним розрахунок наданий позивачем враховуючи недоведеність обґрунтованості тарифу, порушення процедури затвердження тарифу на послуги визначеного у Договорі, а також на те, що сам договір діє до 08.06.2019 р.. Вказує, що позивачем не було доведено до його відому інформації про послуги та їх вартість, норми споживання, порядок надання послуг та з ним, як зі споживачем, не було укладено індивідуальний договір на надання послуг. Зазначає на відсутність доказів фактичного надання позивачем послуг, кошторису витрат. Вважає недоведеним понесення витрат з правничої допомоги (а.с.38-42).

Позивачем ТОВ «Місто для людей Енергодар» надано до суду відповідь не відзив в якому доводи відповідача вважає неприйнятними, вимоги позову обґрунтованими, зазначаючи, що Договір про управління багатоквартирному будинком №08/06/2018-27 укладено від імені співвласників багатоквартирного будинку міським головою Музика П.О. з ТОВ «Місто для людей Енергодар» на підставі рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, а отже він є колективним тому посилання відповідача на положення законодавства які стосуються індивідуального договору зі споживачами вважає некоректними, як і безпідставними вважає і посилання відповідача на не укладання з ним індивідуального договору, оскільки Договір про управління багатоквартирному будинком №08/06/2018-27 укладено за результатами проведеного конкурсу. Ціна тарифу у Договорі встановлювалась Енергодарською міською радою окремо за кожним будинком, а отже посилання відповідача щодо невідповідність визначеного в ньому тарифу вимогам законодавства вважає недоречним враховуючи і те, що не є предметом позову визначена сума оплати. Відповідач не звертався до позивача з заявою про надання інформації про тариф його структуру, норми споживання та порядок надання послуг, у встановленому порядку, а отже посилання на ненадання відповідної інформації не містять підґрунтя. Акт приймання-передачі об`єкта в управління з управління за адресою м.Енергодар, вул.Українська, буд.16 надається до матеріалів справи. Претензій щодо якості послуг, їх ненадання позивачем чи надання не в повному обсязі від позивача до позивача не надходило. Надання ж позивачем послуг підтверджується наданими Актами та Кошторисом понесених витрат. Заперечення з приводу вимог про стягнення витрат з правничої допомоги вважає безпідставними. Зауважує, що відповідачем не надано доказів на доведення своїх заперечень. Просить позовні вимоги задовольнити (а.с.55-59зворот).

В судове засідання представник позивача ТОВ «Місто для людей Енергодар не з`явився, представником позивача за письмовою довіреністю - адвокатом Турчинським М.І. (а.с.35, 36), надіслано до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.34-34звророт).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, зазначивши на те, що позивачем не надавались послуги з управління багатоквартирним АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим і не оплачував послуги які не отримував. Вважаючи безпідставними позовні вимоги та вимоги про стягнення судових витрат, просить в їх задоволенні відмовити. Зустрічних позовів відповідачем не заявлялось.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 р. у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив правовий висновок про те, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Змагальність цивільного судочинства нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Встановлено, що Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради 06.06.2018 р. прийнято рішення №161 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків», виконавцем послуг з управління багатоквартирними будинками визначено ТОВ «Місто для людей Енергодар» за об`єктом конкурсу №1 та за об`єктом конкурсу №2 і уповноважено міського голову Музику Павла Олексійовича , від імені співвласників багатоквартирного будинку підписати з ТОВ «Місто для людей Енергодар» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком що входив в об`єкт конкурсу №1 та конкурсу №2, строком на один рік (а.с.7).

Відповідно до приписів положень частини 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01.07.2015 р., в разі, якщо управителя призначено на конкурсних засадах, ціна за послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

Судом не встановлено наявності доказів якими зазначене вище рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків» визнано недійсним чи його скасовано у встановленому законом порядку.

08.06.2018 р. між співвласниками багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від імені яких діє Енергодарський міський голова Музика Павло Олексійович, якого уповноважено на укладання цього договору рішенням виконавчого комітету ЕМР від 06.06.2018 р. №161, згідно з Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», надалі іменовані - «Замовник», з однієї сторони та ТОВ «Місто для людей Енергодар», в особі директора Шепеленка Володимира Миколайовича, що діє на підставі Статуту, який надалі йменується - «Управитель», з іншої сторони, було укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №08/06/2018-27 (далі - Договір №08/06/2018-27) (а.с.8-10зворот).

Відповідно до п.3 Договору №08/06/2018-27, в управління передається майно об`єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності (а.с.8).

Про передачу Об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 з управління в управління до ТОВ «Місто для людей Енергодар» (позивача по справі) складено відповідний Акт прийняття-передачі об`єкта в управління з управління - Додаток 1 до Договору (а.с.62-64), що спростовує посилання відповідача на його відсутність.

Відповідно до п.20 та п.21 Договору №08/06/2018-27, надання послуг з управління багатоквартирним будинком розпочалось з 01.08.2018 р. та Договір діє до 08.06.2019 р. (а.с.10) і в силу положень ч.6 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору. Наявності такої відмови саме від сторін Договору, судом не встановлено, а отже посилання відповідача на закінчення строку його дії 01.08.2019 р. є безпідставними.

Слід зазначити, що Договір №08/06/2018-27 є колективним, тому твердження відповідача, щодо необхідності укладання з ним, як споживачем, індивідуального Договору не містить під собою правового підґрунтя.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватись виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку визначених таким договором.

Відповідно до п.5 Договору №08/06/2018-27, сторони Договору погодились, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень 6,40 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників (а.с.8).

За змістом статей 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

У постанові від 16.11.2018 р. у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом не встановлено наявності доказів якими зазначене вище рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків» визнано недійсним чи його скасовано, у встановленому законом порядку. До суду позивачем таких вимог не заявлялось. Як і не встановлено судом наявності доказів які б свідчили на те, що Договір №08/06/2018-27 припинено з підстав визначених умовами самого Договору так і його скасовано чи визнано недійсним в цілому або частини його умов у встановленому законом порядку, і з підстав його невідповідності вимогам законодавства. Відповідачем не заявлялось до суду відповідних позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав надання аналізу, у тому числі, і розміру визначеного тарифу про що зазначає позивач у відзові на позов.

Відповідачем не спростовано, що позивач - ТОВ «Місто для людей Енергодар» з дати визначеної Договором №08/06/2018-27, тобто з 01.08.2018 р. по дату за яку позивач просить стягнути заборгованість, тобто - по 01.01.2020 р. є надавачем послуг з управлення багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень п.1 Договору №08/06/2018-27, управитель, зобов`язався надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об`єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканців об`єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

Відповідно до приписів положень ст.12, ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-IV в редакції від 26.11.2016 р., яка була чинна на час прийняття Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради рішення №161 від 06.06.2018 року та укладання Договору №08/06/2018-27, послуги, що відповідно до п.1 Договору №08/06/2018-27 зобов`язався надавати ТОВ «Місто для людей Енергодар», відносились до житлово-комунальних послуг.

На час надання послуг з управління багатоквартирним будинком за Договором №08/06/2018-27, був чинним Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.11.2017 р. №2189-VІІІ, частиною 1 статті 5 якого, послугу з управління багатоквартирним будинком віднесено до житлово-комунальної послуги, яка включає в себе: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому, зміст приписів ч.3 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, свідчить на те, що обов`язок інформування споживача про перелік житлово-комунальних послуг, фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги), наявний лише в разі якщо споживач звернувся з такою вимогою, що заперечується позивачем та наявності доказів звернень з якою до позивача зі сторони відповідача суду надано не було, а отже такі посилання відповідача суд вважає безпідставними.

Слід зазначити, що зобов`язання виникають з підстав встановлених ст.11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст.509, 525, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6, 9 частини 1 статті 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1); на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п.5); на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п.6); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п.9).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п.1, п.5 ч.2 ст.7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до приписів статті 9 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок щодо оплати споживачами житлово-комунальних послуг, закріплений також у статтях 67, 68 Житлового кодексу Української РСР, якими передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймачі (власники) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 р. у справі №751/3840/15-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг укладеного безпосередньо зі споживачем послуг, само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 20.04.2016 р. у справі №6-2951цс15, від 26.09.2018 р. у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 р. у справі №642/2858/16, зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані).

Отже, обов`язок відповідача щодо сплати послуг не залежить від обставин укладення договору безпосередньо з самим споживачем та не є підставою для їх несплати за відсутності відповідного договору, а залежить від того, чи були такі послуги надані та їх обсяг.

Відповідачем не заперечується, що він протягом періоду який заявляється позивачем до стягнення проживав у квартирі АДРЕСА_2 .

Позивачем заявляється до стягнення з відповідача заборгованість за період з 01.08.2018 р. по 01.01.2020 р. по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в загальній сумі 5324,80 грн., яка складається із щомісячних платежів у вказаний період в розмірі по 332,80 грн., оплата по якому відповідачем не здійснювалась, що вбачається із розрахунку наведеного у Довідці №01/657-03 від 05.11.2020 р. наданого позивачем (а.с.6) та не заперечується відповідачем, з посиланням на ненадання позивачем послуг.

Разом з цим, понесення позивачем витрат по наданим послугам з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , підтверджується відповідними Актами наданими позивачем (а.с.69-149) та Кошторисом фактичних витрат з управління багатоквартирним будинком (а.с.65), на спростування яких відповідачем будь-яких доказів не надано, клопотань про їх витребування в разі їх неможливості самостійного надання, відповідачем суду не заявлялось. Заявляючи про свою незгоду із наданим позивачем розрахунком, відповідачем контр розрахунку суду не надавалось, як і доказів посилань на ненадання позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком або їх надання не в повному обсязі. Клопотань про призначення у справі експертиз на доведення необґрунтованості наданого позивачем розрахунку або своєї позиції стосовно ненадання позивачем послуг, суду відповідачем не заявлялось. Таким чином, суд не вбачає підстав для неприйняття наданого позивачем розрахунку заборгованості з послуг управління багатоквартирним будинком.

З аналізу наявних у справі матеріалів судом не встановлено наявності доказів які б доводили заперечення відповідача та спростовували докази надані позивачем на доведення надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 у період з 01.08.2018 р. по 01.01.2020 р., а отже і обов`язок щодо їх сплати відповідачем який проживає у квартирі 9 вказаного будинку, яку він не здійснював.

Даних, що розмір заборгованості з наданих позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком в розмірі 5324,80 грн., на дату розгляду справи судом, відповідачем сплачено на користь позивача повністю або частково у добровільному порядку, матеріали справи не містять.

З аналізу наявних у справі матеріалів та встановлених у справі обставни, враховуючи, що позивачем доведено позовні вимоги, а відповідачем їх не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Таким чином, встановивши, що вимоги позивача є обґрунтованими, суд не вбачає підстав для надання аналізу іншим аргументам на які посилається відповідач в заперечення вимог позивача.

Згідно приписів п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, про що зазначає у резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжного доручення №763 від 15.12.2020 р. позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн. ( а.с.1).

Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи доведення понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, положення ст.141 ЦПК України, висновок суду про задоволення позовної вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем розмір судового збору в сумі 2102 грн.

Щодо стягнення витрат з правничої допомоги з відповідача про які просить позивач, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.2); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.2 ч.2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи, суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції, зокрема у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п.95), в рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (п.268) (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. у №5076-VI, із змінами визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представником позивача до матеріалів справи надано Договір про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 р. (а.с.11-16), з його складовою: Додаткова угода №1 до вказаного Договору, про зміни до п.4.2 в якій визначено розмір правничих послуг в сумі 1000 грн. з додатком №1 - Перелік Боржників в якому крім відповідача зазначено і інших осіб (а.с.47-48), Платіжне доручення №680 від 29.10.2020 р. на суму 750 грн. (а.с.17), а також наявний Договір №65 про надання правової допомоги (а.с.66-67зворот). Разом з тим, вказані докази, самі по собі та у сукупності з наведеними в них даними, не доводять, що позивачем фактично витрати з правничої допомоги були понесені, враховуючи, у тому числі і відсутність переліку складових послуг та їх вартості, які було надано за вказаний у Договорі розмір винагороди, невідповідність розміру винагороди зазначеної в Договорі із даними платіжного доручення яке, при цьому не містить посилань, що воно стосується надання правничої допомоги за зазначеним Договором з правничої допомоги та у цій конкретній справі або є його складовою, як не містить такого посилання і сам Договір. А отже і безпідставним є зазначення розрахунку витрат на професійну правничу (правову) допомогу у позовні заяві (а.с.3зворот).

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат з правничої допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 83, 89, 95, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) - заборгованість по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з 01.08.2018 р. по 01.01.2020 р. в сумі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) - витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» витрат з правничої допомоги - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25.08.2021 року.

Суддя: О. М. Бульба