Україна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД     

У Х В А Л А

Іменем  України

“16”  серпня 2007 року                                                                                 м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

            головуючого судді:               Стежко             В.А. (доповідача)

            суддів:                                     Поплавського В.Ю.

                                                              Уханенко        С.А.

            при секретарі

            судового засідання:               Потрненко     Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2007 року

у адміністративній справі № 2а-110/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради “про стягнення недотриманих сум на оздоровлення,” -

в с т а н о в и л а :

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість по щорічній допомозі на оздоровлення, яка передбачена ст.48 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, на отримання якої він має право, як  інвалід 1-й групи ЧАЕС. Вказував, що відповідач по справі у період з 2000-2006 р.р. не виплачував йому допомогу на оздоровлення в повному, тобто в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, у зв'язку з чим і виникла заборгованість у сумі  7588,20 грн.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволені позову ОСОБА_1

На підтвердження своїх заперечень, апелянт посилається на те, що відповідно ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання, а всі передбачені цим Законом виплати, здійснюються за рахунок державного бюджету. Вказує також на те, що Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради є розпорядником бюджетних коштів і діє в межах  наданих йому бюджетних асигнувань, а тому не може виходити за межі бюджетного фінансування.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що суд повинен відмовити у задоволені позову також із за пропуску позивачем встановленого ст.99 КАС України строку звернення до суду за захистом.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 1-ої групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Із змісту ст.1 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ, а навпаки, статтею 2 Закону № З 72-1V передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Доводи апеляційної скарги стосовно правильності визначення позивачу розміру щорічної допомоги на оздоровлення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки  встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону України № 1766-ІІІ від 01.06.2000 р. був встановлений з 1 липня 2000 року у розмірі 118 грн. на місяць. Законом України № 2896-ІІІ від 13.12.2001 р. розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2002 року встановлений у розмірі 140 грн. на місяць, а з 1 липня 2002 р. у розмірі 165 грн.  Законом України від 26.12.2002 р. № 372-ІV розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2003 р. у розмірі 185 грн. на місяць, а з грудня 2003 р. встановлений у розмірі 205 грн. Законом України № 380-ІV від 26.12.2002 р. Законом України № 1344- ІV від 27.11.2004 р. розмір мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2004 р. встановлений у розмірі 237 грн. на місяць, а з 1 січня 2005 р. Законом України № 2285- ІV від 23.12.2004 р. розмір мінімальної заробітної плати був встановлений у розмірі 262 грн., з 01 квітня 2005 р. - в розмірі 290  грн.,  з 1 липня 2005 р. - 310 грн., з 1 вересня 2005 р. - 332 грн. Законом України № 3235- ІV від 20.12.2005 р.  розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2006 року у розмірі 350 грн. на місяць, з 1 липня 2006 р. в розмірі 375 грн.

Зазначені нормативні акти свідчать про те, що розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному до 2006 року будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними   нормативними   актами  при   вирішенні   даного   спору, застосуванню підлягає не Постанова КМУ № 836, а саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України № 1766-ІІІ від 01.06.2000 р., № 2896-ІІІ від 13.12.2001 р., № 372-ІV від 26.12.2002 р., № 380-ІV від 26.12.2002 р., № 1344- ІV від 27.11.2004 р. № 2285- ІV від 23.12.2004 р. та № 3235- ІV від 20.12.2005 р.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону № 796-ХІІ, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач по справі повинен був виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.

           Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за  наслідками  розгляду  апеляційної  скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а  постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини справи та ухвалив судове рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і процесуального права.

  Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..200, ст..205 КАС України, колегія суддів -

У х в а л и л а  :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради - залишити без задоволення, постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2007 року  - без змін.

Ухвала суду в повному обсязі буде виготовлена 20 серпня 2007 р.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу виготовлення її повного тексту

                Судді                                                          

            Копія відповідає оригіналу

                               Суддя