Справа №155/1165/21

                                                               Провадження №3/155/519/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2021                                                                                         м. Горохів

       Суддя Горохівського районного суду Волинської області Сметана В.М., за участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Тарана О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 (м.Горохів) Луцького районного управління поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

       До Горохівського районного суду Волинської області від відділення поліції №2 (м.Горохів) Луцького районного управління поліції у Волинській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

       Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №528809 від 04 серпня 2021 року СГД ОСОБА_1 в період часу з 22 квітня 2020 року по 27 квітня 2021 року в селі Журавники по вулиці Ветеранів, 10, придбав дизельне пальне загальним об`ємом 140950,16 літрів, яке зберігав у місці, яке не є акцизним складом без передбаченої ліцензії, чим порушив вимоги ст.15 ЗУ №481/95-4.

       Вказані дії ОСОБА_1 працівником поліції, що склав адміністративні матеріали кваліфіковані за ч.1 ст.164 КУпАП.

       В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Таран О.П. заперечував щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, судді пояснив, що придбане пальне було розвантажене по паливним бакам вантажних транспортних засобів та використане для потреб власного споживання, в яких баки мають ємність від 900 літрів до 1100 літрів. В разі залишення пального, воно розливалось в 5 літрову тару. Водночас зазначив, що його довіритель не здійснює продаж дизельного пального. Крім того, звернув увагу судді, що в протоколі про адміністративне правопорушення на зазначена частина ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», яку ніби то порушив ОСОБА_1 .

       Заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

       Відповідно до вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

       Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення окрім того зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення.

       Частина 1 ст.164 КУпАП носить бланкетний характер, однак як в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано конкретну норму Закону, яка передбачає ліцензування даного виду господарської діяльності.

       Крім того, згідно з диспозицією ст.164 КУпАП відповідальність за нею наступає у випадку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

       Зазначена норма закону є бланкетною, тобто такою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм, зокрема до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України та підзаконних актів.

       Так, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

       Відповідно до ст.15 Закону № 481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

       Статтею 1 Закону № 481/95-ВР, встановлено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

       Відповідно до ст.16 Закону № 481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону, здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

       Згідно із Законом № 481/95-ВР, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

       Із вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

       Зазначене, вбачається, як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

       Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

       Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

       Згідно із ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

       В ході розгляду протоколу встановлено, що проведення перевірки посадовими особами головного управління ДПС у Волинській області без з`ясування та встановлення наявності чи відсутності ємкості для зберігання пального, перевіркою не встановлено ні яке пальне, ні його кількість, ні в чому (ємності) воно зберігалось, не проводився забір відповідних матеріалів, фото чи відеофіксація можливого порушення, тощо, пальне не вилучалось.

       Відповідно до акту №3/6004/09-01/2832504899 від 23 липня 2021 року про результати фактичної перевірки дотримання вимог законодавства щодо місце зберігання пального, 20 липня 2021 року о 10 годині 45 хвилин розпочато фактичну перевірку місця зберігання пального, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює

господарську діяльність СГД ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Для провадження господарської діяльності ОСОБА_1 отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання не на промислової переробки), р/н НОМЕР_2 , терміном дії з 27 квітня 2021 року до 27 квітня 2026 року. Згідно реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового за період з 22 квітня 2020 року по 27 квітня 2021 року перелік яких зазначено в Додатку 1 до ату перевірки, встановлено, що СГД ОСОБА_1 , придбав пальне загальним об`ємом 140950,16 літрів, яке постачалося на адресу місце зберігання пального, яке не є акцизним складом на якому суб`єкт господарювання – неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання не на промислової переробки, а саме: АДРЕСА_2 , однак номер вулиці містить виправлення, що не дає можливості суду достовірно встановити точну адресу.

Також, зазначено, що згідно з видатними накладними за період з 22 квітня 2020 року по 27 квітня 2021 року , та товаро-транспортними накладними за період з 22 квітня 2020 року по 27 квітня 2021 року, СГД ОСОБА_1 надає послуги вантажних перевезень.

       Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що СГД ОСОБА_1 порушив вимоги усієї ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР без вказівки на конкретну частину даної статті Закону, що є неприпустимим.

       Крім цього придбане пальне, за час який вказано в акті перевірки, у судовому засіданні адвокат Таран О.П. та Цимбал у своїх поясненнях наданих у приміщенні ГУ ДПС у Волинській області зазначив, що використовувалось виключно для власних потреб. Отже в цій справі не доведено наявності об`єктивної сторони вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП.

       Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

       Будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець і суб`єкт господарювання зберігав пальне без наявності ліцензії і факт самого зберігання пального в стаціонарних цистернах/ємностях протокол про адміністративне правопорушення і додані до нього матеріали не містять.

       Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

       Оскільки вина є основною ознакою суб`єктивної сторони правопорушення, відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

       З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30.05.13 р., заява № 36 673/04) у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.

       Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, оскільки органом, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП.

       На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів його протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

       Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

       Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю події та в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

       Керуючись ст.ст. 9, 33, 34, ч.1 ст. 164, п. 1 ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

       Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.164 КУпАП в зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

       Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

       Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області                                                                                В.М. Сметана