АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н.О.

          Суддів – Балацької Г.О., Матієк Т.В.

          за участю прокурора Галімуліна В.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 1 квітня 2010 року.

          Цією постановою   скарга ОСОБА_1, подана у порядку, передбаченому ст.236 КПК України, залишена без розгляду

За змістом скарги, ОСОБА_1, діючи на підставі доручення від сина -ОСОБА_2, засудженого  вироком Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2004 року за ст.ст.109 ч.3, 258 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі, оскаржує рішення Генеральної прокуратури України, яким на запит прокуратури Російської Федерації відповідно до Європейської Конвенції про видачу правопорушників від 1957 року та Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 1993 року продовжений строк до 25 березня 2010 року на тимчасову видачу останнього цій державі за умови своєчасного його повернення на територію України для подальшого відбування покарання.

Посилаючись на те, що її син звернувся до міграційної служби по Харківській області, де відбуває покарання, із заявою про отримання статусу біженця, бо у Росії його звинувачують у політичному злочині, ОСОБА_1 вважає його екстрадицію незаконною.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд у постанові зазначив, що скарги такого характеру в порядку судового контролю оскарженню не підлягають, крім того, у кримінальному процесі, вона не може бути законним представником ОСОБА_2 і не є його захисником.

 В апеляції ОСОБА_1 порушила питання про скасування постанови як незаконної та проведення апеляційного розгляду її скарги з ухваленням рішення про заборону продовження строку екстрадиції ОСОБА_1 після 25 березня 2010 року.

          Справа № 11-а-1343. Категорія ст.236 КПК України

Головуючий у першій інстанції – Карабань В.М. Доповідач – Бєлан Н.О.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, на думку якого скаржнику належить відмовити у прийнятті апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія не вбачає підстав для відкриття апеляційного провадження.

Як убачається з матеріалів справи, Генеральною прокуратурою України було розглянуто клопотання Генеральної Прокуратури Росії від 16 січня 2009 року про тимчасову екстрадицію ОСОБА_2, громадянина Росії, який обвинувачується у бандитизмі та вчиненні розбою при обтяжуючих обставинах.

Після проведення екстрадиційної перевірки обставин, які б перешкоджали тимчасовій видачі ОСОБА_2, не встановлено і рішення про тимчасову його екстрадицію, а в подальшому й продовження строків, вирішувалося на підставі зазначених міжнародних договорів, які є частиною національного законодавства України, і якими не встановлюються норми про можливість оскарження відповідного рішення.

Між тим, у порядку, передбаченому ст.236 КПК України, можуть бути оскаржені дії прокурора тільки при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі.

Отже, висновок суду щодо неможливості перевірки вимог, зазначених у скарзі ОСОБА_1, є відповідним чинному на час її розгляду кримінально-процесуальному закону.

Згідно до вимог ст.ст.347 та 348 КПК України апеляція може бути подана на постанову місцевого суду у випадках, передбачених законом.

Тому у такому випадку постанова не може бути оскаржена до апеляційного суду, а тому згідно до частини першої ст.359 КПК України скаржнику належить відмовити в прийнятті апеляції.

Керуючись ст.ст.359 ч.1, 382 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А

Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті апеляції на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 1 квітня 2010 року.

Головуючий:                                                      

            Судді: