АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н.О.
Суддів – Балацької Г.О., Матієк Т.В.
за участю прокурора Тертичного О.А.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Менчиця С.Є., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2010 року.
Цією постановою кримінальна справа з обвинувачення
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - за ст. 190 ч. 4, ст.15 ч.3 ст.190 ч.4, ст.358 ч.3, 146 ч.2, ч.34, ст.189 ч.4 КК України ;
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - за ст.187 ч.1, ст.189 ч.4, ст.146 ч.2 КК України;
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 – за ст.15 ч.3, ст.190 ч.4, ст.358 ч.3 КК України, -
повернута прокурору м. Києва на додаткове розслідування.
За матеріалами справи, органами досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред’явлено обвинувачення у вимаганні чужого майна та викраденні ОСОБА_6, яке вони вчинили за попередньою змовою зі ОСОБА_7 та не встановленими слідством особами, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров’я останнього, погрозою вбивства, заподіявши йому майнову шкоду в особливо великих розмірах, а також заподіянні потерпілому при його викраденні фізичних страждань, способом, небезпечним для здоров’я, із застосуванням зброї, за таких обставин.
5 листопада 2008 року, о 12 год.43 хвл., ОСОБА_4, на виконання попередньої домовленості про вчинення цього злочину, зателефонував ОСОБА_6 і, вводячи в оману, запросив того зустрітися у кафе «Кофе Хаус», що розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_3.
Справа №11-а-1283 Категорія – 189 ч.4 КК України
Головуючий 1-ої інстанції –Білоцерківець О.А.Доповідач – Бєлан Н.О.
Приблизно о 13 год.30 хвл. того ж дня до кафе прибув ОСОБА_3 на своєму автомобілі «HUMMER H2», державний номер НОМЕР_1, разом із ОСОБА_7 та невстановленими особами, з якими й викрав ОСОБА_6.
У автомобілі, куди завели потерпілого, ОСОБА_3 одягнув на руки останнього наручники та на голову темну сорочку, а потім з іншими особами обшукали ОСОБА_6, забравши ключі від автомобіля «Мерседес Бенц 280», і з метою подолання опору, погрожуючи, біля вуха потерпілого перевели затвором пістолету, що не встановлений слідством, у крайнє заднє положення.
У гаражному боксі НОМЕР_2, належному батьку ОСОБА_3, авто кооперативу «Озерний-2», що розташований по АДРЕСА_4, куди привезли ОСОБА_6, і де його утримували до 20 години цього ж дня, підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_7 разом із вказаними особами, вимагаючи передати їм 700 тис. доларів США, погрожували вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також, застосувавши до нього насильство, заподіяли потерпілому тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
Потім перевезли ОСОБА_6 на АДРЕСА_5, приблизно о 18 год.30 хвл., примусили його зателефонувати знайомим щодо позики грошей.
Побоюючись за своє життя, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_8, який погодився запозичити 300тис. грн.., які, за домовленістю, залишив у офісі приватного підприємства «Лаура», що розташоване по АДРЕСА_6.
Після чого знову перевели ОСОБА_6 до того ж гаражного боксу, а приблизно о 20 год., знову одягнувши на голову темну сорочку, привезли до вказаного офісу, куди він зайшов разом із ОСОБА_4, і останній забрав ці гроші та зник з іншими.
Як зазначено у вказаній постанові суду, органи досудового слідства допустили неповноту судового слідства, взагалі не встановивши фактичні обставини справи, за яким було пред’явлено це обвинувачення, крім того, на переконання головуючого, “висновки слідчого базуються на припущеннях”.
На обґрунтування цього висновку у постанові суду наведені такі аргументи.
Оскільки факт викрадення потерпілого, а за показаннями останнього, й свідка ОСОБА_9, підтверджує тільки сам ОСОБА_6, інші очевидці застосування насильства до нього та викрадення відсутні, то органами досудового слідства, на переконання суду першої інстанції, ці обставини злочину не встановлені. При цьому звернуто увагу на те, що доручення слідчого про проведення відповідних оперативно-розшукових заходів до встановлення свідків не виконано, а проведені заходи є формальними.
Тому для усунення неповноти та неправильності органам досудового слідства запропоновано провести оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення обставин взаємовідносин ОСОБА_4 та ОСОБА_6, обставин перебування їх та інших осіб у вказаному кафе; встановити та опитати можливих очевидців події; з’ясувати наявність відео спостереження у кафе, провести огляд місця вчинення злочину і відтворення обстановки та обставин
події; у тому числі, й провести такі ж слідчі дії для дослідження обставин перебування ОСОБА_6 у вказаному приміщенні гаражного боксу, де провести обшуки; для усунення суперечностей провести очну ставку між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 і допитати Охріменка щодо показань першого про застосування до нього з боку останнього незаконних заходів ведення слідства; провести оперативно-розшукові заходи з метою встановлення коштів, «отриманих ОСОБА_4», та з метою дослідження обставин щодо звернення ОСОБА_6 за медичною допомогою у вказаний день до лікарні, розташованій по вулиці Боговутовській у м. Києві; встановити обставини «начебто здійсненого телефонного дзвінка ОСОБА_6 від ОСОБА_9, який заперечує обставини його викрадення, увечері 5 листопада 2008 року».
Також, як зазначено у постанові суду, в матеріалах справи, а саме у постанові слідчого про порушення клопотання про продовження строків досудового слідства, містяться посилання на протокол обшуку від 18 листопада 2008 року вказаного гаражного боксу, під час якого були виявлені та вилучені серветки з плямами бурого кольору.
Проте такий протокол, як і вилучені речі у матеріалах справи відсутні. Тому під час додаткового розслідування органам досудового слідства запропоновано провести оперативно-розшукові та інші дії, спрямовані на виявлення цих процесуальних документів, і забезпечити право підсудних та їх захисників на ознайомлення з матеріалами досудового слідства в повному обсязі.
Крім того, у постанові суду наведено обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_4, а саме у розбійному нападі, яке вчинив 17 травня 2008 року за таких обставин.
З метою вчинення цього злочину, приблизно о 3 год., він, застосовуючи насильство, вивів ОСОБА_10 з танцювального майданчика нічного клубу «Барський», який розташований в торгівельно-розважальному комплексі «Арена», що по вулиці Басейній, 2-а у м. Києві, та усадив її у свій автомобіль «FORD MUSTANG» з державним номером НОМЕР_3.
Коли привіз до будинку №3-а на вулицю П Потєхіна у м. Києві, де зупинив автомобіль, у салоні, з метою подолання опору, наніс потерпілій декілька ударів долонею руки по обличчю, а коли їй вдалося вийти з автомобілю, то ОСОБА_4 наздогнав потерпілу та вирвав у неї з рук мобільний телефон «Нокія 6300» з аксесуарами, який поклав до себе у кишеню, потім з руки потерпілої зірвав годинник «Jacobs&Co», кинувши його на асфальтове покриття, та зняв каблучку зі срібла, заподіявши останній тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, небезпечні для життя чи здоров’я.
За цим епізодом обвинувачення, за висновком суду, органи досудового слідства на порушення вимог ст.ст.130, 132, 142 ч.1 п.1 КПК України пред’явили неконкретне обвинувачення, чим порушили право ОСОБА_4 на захист, оскільки, на переконання головуючого, зазначаючи корисливий мотив дій обвинуваченого, слідчий вказав тільки один факт заволодіння мобільним телефоном, не зазначивши при цьому обставини про те, як обвинувачений
розпорядився іншим майном потерпілої. Крім того, ці обставини слідчим нез’ясовані, його доручення про встановлення та повернення потерпілій майна виконано формально, не встановлювалась й вартість, як зазначено у постанові, «втрачених» речей потерпілої. Також органами досудового слідства не забезпечено встановлення змісту направленості умислу обвинуваченого, мотив його дій, при тому, що потерпіла зазначала про те, що вона тривалий час проживала з обвинуваченим і отримала від нього цінні подарунки. Тому на додатковому розслідуванні органам досудового слідства запропоновано провести очні ставки між потерпілою та ОСОБА_4, іншими особами, очевидцями їх взаємовідносин; встановити місцезнаходження втрачених речей, встановити мотив дій ОСОБА_4 та пред’явити конкретне обвинувачення.
Також у постанові суду наведені такі аргументи на обґрунтування висновку суду про неповноту та неправильність досудового слідства у з’ясуванні обставин вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
Згідно до обвинувачення, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за попередньою змовою вчинили незакінчений замах у придбанні права на квартиру АДРЕСА_1 шляхом обману за таких обставин.
На початку червня 2007 року вони підшукали цю квартиру, що належала ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
За не встановлених слідством даних про час та обставин, ОСОБА_5 підробив договір довічного утримання ним ОСОБА_11 від 18 грудня 2006 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12
За цим договором ОСОБА_11 передавала у власність ОСОБА_5 вказану квартиру за умов надання останнім довічно матеріального забезпечення.
Крім того, за не встановлених слідством обставин та даних про час ОСОБА_5 підробив доручення ОСОБА_11 від 18 грудня 2006 року на уповноваження того управляти та розпоряджатися усім її майном.
З метою легалізації підробленого договору довічного утримання ОСОБА_3, за попередньою домовленістю із ОСОБА_5, подав до Солом’янського районного суду м. Києва позов до останнього про визнання цього договору недійсним, а той – зустрічний позов про визнання договору дійсним. При цьому вони надали суду теж підроблений лист від нотаріуса ОСОБА_12 про те, що вона дійсно посвідчувала цей договір.
Рішенням цього суду від 31 липня 2007 року вказаний договір довічного утримання визнаний дійсним.
Проте довести свій злочинний умисел на заволодіння зазначеної квартири їм не вдалося, оскільки інші особи, підробивши доручення від ОСОБА_11, оформили договір купівлі-продажу.
Як убачається зі змісту постанови суду, неповнота досудового слідства за цим епізодом обвинувачення виразилася у тому, що фактичні обставини
злочину, які підлягають доказуванню належним чином не встановлені, бо не з’ясовані обставини, за яких ОСОБА_5 підробив договір довічного утримання та вказане доручення; не вживались заходи щодо встановлення даних про взаємовідносини обвинувачених друг з другом, домовленість про вчинення цього злочину. Також не досліджувались обставини подачі до суду підроблених документів, бо працівники суду не допитувалися, й не вирішувалося питання щодо приєднання всіх документів цивільної справи до цієї справи.
Крім того, в матеріалах справи відсутні оригінали вказаних договорів і не вжиті заходи до їх встановлення, а відтак, не дана оцінка допустимості копій цих документів як доказам, та оцінка з цього приводу висновкам судово-почеркознавчих експертиз.
Також, на порушення вимог ст.64 КПК Україна у обвинуваченні зазначена вартість вказаної квартири, що встановлена не належним чином, та не вказаний власник квартири після смерті ОСОБА_11, що свідчить про неконкретність обвинувачення.
Такі ж недоліки відзначаються у постанові суду у обвинуваченні, пред’явленому ОСОБА_3, щодо заволодіння шляхом шахрайства права власності на квартиру АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_13, але обставини вчинення якого у постанові не наведені
Що стосується істотного порушення кримінально-процесуального закону, то це виразилося у тому, що підсудні були ознайомлені з постановами слідчого про призначення експертиз після їх проведення, чим були позбавлені прав, передбачених законом, зокрема заявити відвід експерту, ставити питання, давати пояснення, тощо.
На переконання головуючого, у справі відсутня постанова про об’єднання справ в одне провадження.
У зв’язку з тим, що у справі належить здійснити, як зазначено у постанові суду, «цілий комплекс оперативно-розшукових та слідчих дій, тобто фактично заново провести досудове слідство», справа направлена прокурору для організації додаткового розслідування.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і заперечував проти провадження додаткового розслідування, посилаючись на незаконність постанови, порушив питання про її скасування та повернення справи на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловили свої заперечення щодо доводів апеляції, які вважають безпідставними, та просили залишити постанову суду без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав
апеляцію, пояснення захисників та підсудних про законність та обґрунтованість
постанови суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія знаходить її такою, що підлягає задоволенню.
Як вбачається з протоколу судового засідання, суд першої інстанції, дослідивши у судовому засіданні докази у справі, за клопотанням захисників та підсудних, направив справу на додаткове розслідування, але у змісті постанови зазначив про необхідність повторного проведення досудового слідства.
Така вказівка не ґрунтується на законі.
Відповідно до ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування може мати місце лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства і тільки у випадку, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Між тим, у вказаній постанові суду не наведені переконливі підстави для повернення справи на додаткове розслідування.
З огляду на доводи, викладені у постанові, суд зосередив увагу на те, що свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти тверджень ОСОБА_6 щодо обставин їх одночасного викрадення. Крім того, свідок зазначав, що оперуповноважений Охріменко схиляв його до дачі неправдивих показань і у його присутності відбирав у потерпілого серветку з кров’ю, яку перед цим, на прохання того, витер з своїх зубів.
Крім того, слідчий також у постанові, що міститься в матеріалах справи (а.с.74 т.1), посилався на факт вилучення біля гаражного боксу, що належить батьку підсудного ОСОБА_3, серветки з плямами бурого кольору.
Проте такий протокол в матеріалах справи відсутній.
Ці дані мали бути досліджені судом шляхом більше ретельного допиту потерпілого, свідків, витребуванням документів, вчиненням інших процесуальних дій.
Згідно до ст.315-1 КПК України для перевірки даних, одержаних у ході судового слідства, суд також мав право доручити органу, який проводив розслідування, вжити заходів для дослідження цих обставин, а з урахуванням заяв про незаконні методи слідства, доручити прокурору їх перевірку, у тому числі й заяв потерпілого щодо здійснення погроз йому, свідкам під час судового розгляду з боку інших осіб й підсудних.
Це також стосується й доручення щодо проведення обшуків, відтворення обстановки й обставин події.
Разом з тим, як убачається з протоколу судового засідання, усупереч вказаним вимогам закону суд не вжив належних заходів для перевірки як цих даних, так і інших зазначених у постанові обставин для усунення неповноти та неправильності досудового слідства. Зокрема, з’ясування взаємовідносин потерпілих з підсудними, витребування документів, що стосуються надання потерпілому ОСОБА_6 медичної допомоги, або інформації щодо телефонних
з’єднань номерів, яким користувалися потерпілий, підсудні, витребуванні із Солом’янського районного суду м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_3, тощо.
Так, не може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування вказівка суду про необхідність встановлення всіх працівників вказаного кафе, і як зазначено у постанові, можливих відвідувачів або осіб, місце яких знаходиться поряд з цим кафе, як очевидців обставин злочину, або про наявність відеокамер спостереження, оскільки будь-які аргументи з приводу того, що допущену неповноту щодо з’ясування цих питань неможливо усунути у судовому засіданні, у постанові не наведені.
Більш того, у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_14, яка працювала у вказаний день офіціантом, і зазначала, що бачила в кафе підсудного ОСОБА_4 у присутності 2-4 чоловік.
Проте обставини з цього приводу у останнього не з’ясовувалися, навіть при тому, що він відмовився, як й інші підсудні, від дачі показань по суті пред’явленого їм обвинувачення.
Також свідок зазначала, що у кафе відеокамер спостереження немає (а.с.138 т.9).
При необхідності перевірки цих даних суд мав право самостійно з’ясувати ці питання або доручити це слідчому у передбаченому законом порядку.
Не зрозумілими слід визнати вказівки суду щодо встановлення місця знаходження оригіналу договору довічного утримання, що начебто був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_11.
Як убачається з клопотання, заявленого захисником підсудного ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_15, оригінал цього договору був знищений особисто самим ОСОБА_5, тому вона просила призначити повторну комплексну експертизу
Між тим з цих питань ОСОБА_5 не допитаний, а у задоволенні клопотання захисника відмовлено через його необґрунтованість і передчасність, як зазначено у протоколі судового засідання (а.с.223 т.7).
При цьому слід зазначити, що це клопотання вирішено судом на порушення вимог ст.ст.273, 310 КПК України, відповідно до яких ухвалення постанов суду про питання щодо призначення експертиз виноситься судом у нарадчій кімнаті.
Тому вказівка суду про необхідність проведення у справі експертиз є також безпідставною, бо у постанові не наведено підстав, з яких суд позбавлений можливості призначити проведення експертизи у судовому засіданні.
Безпідставним слід визнати й висновок суду першої інстанції про неконкретність пред’явленого обвинувачення та істотні порушення
кримінально-процесуального закону, які стосуються забезпечення прав обвинувачених на захист.
Як убачається зі змісту постанови попереднього розгляду справи, такі порушення не були встановлені. Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних в межах пред’явленого їм обвинувачення.
Встановивши під час розгляду справи суперечності, які стосуються майна, яким, за обвинуваченням слідчих органів, заволодів підсудний ОСОБА_4, а також у разі виникнення сумніву щодо з’ясування спрямованості умислу останнього при вчиненні інкримінованих йому дій, вартості майна, у тому числі й за епізодами злочинів, що інкримінуються іншим підсудним, суд зобов’язаний був ретельно перевірити ці обставини та здійснити заходи до їх усунення. Після чого відповідно до частини другої вказаного закону в разі необхідності прокурор відповідно до ст.277 КПК України може змінити обвинувачення.
Отже, заслуговують на увагу твердження в апеляції про те, що судом не реалізовані у повному обсязі передбачені кримінально-процесуальним законом можливості усунути недоліки слідства без відправлення справи на додаткове розслідування.
За роз’ясненнями, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», висновок суду про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування має бути обґрунтованим. При цьому суддя не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці і ході додаткового розслідування.
Проте ці рекомендації судом проігноровані.
В постанові, ухвалюючи таке рішення, суд зазначив, що органами досудового слідства не встановлені обставини вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, а висновки слідчого, зокрема щодо встановлення місця вчинення злочинів, їх об’єктивної та суб’єктивної сторони містять припущення, та фактично дав оцінку показанням потерпілого ОСОБА_6, ОСОБА_16, поставивши під сумнів достовірність їх показань як доказів, що не мав права робити при направленні справи на додаткове розслідування.
Крім того, стверджуючи, що протягом досудового слідства були порушені права на захист обвинувачених, суд у постанові не навів будь-яких аргументів щодо цього та не зазначив, наскільки істотним було ущемлення їх прав внаслідок несвоєчасного ознайомлення з постановами про призначення експертиз.
Таким чином, суд не вжив належних заходів для усунення зазначної в постанові неповноти досудового слідства і прийняв передчасне рішення про направлення справи на додаткове розслідування, допустив неправильність у формулюванні своїх висновків, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд в іншому складі суду, під час якого суду необхідно повно й об’єктивно дослідити обставини справи та
прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.365, 382 КПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Менчиця С.Е. задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2010 року про повернення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на додаткове розслідування скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів..
Головуючий
Судді